Аспірантура в Україні створює враження наукових досліджень: вчений озвучив можливі рішення.

Ростислав Панчук пояснив, як потрібно реформувати аспірантуру.

Аспірантура в Україні, замість того щоб стати двигуном інновацій, перетворилася на малоефективну систему, що імітує наукові дослідження, більше приваблюючи ухилянтів, ніж справжніх талантів. Про це зазначає науковець Ростислав Панчук у своїй статті "Аспірантура в Україні: як ми втрачаємо покоління молодих вчених і як можемо це змінити" для ZN.UA. Така ситуація призводить до втрати молодих спеціалістів, відсутності проривних розробок та старіння важливих наукових напрямків.

Ключові виклики: недостатня сума стипендій, перевантаженість навчальними програмами, брак фінансування для наукових досліджень та надмірна бюрократія. Внаслідок цього аспірантура перетворилася на місце для тих, хто хоче уникнути служби, а не для справжніх ентузіастів науки.

Панчук пропонує реформувати аспірантуру за прикладом міжнародної практики, і для цього потрібно зробити кілька кроків. Перший -- перехід до проектного фінансування через наукові гранти (щоб науковці у грантову заявку закладали стипендію для свого аспіранта). Другий -- радикальне спрощення освітніх прогам на користь збільшення часу на дослідження. Адже зараз, за словами Панчука, власне на дослідження залишається близько року з усього часу навчання в аспірантурі.

Автор також виступає за відновлення значних наукових рад для забезпечення прозорості в процесі захисту дисертацій. Третім кроком є формування умов, які сприятим справжній конкуренції серед молодих науковців.

Замість традиційного автоматичного виділення бюджетних місць на аспірантуру з боку держави, яке не завжди відображає реальні потреби чи якість кандидатів, пропонується запровадити грантову проектну систему. У даній моделі місця для аспірантів будуть пов’язані з науковими грантами, що їх отримують установи або наукові колективи через прозорі конкурси, наприклад, від Міністерства освіти і науки або Національного фонду досліджень України. Такий підхід сприятиме підвищенню конкурентоспроможності серед випускників, оскільки кількість доступних місць буде обмеженою, а також стимулюватиме вибір аспірантури для справжньої наукової діяльності, а не з метою формальності чи відстрочки від мобілізації.

Панчук вважає, що якщо в аспірантурі не відбудуться необхідні зміни, Україна може остаточно позбутися свого наукового потенціалу в цей вирішальний для країни час.

"Сьогодні аспірантура більше нагадує пережиток минулого, ніж інструмент розвитку країни. Чи здатні ми нарешті зробити її джерелом справжнього наукового прориву?" -- підсумовує він.