Денис Курбатов зазначає: "За чисельністю науковців на тисячу осіб Україна посідає останнє місце в Європі".

Зображення: пресслужба Міністерства освіти Денис Курбатов Фінанси для найкращих

Існує широковідоме запитання, яке лунає з різних куточків: чи розвивається наука в Україні? Це свідчить про те, що в суспільстві панує песимістичний настрій щодо цього питання.

Наука в Україні безсумнівно існує. Однак, протягом останніх десятиліть, якщо не з моменту здобуття незалежності, вона, м’яко кажучи, ставала все більш відстороненою від суспільства та не знаходила належного розуміння з боку влади.

З одного боку, існує поширене хибне уявлення про те, що наука полягає лише у нових технологіях, смартфонах чи інших матеріальних об'єктах, які можна фізично сприймати. З іншого боку, у розвинених країнах наука тісно інтегрована в економічний процес, а економіка, в свою чергу, стимулює її розвиток. Там функціонують численні технологічні компанії, які потребують інноваційних рішень, і вони часто стають рушійною силою прогресу. У нашій країні економіка в основному зосереджувалася на сировинному і ресурсному секторах, але навіть ці сфери зараз зазнають значних втрат через дії Росії. Тому Україні потрібно шукати нові підходи до формування сучасної економіки.

Коли мова йде про формування нової економічної моделі, без сумніву, це економіка з високою доданою вартістю. Наука має потенціал стати її основою. Наприклад, нині активно розвивається військова промисловість — оборонні технології, miltech, а також ІТ-сектор, які також вимагають проведення досліджень, як прикладного, так і базового характеру. Ці сфери тісно взаємопов’язані, і їхній розвиток неможливий без інтеграції один з одним.

Зображення: Fb/Володимир Зеленський Miltech вимагає глибоких наукових досліджень.

І раптом стає очевидним, що наука є необхідною.

Я вважаю, що в науки нині з'явився шанс стати не просто статтею витрат у державному бюджеті, на яку вона перетворилась, хоч і невеличких, але ідейно витрат.

Здається, що в цьому випадку відповідальність покладається на наукову сферу.

Зрозуміло, що наука не винна у цій ситуації. Вона завжди реагує на запити, які надходять від економічних, державних чи соціальних інститутів. Проте таких запитів стає все менше, внаслідок чого наука часто перетворюється на ізольовану діяльність. Коли мене запитують у різних кабінетах, що таке наука і чи існує вона насправді, я завжди відповідаю: покажіть мені хоч один інструмент, яким держава поставила науці конкретне завдання, щоб вона змогла його виконати, або ж не виконати. На жаль, таких механізмів і прецедентів поки що не існує.

Замість цього спостерігалося постійне зниження фінансування.

Пік максимального фінансування припав, мені здається, на середину 2000-х. Це був 1 % ВВП. І після цього ми деградували, за останніми даними, до 0,33 %, з яких з держбюджету йде лише 0,17 %. Це при тому, що в середньому по країнах Європи це два і більше відсотки, і Євросоюз ставить за мету до 2030-го досягти середнього показника на рівні 3 %. Тому очевидно, що тут є ця проблема.

Слід, напевно, уточнити, що на практиці це означає: коштів ледь вистачає на виплату зарплат. А крім того, є ще витрати на електричну енергію, отоплення та обладнання. У зв'язку з цим науковці змушені працювати на неповній ставці. До всього цього варто врахувати й вплив повномасштабної війни.

У минулому році ми збільшили фінансування наукової сфери майже на 20 % у порівнянні з 2023-м. А в цьому ще на 6 % (загальний бюджет на науку в 2025 році склав трохи більше 14 млрд. грн.). Але чи це може дати ефект? Навряд чи. Бо насправді мінімально необхідним для виживання наукової сфери в будь-якій країні є фінансування обсягом в 1 % від ВВП. Поки ми цього не досягнемо, то подальший її розвиток під великим питанням.

