Чи здатне бомбосховище забезпечити захист під час ядерного вибуху: науковці озвучили несподіване рішення.

Власне, ядерні укриття не забезпечують достатнього рівня захисту під час ядерного нападу, і на це є ряд обґрунтованих причин.

Ніякі інші антропогенні катастрофи не здатні завдати стільки ж шкоди, як ядерний вибух. Вважається, що спеціальні бомбосховища можуть забезпечити захист від наслідків ядерної атаки. Однак насправді їх ефективність у захисті людей від інтенсивного тепла та вибухових хвиль ядерної бомби варіюється, як зазначає видання Live Science.

У Фокус. Технології запустили власний Telegram-канал! Приєднуйтесь, щоб бути в курсі найновіших і найцікавіших новин з галузі науки!

Перші укриття від ядерних загроз почали зводити в США та Радянському Союзі в період Холодної війни, коли розгорнулася гонка озброєнь та існувала напруженість між цими державами. Чи здатні ці бомбосховища забезпечити захист у разі ядерного удару?

За словами Нормана Клеймана з Колумбійського університету, наявність бомбосховища не завжди забезпечує абсолютну безпеку у випадку ядерного вибуху. Його ефективність значною мірою залежить від якості як самого вибухового пристрою, так і укриття. Сучасні ядерні арсенали суттєво відрізняються від тих, що існували в середині XX століття. Сьогоднішні ядерні боєголовки мають значно вищу потужність, частково завдяки змінам у механізмах детонації, які відрізняються від тих, що використовувалися під час Другої світової війни та Холодної війни. Ядерні бомби, розроблені в 50-ті роки минулого століття, мали сердечники з плутонію або ізотопу урану-235, в яких атоми розщеплювалися, що призводило до потужних вибухів. Ці пристрої класифікуються як атомні бомби або бомби з ядерним поділом.

За словами Клеймана, новітні пристрої з вражаючою потужністю мають значно менші розміри у порівнянні з сучасними ядерними боєприпасами. Сьогодні застосовуються термоядерні бомби, які використовують водневий синтез для створення вибуху. Ці бомби спершу ініціюють атомний вибух, щоб активувати ще більш руйнівний термоядерний вибух. Такі вибухи здатні знищити все на відстані до 160 км від епіцентра. Для порівняння, атомні бомби, які були скинуті на Хіросіму та Нагасакі, мали радіус розповсюдження приблизно 1,6 км. Отже, термоядерні бомби, що функціонують на основі водневого синтезу, виявляються значно потужнішими за ті, що базуються на ядерному поділі.

За словами Клеймана, якщо укриття знаходиться на відстані 1000 км від епіцентру ядерного вибуху, існує ймовірність, що воно зможе забезпечити безпеку. Проте, якщо укриття розташоване в межах 160 км, то воно, швидше за все, не зможе захистити від інтенсивного тепла та ударної хвилі.

Не слід ігнорувати загрозу радіації, що є результатом випромінювання хвиль і частинок, яке виникає внаслідок ядерного вибуху. За словами Клеймана, для забезпечення захисту від радіації необхідно мати бункер зі стінами, товщина яких становить не менше 1,5 метра і виготовлені з бетону, сталі та свинцю. Проте навіть у випадку, якщо сховище залишиться неушкодженим, існує ймовірність отримання низької дози радіаційного випромінювання.

Пітер Каракаппа з Колумбійського університету розділяє захисну здатність притулку на три компоненти:

Смертельна радіація залишається активною протягом кількох днів після ядерного вибуху, тому, щоб вижити, потрібно провести не менше тижня у бункері, аби уникнути радіоактивних осадів, зазначають науковці.

Однак все залежить від відстані, на якій знаходиться притулок від епіцентру вибуху. З іншого боку, немає жодних запевнень, що ви будете вільні від впливу низької дози радіації, яка здатна викликати рак, прояви якого можуть проявитися лише через кілька років або навіть десятиліть.

Дослідники стверджують, що ядерний бункер, розташований близько до епіцентру вибуху, навряд чи зможе забезпечити безпеку, проте сховище, що знаходиться на значній відстані, може в певній мірі убезпечити від наслідків ядерного нападу.

Залишається лише вірити, що ми ніколи не опинимося свідками ядерного вибуху, хоча жодних запевнень у цьому немає.

Як зазначав Фокус, фізики виявили новий квантовий стан матерії, який має потенціал трансформувати технологічну сферу. Дослідники впевнені, що це відкриття сприятиме створенню більш продуктивних електронних гаджетів і поглибленню знань у галузі надпровідності.