Галімовщина – це термін, що може використовуватися для опису певних явищ або ситуацій, які характеризуються абсурдністю, нелогічністю або беззмістовністю. Слово має на увазі певну іронічну або критичну оцінку подій, що відбуваються навколо.

"Посібник із культури: знайомимо українських учнів з міфами про Зеленського"

У 2025 році на парти одинадцятикласників ліг підручник, що мав би розповісти молоді правду про найскладніший період новітньої історії України -- від початку пандемії до повномасштабного вторгнення. Замість правди учні отримали "біографічний буклет" Володимира Зеленського.

Цей підручник (автори Акім Галімов, Олександр Гісем, Тетяна Мартинюк; вид-во "Ранок") справляє враження не стільки освітнього ресурсу, скільки політичної листівки. З нього витікає: у нас є один герой -- президент. Решта -- або мовчать, або відсутні.

Як видалити невдалі моменти та залишити тільки селфі.

Перший гріх -- вибірковість. Автори хвалять Зеленського за "реформаторську діяльність", зокрема за "Велике будівництво". Учні читають: "за два роки реалізації програми Україна отримала майже 14 тис. км нових шляхів...". Ні слова про те, що це будівництво поглинуло десятки мільярдів гривень, які мали би піти на бронежилети, сховища, пальне та мінні поля. У той самий час, коли Резніков пізніше визнає: в березні 2022-го -- нуль бронежилетів на складах, і держава гарячково скуповувала усе по всьому світу.

Зеленський сам зазначав: "Ми можемо збільшити армію в два-три рази, але тоді, наприклад, не зможемо будувати дороги. Це буде для нас проблемою". Чому ця цитата не стала епіграфом до підручника 2021 року? Відповідь проста — це суперечить існуючому міфу. Адже реальність така: ворог вже стояв на кордоні, а ми продовжували асфальтувати Україну, яка згодом мала згоріти у вогні війни. Це стратегія, що нагадує брежнєвські часи. Дороги є, а держави вже немає.

Хто зняв сповіщення про війну?

Підручник уникає незручних запитань. Чому Зеленський, маючи з осені 2021 року розвіддані про наступ, не попередив населення? Чому не було евакуації з прикордонних територій? Чому не вивели техніку зі складів і не почали формування повноцінної ТРО?

Замість цього школярі читають: Зеленський залишився в Києві 24 лютого. Це правда. Але це лише частина історії. Бо за день до цього десятки тисяч людей могли бути врятовані -- якби влада діяла вчасно. У підручнику про це -- мовчанка. Як і про "шашличну" риторику: замість готуватись -- заспокоювали. Замість мінних полів -- фільтрація новин. Замість евакуації -- "все під контролем".

Залужний — на підтримці. Зеленський — на всіх сторінках.

Візуальний елемент виступає як особлива структура культу. Зеленський з'являється практично на всіх кадрах: у костюмі, поруч із Джонсоном, разом із фон дер Ляєн, у Херсоні, в Бучі...

А от Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний -- на фото один раз. Один. Сирський -- десь на фоні. Як сталося, що про "Азов", Маріуполь, Гостомель, Чернігівську оборону -- нема окремих параграфів? А є QR-коди з відео від Галімова -- ютубера, який одноосібно вирішив, що саме мають дивитись українські діти замість репортажів ТСН, документалок Суспільного чи спогадів воєнкорів.

Справжня істина, яку відкинули.

Про спробу здійснення десантної операції в Гостомелі.

Про оборону Миколаєва й роль генерала Марченка.

Про Маріуполь, Оленівку та операції ГУР, що допомагали врятувати життя.

Бахмут і Авдіївка: реалії без прикрас політичних хиб.

Про проблеми на складах -- нуль бронежилетів у березні 2022, коли навіть волонтери купували спорядження швидше за Міноборони.

Про відомі "яйця Резнікова" за 17 гривень.

Про міни, що містять кукурудзяні качани замість вибухових речовин.

Щодо інших випадків корупції в постачанні — це й бронежилети, які не захищають від куль; генератори, що не функціонують; харчування для військових за цінами, що втричі перевищують норму.

Про Стамбул — коли нам пропонували не мир, а капітуляцію, і хто з цим погодився.

Про конфлікт Банкової і Залужного, інформаційні зливи й спроби політичного тиску.

Про волонтерів, які підтримали оборону в перші місяці, та тих, кого згодом почали переслідувати податкові органи.

Про Сумську територіальну оборону та цивільних героїв, які зупиняли ворожі танки, використовуючи пляшки з горючими сумішами.

Про розстріли в Бузковому парку Херсона – імена, долі, жодної згадки.

Щодо Курської битви

Про битву за Чорне море і флот московії

Щодо внеску партнерів, озброєння, безпілотників, протиповітряної оборони та "Бавовни", що надходила не з Банкової, а через закордонну техніку та зусилля наших розвідників.

Про ціну паузи у допомозі США і втрати 2024 року, які стали прямим наслідком геополітичної кризи та піар-перекосів у риториці влади.

Зате є: "реформи","державницька позиція" і риторика "успіхів України під керівництвом..." -- далі за текстом.

Підручник за 546 грн — витрати з наших власних коштів.

Держава заплатила видавництву "Ранок" 11 млн грн за тираж 83 тисячі примірників. Один примірник коштував бюджету 135 грн. А вже сьогодні цей самий підручник продається за 546 грн. Це законно, коли написано всередині, що не для продажу?

Це підручник -- не про історію. Це про майбутню кампанію. Це про "учітєлько, подивіться, як красиво зроблено". Це -- буклет із політичного піару, в якому немає відповідей на питання, які справді турбують. Це -- блискуча обгортка без змісту, без рефлексії і без болю. А ми -- ще в цьому болі живемо.

Автор підручника та відповідь Акіма Галімова.

Відповідаючи на зауваження, журналіст Акім Галімов підкреслив, що це все є частиною атаки, спланованої політичними маніпуляторами та ворогом. Він зазначив, що критики, на його думку, "допомагають Москві", а підручник є результатом співпраці з кваліфікованими істориками. Галімов також зазначив, що QR-коди ведуть до відео з архівів СБУ та матеріалами про шістдесятників. Залужний також присутній в матеріалах, але не на тих сторінках, які обговорюють критики. Він закликав тих, хто не згоден, створити власний підручник.

Це звучить як щось знайоме: "ви нічого не розумієте", "Кремль на нас нападає", "немає монополії — зробіть краще". Акім Галімов вважає себе викладачем історії. Однак за останній рік його проект "Реальна історія" скоріше слугував піаром для влади, ніж дійсно досліджував історичні події. Галімов підкорився владі так само, як і інші, які раніше підкорялися Табачнику. Це не про освіту, а про сучасну пропаганду в новій обгортці.

Замість епілогу

Цей навчальний посібник є спробою створити міф ще до того, як війна дійде свого завершення. Адже поки одні ведуть бойові дії, інші вже формують наративи про перемогу, акцентуючи увагу на власних досягненнях.

Уроки цієї війни не записані в звітах, а закарбовані в пам'яті Мощуна, Чорнобаївки, Бучі, Бородянки, Маріуполя, Кривого Рогу та в очах дітей, які ховаються в бомбосховищах наших міст. Їм не потрібні міфи. Вони бажають істини. Якщо історія є істинною, вона не може бути зручною. Якщо історія — це наука, її завдання не полягає в підтримці чиїхось амбіцій. І якщо ми справді прагнемо змінити нашу країну, варто почати з відкритості. Принаймні в підручниках для дітей, які досі живуть під звуки сирен.

Владислав СМІРНОВ