Фото: пресслужба МОН Минулого році фінансування наукової сфери збільшили майже на 20 %

Звернула увагу на стратегічний план Міністерства освіти і науки, в якому зазначено, що ви маєте намір досягти цього рівня до 2027 року. Наскільки це здійсненно?

На практиці нам необхідно збільшити обсяги в три рази. Ми прагнемо, щоб це було досяжно. Принаймні з нашого боку ми докладаємо всіх зусиль для реалізації цієї мети. Кожен наш крок у процесі трансформації сфери орієнтований на досягнення цього результату.

Які конкретно дії маються на увазі?

Насамперед треба пояснити, що в усьому світі є два види фінансування науки: базове і конкурсне. Зараз ми намагаємось підвищити базу. Візьмемо, наприклад, наш великий проєкт по атестації, аудиту наукових установ і університетів у частині науки. За її результатами буде запроваджено додаткове формульне фінансування кращих інституцій. Тобто результати впливатимуть на обсяг грошей, які вони отримають. І в цьому році перші 150 млн. грн. через формулу розподілять між кращими науковими установами двох напрямків -- аграрних і суспільних наук. У цьому ж році завершимо атестацію і по інших напрямках -- інженерному, природничому, гуманітарному і біологічному. Трохи згодом займемось безпековим, бо там своя специфіка. В бюджеті на наступний рік ми хочемо закласти на цей інструмент додатково 1 млрд. грн.

Як визначаєте найсильніших, за якими критеріями?

Безумовно, це завжди перше питання. Я відповідаю, що відсутність будь-яких критеріїв -- це набагато гірше, ніж наявність, скажімо так, недосконалих критеріїв. Коли в нас існує система фінансування, яке залежить від розмірів інституту, як я кажу, або умовно від кількості "ліжок", як це було колись в лікарнях, і зовсім не залежить від результатів, то найбільше, що можна отримати, то це поправку на коефіцієнт інфляції. Що в принципі відбувалося багато років.

Фото: mon.gov.ua

Ми проаналізували досвід Великої Британії, Німеччини та Польщі в оцінюванні їхніх наукових установ та університетів. Наприклад, у Великій Британії функціонує спеціалізована агенція, яка займається цим питанням вже понад 40 років. Ми запозичили деякі елементи з їхньої практики. Одним з таких аспектів є оцінка впливу досліджень на економіку, суспільство та обороноздатність. Це означає, що потрібно не лише наводити кількісні дані про діяльність, але й детально описувати, які саме теорії, технології, розробки, методи лікування чи нормативні акти були створені, де вони були застосовані або впроваджені, а також який конкретний результат це принесло. Кожна установа підготовлює опис впливу в десяти напрямках, а експерти проводять їхню оцінку.

Те саме відбувається в Британії, вони взагалі не оцінюють установи за кількісними параметрами, використовуючи виключно експертну думку. Ми до такого повного переходу ще не готові. Бо інститут репутації експертів у нас поки не працює так, як би того хотілося. Тим паче, що був такий досвід з минулою методикою атестації, коли на кінцевому етапі експерт міг сказати: "Оцей інститут класний. -- Чому? -- Бо я його добре знаю". Це призводило до того, що майже 87% наукових установ в Україні були вищої категорії, тобто світового рівня, якщо почитати документи, що напевно не дуже відповідало дійсності. Тому інша частина нової методики все ж про кількісні параметри. В ній є 37 різних показників, які оцінюватимуть. Це і публікації, і патенти, і залучене фінансування від бізнесу, гранти міжнародні та національних конкурсів та багато інших.

Для міністерства, а також для мене особисто, надзвичайно важливо, щоб ці додаткові фінансові ресурси були спрямовані безпосередньо на конкретну лабораторію та дослідника.

Зображення: Fb/Дні науки Підписувач

Яким чином це можна реалізувати?

