Генетична спадщина: які саме риси та якості ми отримуємо від наших предків?

Не тільки зовнішні ознаки та хвороби. Чи може бути, що травми, страхи та досвід передаються з покоління в покоління?

У спадок можна передати не лише майно чи коштовності. Від старших поколінь нащадки отримують також наслідки емоційних травм, важких переживань та стресових ситуацій. На відміну від генетичних характеристик, що формують колір волосся або схильність до певних хвороб, цей процес може бути змінений.

Епігенетика — це галузь науки, яка досліджує, яким чином наш організм інтерпретує інформацію, закладену в нашій ДНК. В основі епігенетичних процесів лежить здатність активувати або деактивувати різні гени. Унікальність епігенетичних змін полягає в тому, що вони не залишаються незмінними протягом життя, а еволюціонують з часом. Оскільки ця наука є відносно новою, деякі її механізми ще потребують глибшого дослідження.

У 2014 році було здійснено проривне дослідження, яке включало мишей. У першому поколінні цих тварин, коли вони відчували аромат вишні, їх піддавали електричному розряду. Це призвело до того, що запах вишні став у них асоціюватися зі страхом. Ця травматична реакція передавалася через сперму, в результаті чого наступні покоління також почали боятися цього аромату. Навіть у онуків першого покоління, які не зазнали жодного шоку, страх перед вишнею залишався. Цікаво, що миші, які виховувалися "псевдобатьками", які не мали подібного негативного досвіду, також виявляли цей підсвідомий страх.

Досліджувати епігенетику у людей виявляється складніше через вплив численних факторів. Проте науковці виявили, що спадковість фізичного травматичного досвіду може бути пов'язана зі статевими відмінностями. Вивчаючи сім'ї ветеранів, вони встановили, що сини військових, які пережили полон, мають на 11% вищу ймовірність смерті порівняно з тими ветеранами, які не проходили через ув'язнення. Цікаво, що негативні наслідки стосуються лише синів, які народилися після повернення з полону, в той час як доньки не зазнали подібних епігенетичних змін.

Професор Юен Бірні. що є директором Європейського інституту біоінформатики (EMBL) зазначає, що трансгенераційне епігенетичне успадкування тобто зміни, спричиненні навколишнім середовищем, які передаються з покоління в покоління спостерігаються відносно часто у рослин. У ссавців подібний механізм не до кінця зрозумілий, адже у жінок плід який росте в утробі матері вже несе повний набір яйцеклітин, тож ДНК онуків закладається ще під час вагітності бабусі. Тому для того, щоб вивчити епігенетичні зміни у жінок, потрібно дивитися щонайменше на чотири покоління вперед. На відміну від жінок, у чоловіків сперматозоїди виробляються постійно, тож якщо явище виходить за межі двох поколінь, воно може мати інші причини.

Дослідження Яеля Данієлі виявило, що більшість травматичного досвіду від попередніх поколінь наступні отримують через підхід у вихованні. Надзвичайно вагомий вплив також має спільнота, де ігнорують чи навпаки, вчать проживати травму. Та чи є у психологічної травми фізичні наслідки на століття вперед? Вчені поки не можуть дати однозначної відповіді.

У 2015 році було проведено невелике дослідження, яке виявило епігенетичні зміни у дітей тих, хто пережив Голокост. Ці зміни стосувалися гена, що відповідає за рівень кортизолу - гормону, що грає важливу роль у стресових реакціях. Однак, результати цього дослідження піддалися критиці через обмежену вибірку учасників.

Професорка нейроепігенетики в Цюріхському університеті Ізабель Мансуї підкреслює, що епігенетична спадковість є формою спадковості, яка не обмежується лише життєвим досвідом, але також включає в себе харчування, вплив забруднюючих речовин та інші фактори навколишнього середовища. Усі ці аспекти, з якими ми стикаємося протягом життя, здатні змінювати наш організм і впливати на майбутні покоління.

Нейроепігенетика – це нова галузь, що виникла на перетині біології та нейронауки, яка досліджує взаємозв'язок між нейробіологічними процесами і епігенетичними змінами. Дослідники прагнуть виявити, яким чином життєвий досвід та екологічні фактори можуть впливати на структуру і функції нашого мозку, тіла та психічного здоров'я. Зокрема, в одній з досліджуваних професоркою ситуацій виявлено, що важкі психічні розлади спостерігалися у людей, чиї предки пережили травматичні події, навіть якщо самі вони не переживали таких стресів. Наразі вчена досліджує, чи можливе перенесення цієї інформації через статеві клітини.

Раніше "Телеграф" розповідав, що більшість предків сучасних європейців були темношкірими. Не минуло це і територію Русі, де темніша шкіра могла бути звичним явищем.