Захоплення дітей історією прямо залежить від інтересу їхніх батьків, - зазначає Бабенко | Еспресо.

20 лютого - День пам'яті Героїв Небесної сотні. 21 лютого - день рідної мови. Чи всі діти це знають? Як плекати у школярів національну пам'ять та повагу до історії та української мови, зважаючи на ворожі впливи?

Історія виступає одним із основоположних елементів для народу, адже вона дозволяє усвідомити корені нації та формує її ідентичність. Відомий історик Мішель Фуко підкреслював, що наше сприйняття історії завжди відображає культурні особливості та ціннісні системи, а національна пам'ять впливає на наше розуміння історичних подій, героїв і сучасності.

Я переконаний, що шкільні уроки історії - один зі світоглядних предметів, інструмент формування національної памʼяті та розуміння суспільства. Але вивчення історії не повинно бути ідеалізованим, а сприяти розвитку критичного мислення. Тому я намагаюсь формувати обʼєктивне ставлення до минулого та навчати дітей відрізняти історію як науку, від історичної пам'яті, яка є субʼєктивною.

Переломною подією в новітній українській історії, наприклад, стала Революція Гідності. Вона зміцнила наше прагнення до партнерства з заходом і стала символом боротьби за демократичні цінності, в тому числі проти авторитаризму Януковича. Тим, хто був свідком Революції Гідності, може здаватися, що це було нещодавно, бо емоційний зв'язок з Євромайданом, що змінив життя багатьох, назавжди закарбувався в пам'яті... Насправді пройшло 11 років. Сучасні випускники у 2013 році йшли у перший клас. Тому для більшості сучасних учнів - події Революції Гідності так само далекі, як і Акт злуки 1919 року. Звісно, у школах проводяться виховні заходи, вшановується памʼять героїв Небесної сотні, але емоційна прив'язка учнів до подій Євромайдану буде геть іншою, ніж у дорослого покоління. І це нормально. Втім, коли діти розуміють, що Революція Гідності була спробою порвати з російським впливом, а подальша війна -- спроба країни-терориста утримати контроль, ці події стають для них значно ближчими.

Ознайомтеся також: Сьогоднішня історія — це один з інструментів впливу.

Війна Росії проти України багатьом розкрила очі на суть росіян. І тут важливо пам'ятати, що одним з інструментів війни Росії є намагання змінити наше сприйняття історії.

Російські наративи, такі як "Мазепа — зрадник" чи "Степан Бандера — нацист", є спотворенням історичних фактів. Тому надзвичайно важливо навчати дітей відрізняти науковий підхід до історії від пропагандистських версій. Це можна здійснювати, наприклад, через вивчення архівних документів і історичних джерел, аналізуючи протоколи допитів представників "Розстріляного відродження". Такий підхід дозволить учням зрозуміти, яким чином радянська влада маніпулювала фактами та створювала фальшиві уявлення про реальність.

Для того щоб діти були спроможні протистояти ворожим наративам і відстоювати українську позицію, я іноді приймаю на себе роль "адвоката диявола", наводячи приклади російської пропаганди.

Впевнений, що захист національної ідентичності є особливо важливим інструментом протистояння ворогу. Фактично, це означає популяризацію власної культури, історії, мови. І на уроках історії, і на уроках української літератури про це говорять, шкільна програма це передбачає. Але цього, на жаль, недостатньо. І зараз подекуди на перервах чую російську. Тобто не всі усвідомили, чому важливо використовувати українську мову не тільки на офіційному рівні, але й у побуті.

Саме з цієї причини я, наприклад, ділюсь з учнями історією про те, як московська влада депортувала Павла Чубинського, автора вірша "Ще не вмерла Україна". Багато з тих, хто брав участь у створенні українського правопису 1928 року, стали жертвами репресій: їх розстріляли, змусили до самогубства або ув’язнили. Існує безліч подібних прикладів.

Ознайомтеся також: Щодо викладання історії України в навчальних закладах та дебатів навколо цього процесу.

Через особисті історії намагаюсь показати, що говорити українською мовою -- привілей, за який попередні покоління боролись. А туди, де звучить російська, рано чи пізно приходить московит зі зброєю.

Багато українських дітей, на жаль, опинилися на тимчасово окупованих територіях і потрапляють під вплив російської системи освіти, частини мілітаристської пропаганди. Я родом із Мелітополя, тому знаю, як там промивають мізки, розповідаючи про "єдиний русский народ", залучаючи молодь до "Юнармії". Ми зобов'язані знаходити способи достукатися до цих дітей, і тут ефективним інструментом є якісні онлайн-матеріали, такі як Всеукраїнська школа онлайн або вебінари на онлайн-платформі iLearn.

Ці безкоштовні матеріали надають дітям можливість навчатися відповідно до державної програми. ВШО та iLearn є надзвичайно корисними також для українських дітей, які перебувають за межами країни.

Протягом свого досвіду роботи я помітив, що інтерес дітей до історії безпосередньо залежить від захопленості їхніх батьків. Деякі учні діляться спогадами про спільний перегляд історичних фільмів або екскурсії з батьками. В такі моменти я відчуваю радість і завжди рекомендую додаткові матеріали для перегляду чи читання. Адже національна гордість формується через емоційні зв’язки. Важливо подавати історію так, щоб учні могли її відчути. Дуже ефективно використовувати приклади впливу минулих подій на сучасність. Наприклад, пісня "Ой у лузі червона калина", яку співали Українські січові стрільці під час Першої світової війни, сьогодні знову стала символом українського опору у відповідь на російське вторгнення.

Я впевнений, що завдяки фотографіям, документам та особистим спогадам учні зможуть усвідомити, як формувалася наша культура та як українці різних епох боролися за збереження своєї ідентичності. Лише таким чином у молоді виникне усвідомлення того, що українська культура є результатом зусиль попередніх поколінь. Сучасне покоління має відповідальність за збереження та подальший розвиток цієї культури.

Ідентичність не обмежується лише мовою чи традиціями; це особистий вибір, який виявляється в наших щоденних вчинках: в музиці, яку слухаємо, мові, якою спілкуємося, та книжках, які читаємо. Вибираючи українське, ми вшановуємо наші предки, які берегли нашу культуру, і демонструємо всьому світу нашу унікальність, незважаючи на неправдиві твердження російських пропагандистів.

Ексклюзивно для Еспресо

Про автора. Артур Бабенко — викладач історії України в Всеукраїнській школі онлайн та iLearn, проекти яких реалізуються командою Освіторія.

Редакція не завжди підтримує погляди, висловлені авторами блогу.