По-перше, хоча у нас і проводиться атестація наукових установ, дані, які подають університети або організації, відображають результати конкретних кафедр, лабораторій або відділів. Наприклад, якщо певний інститут за підсумками атестації отримує найвищу категорію "А", ми зможемо побачити, як кожен підрозділ сприяв досягненню цього результату. Ми наполегливо вимагаємо, щоб розподіл фінансування всередині установи враховував цей внесок у загальний успіх. Для мене надзвичайно важливо, аби це вплинуло на рівень заробітної плати кожного науковця з цього успішного відділу. Ще раз підкреслюю: наша мета полягає в тому, щоб підвищити базову зарплату, адже саме це фінансування є базовим. Це важливий момент для розуміння.

На який час закріплюватиметься цей статус-кво?

На п'ять років.

Ого!

В іншому випадку ми отримуємо безперервний процес оцінювання, що ускладнює життя як науковим закладам, так і міністерству.

Коли мова йде про результати атестації, слід зазначити, що вони проявляться не лише у вигляді збільшеного фінансування для найуспішніших закладів, але й у зміцненні потенціалу навчальних установ, а також в їх об'єднанні. Експерти вважають, що в Україні наразі надмірна кількість — 150 університетів державної форми власності, враховуючи сучасні умови та демографічну ситуацію. А яка ж у нас кількість наукових установ? Понад 370. Деякі з них мають у штаті лише 7 співробітників, інші — 15, а деякі — і 115.

Чи ви маєте на увазі покращення та оптимізацію наукової мережі?

Найголовніше — ми взагалі не обговорюємо питання скорочення числа науковців. На жаль, Україна займає останнє місце в Європі за кількістю науковців на тисячу населення. Тому важливо підтримувати та розвивати вчених. Проте ці фахівці повинні бути влаштовані в організаціях, які забезпечують їм можливості для професійного зростання. Сумнівно, що можна говорити про такі умови в установі, де працює всього п’ять осіб.

Фото: НАН України Завідувач відділу музейного документування біоресурсів Державного природознавчого музею НАН України кандидат біологічних наук Володимир Різун оцифровує зразки комах

Наприклад, на 2023 рік під егідою міністерства функціонувало 10 наукових установ, які суттєво розрізнялися за своїми напрямками. Серед них були як Миколаївська астрономічна обсерваторія, так і Інститут українознавства, а також Інститут іоносфери. Таким чином, міністерство зобов'язане було виступати експертом у всіх цих галузях, формулювати завдання та здійснювати контроль. Однак, з командою з 30 осіб, які в основному займаються розробкою державної політики, виконати це було вкрай складно. Тому ми вирішили провести реорганізацію цих установ. При цьому надавали їм можливість обрати, чи приєднатися до академії наук, чи до університетів. Наприклад, Миколаївська обсерваторія вирішила об'єднатися в кластер з Головною астрономічною обсерваторією, що є логічним кроком для взаємного зміцнення. Інститут українознавства, у свою чергу, став частиною КНУ ім. Тараса Шевченка. Проте, що є принципово важливим, ми повністю зберігаємо фінансування, кадровий склад, майно та структурні підрозділи цих установ.

У методиці атестації прописано так, що рішення про реорганізацію приймає засновник. У нас будуть результати, і Національна академія наук, галузеві академії, інші засновники вирішуватимуть, яким чином це можна зробити. Ключова задача, щоб для вчених установи, яку реорганізуватимуть, зросли можливості в реалізації ефективних досліджень, залученні фінансування, доступу до кращої матеріально-технічної бази тощо. Я переконаний, що, на жаль, дуже зрідка невелика установа на п'ять людей може бути ефективною. І ми як країна теж не можемо собі дозволити тримати вчених в таких установах, які не дають умов для розвитку.

Тіні забутих науковців. "Це безмежний обсяг досліджень, які потрібно здійснити, і бажано ще вчора."

Змагальне фінансування

Ми обговорювали, що поряд із основним фінансуванням існує також можливість отримання конкурсних коштів.

Цей механізм також потребує подальшого розвитку.

