Археологи виявили стародавнє кільце: у чому його унікальність?

Під час археологічних досліджень у Місті Давида вчені зробили неймовірну знахідку. Вони знайшли золоту обручку, в якій вмонтований червоний дорогоцінний камінь, ймовірно, гранат.

Згідно з попередніми оцінками, цей перстень був створений більше 2300 років тому, повідомляє Live Science.

Розкопки проходили на території Національного парку "Єрусалимські стіни". Вчені з Управління старожитностей Ізраїлю та Тель-Авівського університету підтвердили цю знахідку. Це вже друга прикраса, що належить до ранньоелліністичного періоду, виявлена в цьому районі за останні дванадцять місяців.

Археологи припускають, що прикрасу могли покласти в землю у рамках традиції, яка символізувала перехід людини у доросле життя. Вона могла бути частиною особистих оберегів або весільного обряду.

Спершу знахідку вважали сучасною. Проте її форма, оздоблення та археологічний контекст спростували це припущення. Шар, у якому виявили прикрасу, датується межою третього та другого століть до нашої ери. Це період існування Другого храму.

Окрім каблучки, виявили ще кілька елегантних предметів. Серед них були бронзові сережки, а також золота сережка з зображенням рогатої тварини, а також золота намистина з витонченим декором. Усі ці артефакти знайшли під підлогою великої споруди, що вказує на те, що її мешканці походили з заможного соціального статусу.

Маріон Зіндель з Управління старожитностей Ізраїлю пояснила, що прикраси могли бути сховані навмисне. За її словами, у ті часи заручені жінки нерідко ховали дитячі речі й ювелірні вироби в фундаменті будинку. Це означало перехід у новий етап життя.

Читайте також: Археологи встановили точну дату знахідок з Єрусалиму.

Камінь, увінчуючи каблучку, відображає актуальні модні тренди своєї епохи. Сполучення золота з яскравими дорогоцінними каменями, такими як гранат, стало характерним для ювелірного мистецтва того часу. На стиль значно вплинули східні культури, зокрема Індія та Персія. Ці впливи були зумовлені завоюваннями Александра Македонського та активізацією торгівлі з віддаленими регіонами.

Дослідники зазначили, що мода, архітектура та релігійна символіка того часу були тісно пов'язані. Ці елементи формували культурне тло, в якому функціонував Другий храм.

Другий храм у Єрусалимі відігравав ключову роль у духовному житті єврейського народу протягом більше п'яти століть. Його будівництво розпочалося приблизно в 516 році до нашої ери, після того як євреї повернулися з вавилонського вигнання. Цей храм був зведений на місці, де колись стояв Перший храм, збудований царем Соломоном.

У I столітті до н.е. Ірод Великий здійснив масштабну реконструкцію храму. Він перетворив його на справжній архітектурний витвір мистецтва, виготовлений з білого каменю та оздоблений золотими елементами та колонами.

У храмі зберігалися священні предмети. Тут також проводилися жертвопринесення. Лише первосвященик мав право входити до Святого Святих, і це дозволялося тільки один раз на рік, в день Йом-Кіпур.

У 70 році нашої ери римські війська зруйнували храм під час придушення єврейського повстання. Єдиною частиною, що вціліла, стала Західна стіна, яка нині відома як Стіна Плачу. Ця стіна є однією з головних святинь юдаїзму.

Другий храм залишив по собі не лише архітектурну, а й духовну спадщину. Він перетворився на символ віри, надії на відновлення та глибокої втрати, що й досі відображається в єврейській культурі.