Чи існують пори року на Марсі, Урані та інших планетах? Відповідь може вас вразити!

Цю інформацію оприлюднило РБК-Україна (проект Styler), посилаючись на науково-популярний журнал Live Science.

Згідно з даними фахівців, які поділилися своїми думками в інтерв'ю з Live Science, сезонні коливання проявляються не лише на нашій планеті, але й на інших небесних тілах, таких як планети, карликові планети та супутники в межах Сонячної системи. При цьому ці зміни можуть суттєво відрізнятися від тих, що спостерігаються на Землі.

Сезонні зміни на Землі виникають через нахил осі її обертання. Як пояснює астрофізик Гунцзе Лі з Технологічного інституту Джорджії, наша планета нахилена приблизно на 23,5 градуса відносно площини своєї орбіти. Цей нахил і є причиною різниці в сонячному освітленні між півкулями впродовж року.

Як пояснює професор планетології Університету Аризони Шейн Бірн, коли Земля перебуває з одного боку від Сонця, Північна півкуля звернена до світила, а Південна - від нього. Через півроку ситуація змінюється.

Сезонність на Марсі проявляється подібно до земної. Нахил його осі становить приблизно 25 градусів, що близько до нашого показника. Тому зміна сезонів на Червоній планеті відбувається в знайомому нам ритмі. Проте існують суттєві відмінності: у зимовий період в марсіанських полярних областях утворюється не водяний, а вуглекислотний лід, відомий як сухий лід. Цей процес призводить до появи характерних тріщин на поверхні планети.

На інших планетах Сонячної системи сезонні зміни можуть бути значно більш вираженими. Наприклад, у Меркурія практично відсутній нахил осі, тому тут пори року майже не існують.

На відміну від цього, вісь Урана має нахил близько 90 градусів. Це призводить до того, що одна з полярних областей планети може отримувати сонячне світло протягом кількох десятиліть, тоді як інша перебуває в тривалій темряві. Таким чином, літо на Урані характеризується безперервним теплом, а зима — постійним холодом.

Окрім нахилу осі, на сезонні зміни також впливає форма орбіти планети. Більшість планет мають не кругові, а еліптичні орбіти, що призводить до значних коливань відстані до Сонця протягом року. Наприклад, у Меркурія та Плутона орбіти дуже витягнуті, що ще більше підсилює сезонні коливання.

Цікаво, що як нахил осі, так і форма орбіти можуть змінюватися протягом часу. Бірн, досліджуючи кліматичну історію Марса, підкреслює, що в минулі епохи нахил осі планети міг варіюватися від 10 до 40 градусів. Це викликало суттєві зміни в кліматичних циклах Марса. Отже, нинішня схожість нахилу осі Червоної планети з Землею може вважатися практично випадковим співпадінням.

"Наша планета має унікальну удачу - вісь її обертання залишається стабільною," - зазначає Лі. Це дозволяє нам протягом тисячоліть спостерігати за чіткою зміною пір року, незважаючи на тривалі кліматичні зміни, пов'язані з коливаннями орбіти.

Вчені вважають, що саме така стабільність суттєво сприяла еволюції життя на нашій планеті. Наразі експерти досліджують умови на екзопланетах, щоб з'ясувати, чи може життя існувати в інших куточках всесвіту. Однак, на сьогоднішній день, виглядає так, що м'які сезони та стабільний нахил осі є досить рідкісним явищем навіть у межах нашої Сонячної системи.