Вчені, з якими я мала можливість поспілкуватися, зазначають, що заснування Національного фонду досліджень, який фінансує інноваційні, зокрема, базові дослідження на конкурсній основі, стало справжнім порятунком у нашій сфері. Однак практика доводить, що наше законодавство не готове до ефективної роботи таких фондів.

Фонд функціонує з 2019 року і надає справжні можливості, підвищення зарплат, а також забезпечує рівень, який уже можна порівняти з підтримкою справжніх наукових досліджень.

Зображення: Національна академія наук України. Одним із інноваційних досягнень фізиків є гідробинти, що сприяють лікуванню термічних опіків.

З іншого боку, абсолютно правильно, фонд створений на нормативній базі, яка є, якщо не найскладнішою в цій сфері, то одна з таких суперскладних. Чому так? Батьки цієї ідеї намагались його зробити максимально схожим на, те, що працює в західній культурі з незалежними органами управління -- науковою радою, виконавчим та іншими органами. Наглядову функцію покладено на Науковий комітет Національної ради з питань розвитку науки і технологій, а, наприклад, щоб обрати його членів потрібен працюючий Ідентифікаційний комітет і так далі. Аби цим всім керувати, в окремих питаннях має регулярно збиратись Національна рада з питань науки і технологій під головуванням прем'єр-міністра. Задизайновано красиво і, напевне, правильно, але в українських реаліях, це не завжди може правильно і оперативно працювати. Ба більше, діяльність фонду зарегульована кількома окремими постановами, які описують процедури конкурсних відборів тощо. Тому складностей дійсно багато.

Я наведу простий приклад. Раніше, за формальними критеріями, в окремих конкурсах фонду міг бути відхилений до 42 % проєктів. Наприклад, якщо в довідці були пропущені три слова, це ставало підставою для автоматичного відхилення проєкту. Я рішуче проти такого підходу, оскільки в цих 42 % можуть бути дійсно цінні проєкти з реальним потенціалом. Тому ми вносимо зміни до законодавства, щоб надати фонду можливість, зокрема, протягом п'яти днів повертати учасникам документи для доопрацювання. Інший приклад — це заборона на використання непрямих витрат для розвитку організацій-виконавців. Такого роду нюансів існує безліч.

Тож, щоб це якось впорядкувати, в минулому році ми зібрали робочу групу з представників установ, які найчастіше перемагали в конкурсах, і напрацювали документ майже на 40 сторінок з дерегуляції і збільшення спроможностей НФДУ. У лютому вже подали перші документи для спрощення окремих формальних підходів, які обмежували роботу фонду. В цьому році маємо вийти на вирішення переважної більшості тих питань.

Зображення: man.gov.ua Українські дослідники

Інша складність полягає в тому, що існує лише один такий фонд.

Мабуть, вона є однією з ключових у сфері конкурсного фінансування. Я впевнений, що Україні слід створити щонайменше два фонди. Однак, ми стикаємось, по-перше, із загальною проблемою нестачі фінансових ресурсів, а по-друге, із питанням сприйняття. Будь-яка державна структура часто розглядається як зайва витрата на чиновників, які, на думку багатьох, паразитують на суспільстві, включаючи науковців. Можливо, ми рухаємось до моделі, подібної до тієї, що в Польщі, де один фонд зосереджується на підтримці фундаментальних досліджень, а інший — на прикладних розробках, або на зразок США, де існує кілька фондів з різними напрямками діяльності.

А в цей час?

