Чоловік вирішив використовувати жіноче ім'я як псевдонім для створення кулінарних рецептів.

У ХІХ столітті в Україні почали з'являтися перші кулінарні книги українською мовою. Однією з таких є "Русская пекарня, або Наука як варити і печи" авторства Емілії Левицької, видана в Коломиї у 1868 році. Слово "русская" в назві вказує на приналежність до Галицької Русі, а не до Російської імперії. Цю думку підтверджує письменниця Світлана Короненко у своїй кулінарно-етнографічній енциклопедії "Біблія борщу".

Пізніше, а саме 1913 року, з'являється книжка Зиновії Клиновецької "Страви й напитки на Україні". Точніше авторство належить Борису Дубровському, який сховався за жіночим псевдонімом. А справжнє ім'я автора оприлюднили через багато років. Цю таємницю відкрила Наталія Чапленко, авторка кулінарного словника з поясненнями "Українські назви з куховарства й харчування", виданого в Нью-Йорку Союзом українок Америки 1980-го. Щоправда, докладної інформації про Дубровського не залишили. Зрозуміло лише те, що за цією кулінарною збіркою стоїть доволі копітка й професійна робота упорядника і україноцентричного чоловіка.

Цікаво, що в книзі "Страви й напитки на Україні" можна знайти близько 20 різних рецептів борщу, серед яких особливе місце займає "Гетьманський борщ", який публікується майже вперше. Варто підкреслити, що всі ці рецепти об'єднують різні регіональні варіації борщу, які вперше отримали свої назви, такі як Київський, Кубанський, Волинський та Чернігівський. Раніше ці назви не зустрічалися в кулінарних виданнях.

Детальнішу інформацію про стародавні кулінарні джерела, які досліджувала Світлана Короненко, можна знайти у журналі "Країна".