Акули насправді мають здатність до звукового спілкування: нові дослідження вчених розкрили цю таємницю.

Протягом тривалого часу вважалося, що акули є цілком безшумними хижаками. Відсутність плавальних міхурів і голосових апаратів надає їм можливість, немов примарам, безшумно пересуватися в підводній безодні, намагаючись залишатися непоміченими.

Однак нещодавнє дослідження, опубліковане у виданні Royal Society Open Science, змінює це сприйняття: виявляється, акули здатні видавати звуки, і це вперше документально підтверджено науковими методами. Про це повідомило видання Live Science.

Учені з Оклендського університету та Океанографічного інституту Вудс-Хоул під час поведінкових експериментів випадково помітили, як десять молодих акул (Mustelus lenticulatus), коли їх торкалися під водою, видавали чіткі клацання.

Це стало першим задокументованим випадком активного звукового сигналу у представників акул, які традиційно вважались мовчазними.

Клацання тривало близько 48 мілісекунд. Інтенсивність деяких звукових сигналів досягала 155 дБ, що еквівалентно звуку пострілу з дробовика. Приблизно 70% клацань супроводжувались спокійними рухами тіла або легким погойдуванням. Деякі з них відбувалися без жодних помітних рухів.

Чому акулам потрібно видавати звуки? Це питання досі не має однозначної відповіді. Існують дві основні теорії: перша стосується захисту від потенційних небезпек, а друга – є наслідком руху щелеп.

Керолін Нідер, головна дослідниця, висуває припущення, що акули могли видавати ці звуки у відповідь на дотик або стрес, можливо, щоб відлякати потенційного ворога. У природних умовах це може забезпечити їм можливість втечі.

У акул цього виду спостерігаються широкі і плоскі зуби, які розташовані щільно, нагадуючи "тротуарні плитки". Вони спеціалізовані для розподілу сили при роздрібненні панцирів крабів. Дослідники висловлюють припущення, що звук клацання може виникати внаслідок змикання цих зубів, хоча прямих підтверджень цього поки що не знайдено.

На відміну від багатьох кісткових риб, акули не мають плавального міхура — повітряного органу, який у багатьох інших видів слугує для вироблення звуків. Їхня сенсорна система акцентується на нюху, електрорецепції та гідродинамічних відчуттях, а не на сприйнятті звукових хвиль.

МікроКТ-сканування не виявило в акули-огірка жодних спеціалізованих звукових структур. Отже, джерело клацань - поки що загадка.

Чи здатні інші акули сприймати ці звуки? Дослідники стверджують, що це навряд чи можливо. Зазвичай акули чують в частотному діапазоні нижче 1 кГц, тоді як клацання мають вищу частоту, тому ці сигнали, найімовірніше, не призначені для комунікації між акулами.

Замість цього, агресивні морські котики, що полюють на юних акул, можуть реагувати на різкі гучні звуки. Вчені припускають, що клацання може виступати як сигнал тривоги або спроба налякати ворога.

Схожі звуки фіксували у скатів та хвостоколів - найближчих родичів акул. Вони клацають, коли їх турбують дайвери, що іноді трактується як попереджувальний сигнал або вияв стресу.

Керолін Нідер і її команда планують дослідити інші види акул, аби з'ясувати:

Раніше OBOZ.UA інформував про можливе зникнення скумбрії з магазинних полиць та наводив причини цього явища.