Іншим важливим фондом можна вважати Міністерство освіти і науки. У нас є виділений бюджет для проведення загальнонаціональних конкурсів. У минулому році ми вирішили суттєво змінити наш підхід до деяких з них. Зазвичай науковці представляють свої ідеї, з яких обираються найкращі. Але інколи ініціатива повинна виходити від держави. Наприклад, існує конкурс на державне замовлення на науково-технічну продукцію. Раніше він проводився, але фактично не було жодного реального державного замовлення. Цього разу ми визначили конкретні теми та технічні завдання для вирішення певних проблем. У наш експеримент були залучені 10 ключових міністерств — Мінстратегпром, Мінцифра, МОЗ, Міненерго, Міндовкілля, Мінагро, які сформулювали ці теми та вихідні технічні завдання. Науковці запропонували свої рішення для цих задач. І що цікаво, на всі 25 завдань ми отримали в середньому по 3, 5 або навіть 10 пропозицій від різних установ і університетів. Це свідчить про те, що наука в Україні активна та готова вирішувати поставлені завдання, але необхідно формувати запит. У цьому конкурсі ми вперше це зробили.

Зображення: Пресцентр Міністерства освіти і науки Денис Курбатов (зліва)

А яка сума фінансування?

Важливо, що ми її збільшили і на один проєкт, розрахований на два роки, -- це 10 млн. грн. Зрозуміло, це не якась космічна сума для європейського чи американського дослідника, але для української науки вона достатньо велика. Тут можна закласти витрати на обладнання, матеріали, реактиви, і що важливо, ми вперше дали можливість формувати збільшену зарплату -- плюс-мінус 30 тис. грн. на місяць. Угоди вже підписані і проєкти в процесі виконання. Ще одна відмінність у тому, що до кожного проєкту прив'язаний куратор з міністерства-ініціатора розробки, який фактично і відповідає разом з вченими за те, щоб цей результат потім мав шанс на прикладне впровадження і масштабування.

Також ми традиційно фінансуємо і університетські дослідницькі команди. І до цього конкурсу теж змінили підходи. По-перше, прибрали з вимог так звану наукометрику, тобто кількісні показники, які, фактично, викривляли саму ідею наукових досліджень. Це ж не секрет, що наукове дослідження повинно бути більше про результат, а потім вже про форму -- звання, ступені, індекси Гірша, цитування і все інше. Понад це ми зробили форму подачі заявки майже ідентичною до форми конкурсу "Горизонт-Європа". Це для того, щоб наші науковці тренувались готувати заявки на складніші і потужніші конкурси. І цей університетський науковий конкурс найбільший в Україні. Щорічно на нього надходить до 750 заявок.

Який результат на виході?

Приблизно 19 % проєктів отримують фінансування. Це фінансування незначне — 1 млн грн на рік протягом трьох років. Це знову ж таки свідчить про наші обмежені фінансові ресурси загалом. Проте конкуренція в цій сфері залишається надзвичайно високою.

Це, мабуть, не є чимось несподіваним. Наскільки мені відомо, науковці, що працюють у вишах, але не займаються викладанням, позбавлені базового фінансування. Їхнє фінансове становище цілком залежить від конкурсів на отримання грантів. І виграти такий конкурс не завжди вдається. Наразі активно обговорюють випадок астрономічного інституту Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, який опинився в подібній ситуації.

З 2023-го ми докладаємо значних зусиль для збільшення базового фінансування закладів вищої освіти по науці. Воно зросло в 6 разів: якщо в 2022-му йшлося про 22 млн. грн., то в 2024-му і 2025 році -- це 118 млн. грн. Але абсолютні цифри точно недостатні. В цьому році Каразінський університет по базовому фінансуванню за природничим напрямом отримав 9,5 млн. грн. За словами керівництва університету, частина цих коштів пішла і на інститут. Інше вже неодноразово коментував: не можна ставити все на один надконкурентний конкурс, де success rate -- 19 %. Тому з 24 поданих проєктів університет отримав 4 переможці.

Зображення: karazin.ua Університет ім. Каразіна

Які кроки варто вжити? Потрібно шукати внутрішні можливості для фінансування, а також активно брати участь у інших державних і міжнародних конкурсах. Ми здійснили цілеспрямований моніторинг підтримки від міжнародних партнерів у цій сфері та отримали відповідний запит від університету. Що ще можна зробити? Слід боротися за збільшення бюджетів у Міністерстві фінансів, зокрема через нову атестацію, яка забезпечить належне базове фінансування. Це допоможе уникати подібних ситуацій і забезпечить стабільний розвиток.

Науковий відбір: Як функціонує Національний фонд досліджень України та які думки викликає це у наукової спільноти.

Очікування та дійсність

"Де ваші розробки?" — це ще одне з поширених запитань. Незважаючи на те, що наука виходить далеко за межі цього, дослідникам часто необхідно знайти практичне обґрунтування своєї діяльності, яке було б зрозуміле суспільству. Водночас, дивно вимагати від учених в лабораторії готових продуктів для масового виробництва. Тут існують, так би мовити, зони відповідальності. Хтось має взяти на себе результати досліджень та експериментальні зразки і довести їх до етапу виробництва. Проте з цим у нас також існують хронічні труднощі.

Сто відсотків не можна покладати всю відповідальність на дослідників і науковців. Ясно, що в Україні існує серйозна проблема, яка триває вже кілька років. Вона почала формуватися після занепаду так званої галузевої науки та інститутів, які раніше виконували роль важливого мосту між виробництвом і науковими установами. Колись таких інститутів в Україні було безліч. Сьогодні ж економіка змінилася, і великі виробництва, які потребували спеціалізованих галузевих інститутів, фактично зникли. На мою думку, необхідно зосередитися на посиленні потенціалу існуючих наукових установ і університетів.

Що робити, якщо базового фінансування недостатньо?

Тому ми і говоримо про атестацію. Вона якраз про те, щоб виявити такі спроможні інституції. І держава повинна їх додатково підтримувати. В них мають бути окремі структури, які допомагають вченим. Бо науковець не має займатися всім на світі, включно із закупівлею обладнання. Я свого часу працював у Сумському державному університеті. Ми пропагували ідею наукових розробок під ключ, але для цього мали окремі структурні підрозділи, які були цією ланкою між лабораторією і замовником. У нас був патентний відділ, юридична та планово-фінансова підтримка, був окремий відділ закупівель для потреб досліджень, був і досвід приєднання до нас галузевого інституту. Університет і зараз успішний у впровадженні наукових розробок на замовлення.

Зображення: facebook/Міністерство освіти та науки України Науково-освітня лабораторія Харківського національного університету імені Каразіна

Ми також плануємо заснувати Агенцію прикладних досліджень, яка стане платформою для роботи 10-15 експертів з різних сфер, таких як оборонна промисловість, медицина та інженерія. Основним завданням цієї агенції буде виявлення потреб бізнесу та знаходження відповідних наукових команд, які здатні реалізувати ці запити. Головна мета полягає в тому, щоб налагодити зв’язок між реальним сектором економіки та науковими дослідженнями. Планується також розробка окремої цифрової платформи. Раніше була спроба створення подібного ресурсу під назвою "Наука і бізнес", однак вона не увінчалася успіхом. Причина цього полягає в тому, що подібні ініціативи потребують активної участі фахівців і управлінців.

Отже, ніхто не приходив туди самостійно?

Абсолютно вірно. Ми вже підготували проект нормативного акта, і сподіваємося, що уряд найближчим часом його затвердить, щоб розпочати нашу роботу. Це напрямок, якого явно не вистачає. Ясно, що фонд або міністерство не можуть виконати цю функцію, оскільки в них є багато інших завдань. До мене особисто звертаються як науковці за порадами, так і представники різних бізнесів та іноземних компаній. Наприклад, нещодавно CERN звернувся до нас з цікавою задачею — їм знадобилися специфічні елементи для датчиків у новому експерименті. Ми змогли знайти в Україні фахівців, здатних це реалізувати. Але виконувати такі завдання, будучи заступником міністра, виявляється досить складно. Тому агенція повинна стати основою для створення центрів технологічного трансферу, які мають запрацювати в провідних університетах і наукових установах.

Залучити до науки

Науковець Юлія Безвершенко, що наразі працює в Національній академії наук США, нещодавно в інтерв'ю для УП звернула увагу на серйозну проблему: недостатню ясність кар'єрних шляхів для тих, хто здобуває науковий ступінь в Україні. У таких умовах, як ви зазначаєте, як можна стимулювати розвиток наукової спільноти та залучати молодь до науки?

Повертаємось до теми фінансування. Молодь та молоді науковці повинні стати одним із ключових пріоритетів для держави, а не лише для міністерства. Це питання має бути включено в стратегії всіх наукових установ і університетів. У нашому міністерстві ми виділяємо 30% від загального фінансування на підтримку молодих дослідників через спеціальні конкурси проєктів тривалістю три роки. Відсоток успішності в цих конкурсах досить високий, і майже кожен другий проєкт отримує фінансову підтримку.

Це одна з історій. Інша ж стосується запуску "Національної системи дослідників", яку ми плануємо створити для збору інформації про наших вчених. Це, в свою чергу, дозволить реалізувати індивідуальний підхід у їх підтримці. Іноді трапляється, що науковець працює в установі з низькою конкурентоспроможністю, яка не зможе забезпечити йому додаткове фінансування після атестації. Проте, навіть в таких умовах, вчений може досягати значних успіхів. У цій системі також буде окремий розділ для молодих дослідників, щоб надати їм додаткову підтримку. Ми маємо державні іменні стипендії для переможців конкурсу Героїв Небесної Сотні, а також стипендії Президента та уряду для молодих науковців. Однак наразі їх отримують лише десятки, максимум сотні осіб. Нам потрібно розширити це до тисячі.

Протягом 2017-2021 років кількість молодих науковців в Академії наук знизилася на 40%. Це викликає тривогу, адже потрібно знайти способи залучити талановитих магістрів до науки, аби вони не обирали, наприклад, кар'єру в IT-сфері. З січня цього року я відповідальний за напрям аспірантури, що охоплює не лише вступ та навчальний процес, але й атестацію кадрів, розподіл місць і захисти. Цей напрямок є вкрай важливим і потребує суттєвих змін. У зв'язку з цим, ми плануємо в другій половині року розпочати реалізацію експериментального проєкту, відомого як проєктна аспірантура.

Аспірантське (не)щастя. "Система створена для того, щоб перешкоджати злочинцям, а не підтримувати порядних людей."

Зображення: НАН України Доктор технічних наук Олексій Меркулов проводить дослідження у лабораторіях CIMR.

Що це може свідчити?

Зараз всі аспіранти фінансуються плюс-мінус однаково. Це стипендія у розмірі 7 тис. грн., плюс закладаються кошти на курси, які читають у перші два роки, -- англійська мова, методологія досліджень тощо. Але, зрозуміло, що така стипендія не конкурентна, а в спеціальностях, де є експеримент, які потребують обладнання, реактивів, матеріалів, коштів на відрядження на конференції, всі ці витрати держава не покриває. І від цього особливо страждають природничі науки. Ба більше, зараз і керівник не зацікавлений в тому, щоб готувати аспіранта і відповідати за якість його підготовки, оскільки прибрали доплати за це. І ми теж займаємося тим, щоб їх повернули.

Отже, проектна аспірантура має на увазі певну концепцію. Це буде великий дослідницький проект, розрахований на період 3-4 роки, який включатиме наукового керівника або кількох співкерівників, а також 2-3 аспірантів. Основною метою цього проекту є проведення дослідження, результати якого будуть оформлені у вигляді дисертацій. Усі необхідні матеріали, обладнання, фінансування роботи керівника та конкурентна стипендія для аспірантів – все це буде забезпечено фінансовими ресурсами. Основна увага в експерименті буде приділена природничим наукам, що викликають інтерес з боку держави.

Наразі ми аналізуємо міжнародний досвід та співпрацюємо з донорами. Ви вже згадували Юлію Безвершенко. У Національній Академії наук США було засновано спеціальний приватний фонд, що має на меті підтримувати українську науку. Вони також планують виділити частину фінансування для української аспірантури, зокрема в рамках проєктів.

Ви зазначили, що однією з ключових сфер вашої відповідальності є захист. Тому мені важливо запитати про проблему академічної недоброчесності, яка, напевно, вже стала звичною темою для обговорення, але, на жаль, відсутні видимі результати у боротьбі з нею.

Ця тема може стати предметом обговорення на декілька годин. З одного боку, у нашій культурі часто спостерігається, як форма перевершує зміст. Тому серед тих, хто має наукові ступені, є чимало осіб, які насправді не є справжніми дослідниками. З іншого боку, це також питання культурних та ментальних аспектів. На жаль, такі установки формуються ще в шкільні роки, коли списування вважається нормою. Внаслідок цього, вирішити цю проблему серед дорослих людей стає надзвичайно складно. В Україні існує система для боротьби з цим явищем, але вона є недосконалою і не охоплює всі аспекти. Є комітет з етики при НАЗЯВО, який має право оцінювати наявність плагіату та проводити інші експертизи з питань академічної доброчесності. Але, наскільки мені відомо, цим займається лише одна особа. На мою думку, нам слід зміцнити цей підрозділ агентства, щоб забезпечити виявлення більшої кількості випадків і, найголовніше, прийняття рішень.

Фото: karazin.ua Науковий круглий стіл молодих учених, аспірантів та магістрів "Верховенство права -- основоположний принцип правової держави"

Що стосується міністерства, моя стійка позиція полягає в тому, що ми приймаємо всі рішення, які надходять від агентства, якщо вони не були призупинені судами (такі ситуації також мають місце). Нещодавно на останньому засіданні Атестаційної колегії було позбавлено ступеня чотирьох осіб, що стало своєрідним "рекордом" за всю історію даного питання.

Інший бік справи -- наукові видання "категорії Б", журнали в яких публікується переважна кількість наукових праць для захисту. Вони не завжди відповідної якості, це якщо дипломатично говорити. Ми розробили новий порядок і хочемо навести тут трохи ладу. Бо існуючий прописаний таким чином, що дуже нескладно стати таким виданням, майже зовсім немає вимог до якості, мало контролю. Відповідно з'являється багато тих, хто за гроші публікують ці статті часто без рецензування або з неналежним рецензуванням, а це шлях до фейкових ступенів і послаблення справжньої науки.

Ми також завершили роботу кількох спеціалізованих вчених рад, що займаються присудженням наукових ступенів. Якщо навчальний заклад допускає до своєї діяльності або його спеціалізовані ради мають ознаки недоброчесності, це, на мою думку, повинно впливати на можливість отримання державної підтримки, зокрема у формі місць для аспірантів. Тому ми активно працюємо над цим питанням. Я очолив цей напрямок лише на початку року, і не все можна вирішити одразу.

Фото: Макс Левин

Це буде останнє запитання: як ви в цілому сприймаєте рівень довіри між Міністерством освіти і науки та науковою спільнотою?

Очевидно, що він низький. Причин дуже багато. І не всі проблеми асоційовані лише з міністерством, а часом і з самими закладами, з тим, як будує свою роботу ректорат, як працює науково-дослідний інститут. Можна звинувачувати безкінечно державу в тому, що вона низько фінансує науку. Сто відсотків це так. Ми пробуємо щось змінювати, під кожну з реформ додаємо окремі додаткові ресурси, щоб стимулювати успішність, результат. Зосереджуємось на цьому і таким чином прагнемо покращити відношення. Багато проблемних моментів криється в комунікації. От коли ми говоримо, що науку не розуміє суспільство або влада, це в тому числі через те, що ми мало комунікуємо про результати. Наука -- це або скандал з дисертаціями, або мале фінансування. Але разом з тим у нас є передові дослідження, які визнані у світі, є розробки, які впроваджуються і працюють. Є успіхи наших вчених на міжнародному рівні. Ми, наприклад, у декілька разів наростили успішність в різних міжнародних конкурсах рівня "Горизонт". Але в публічному просторі про це майже немає.