Чи можуть хондропротектори допомогти при проблемах з колінами? Що важливо знати про ці добавки до раціону?

Изображение: proteinplus.com.ua

Хондропротектори (від лат. chondros -- хрящ і protector -- захисник) -- вкрай популярні дієтичні добавки у світі: тільки у США споживчий ринок оцінюють у понад $870 мільйонів і $340 мільйонів відповідно. Вони не найбільш досліджувані й практично не мають побічних ефектів.

Однак чи дійсно велика кількість банок із глюкозаміном і хондроїтином, що заповнюють полиці аптек, супермаркетів і магазинів спортивного харчування, свідчить про їхню реальну ефективність?

Що собою являють глюкозамін і хондроїтин?

Глюкозамін та хондроїтин — це речовини, що зазвичай виробляються хондроцитами, клітинами, які формують нашу хрящову тканину. Ці компоненти присутні в хрящах, міжхребцевих дисках і синовіальній рідині, виконуючи важливу роль у забезпеченні еластичності, амортизації кісток під час руху та їх захисту.

Через високу концентрацію глюкозаміну та хондроїтину в хрящовій тканині ще в 70-80-х роках минулого століття вчені висунули гіпотезу про те, що споживання цих сполук з їжею чи як харчових добавок може сповільнити дегенеративні процеси в суглобах або хоча б полегшити симптоми хвороб. Та попри десятки років досліджень, ця гіпотеза не має вагомого підтвердження, швидше навпаки.

Коли ці сполуки стали предметом вивчення, для досліджень застосовували гідролізати хрящів і суглобів тварин. Таким чином, холодець може слугувати не лише джерелом колагену, але й містити глюкозамін та хондроїтин.

Чи дійсно колагенові добавки можуть зменшити кількість зморшок на шкірі? Давайте розглянемо, що говорить наука з цього питання.

Згодом ми перейшли до очищених форм цих хондропротекторів.

Зображення: health.harvard.edu Інгредієнти, що використовуються в хондропротекторах

Глюкозамін отримують з хітину, який міститься в панцирях ракоподібних або молюсків, а іноді – з грибів чи ферментованої кукурудзи. Хондроїтин, у свою чергу, добувають з тваринних хрящів, таких як коров'ячі, свинячі, курячі або рибні, зазвичай у вигляді порошку або таблеток. Ці два препарати можна вживати окремо, але частіше їх комбінують для посилення терапевтичного ефекту. Рекомендоване дозування складає близько 1,5 г на день для глюкозаміну сульфату та від 0,8 до 1,2 г на день для хондроїтину сульфату. Обидві ці речовини часто досліджуються одночасно в різних клінічних випробуваннях.

Які можуть бути несприятливі реакції?

Більшість досліджень показують, що ці хондропротектори безпечні у використанні для більшості людей, тільки в декого можливі легкі побічні ефекти, такі як: розлад шлунка, нудота й головний біль. Тим, хто має харчові алергії, слід бути обережними та звертати увагу на джерело отримання цих компонентів.

Додатково, існують відомості про те, що вживання цих сполук може впливати на рівень глюкози в крові, зменшувати чутливість до інсуліну та взаємодіяти з антикоагулянтними засобами, такими як варфарин. Тому, перш ніж розпочати прийом навіть таких зазвичай безпечних харчових добавок, важливо звернутися за консультацією до лікаря.

Як функціонують хондропротектори в тілі людини

Їжа в організмі найперше проходить через травну систему, де розщеплюється ферментами до простіших цеглинок, які можуть поглинати клітини епітелію кишківника. Те саме відбувається з ліками й харчовими добавками.

Дослідження, проведені на тваринах та людях, виявили, що близько 90 % глюкозаміну, який споживається, успішно всмоктується клітинами тонкого кишківника. Натомість більшість молекул хондроїтину підлягають розщепленню в цьому ж відділі травної системи, і лише 10-20 % з них засвоюються клітинами і надходять у кровотік. Після цього обидва компоненти проходять через печінку, де також піддаються розщепленню.

Лише незначна частина добавок, що вживаються у формі пігулок, доходить до хрящових тканин. Відсоток активних речовин, які здатні досягти хрящів, змінюється в залежності від індивідуальних характеристик пацієнта, типу препарату та інших умов. Проте цей показник залишається дуже низьким у порівнянні з кількістю глюкозаміну та хондроїтину, які організм виробляє щоденно.

Обмежена кількість хондропротекторів, що досягає хрящової тканини, викликає сумніви щодо одного з можливих механізмів їхньої дії, який висували науковці. Йдеться про те, що хондроцити активують сполуки, необхідні для підтримки здоров’я хрящів і суглобів.

Фото: apexmedicalcenter.com

Попри відсутність чіткого розуміння механізмів дії хондропротекторів в організмі людини, їх багато років використовують у клінічній практиці. Ось що показують дослідження їхнього застосування.

Наукові дані та поради щодо застосування хондропротекторів.

Попри численні багаторічні дослідження хондропротекторів, проведені в численних клініках та лабораторіях по всьому світу, на початок 2025 року не існує переконливих свідчень їхньої ефективності.

Дослідження, проведене в 2015 році, було двохрічним, подвійним сліпим і рандомізованим, в якому взяли участь 650 пацієнтів віком від 45 до 75 років. Результати показали, що не було жодних значних відмінностей у зниженні болю або у звуженні суглобової щілини (що є ознакою відновлення пошкодженого хряща) між групами, які приймали глюкозамін, хондроїтин окремо, їх комбінацію або плацебо.

Подібні результати спостерігали і в метааналізі 2018 року, що охопив близько 7,2 тисячі пацієнтів у 30 якісних дослідженнях. У той час сам хондроїтин викликав незначне полегшення болю.

Огляд 2015 року (майже 5000 пацієнтів, 43 дослідження) авторитетної Кокранівської бази показав, що хондроїтин (окремо або в комбінації з глюкозаміном) був дещо ефективнішим, ніж плацебо, у зменшенні болю в пацієнтів з остеоартрозом (на 8 балів у діапазоні від 0 до 100).

Але автори також зробили висновок, що навіть відібраний ними пул досліджень був загалом низької якості й для вивчення ролі хондроїтину в лікуванні остеоартриту необхідні додаткові дослідження.

У свіжішому систематичному огляді китайських учених (близько 12 тисяч пацієнтів, 28 досліджень, 2021 рік) виявили докази середньої якості щодо застосування хондропротекторів зі статистично значущими, але невеликими ефектами послаблення болю.

Зображення: tulane.edu Рекомендації медичних установ

Думки спільноти клініцистів щодо глюкозаміну й хондроїтину відрізняються. Європейська ліга проти ревматизму рекомендує глюкозамін сульфату для лікування остеоартрозу колінного й кульшового суглобів. Такі самі рекомендації надає Європейське товариство клінічних й економічних аспектів остеопорозу, однак радить виключно запатентовані оригінальні препарати, доказова база яких, на думку товариства, є найбільш однозначною. Ці організації класифікують хондропротектори як симптоматичні препарати повільної дії при артрозі.

Міжнародне товариство з дослідження остеоартриту у своїх рекомендаціях зазначає, що глюкозамін і хондроїтин є речовинами з "невизначеною ефективністю для конкретних клінічних субфенотипів". Американський коледж ревматології, а також Національний інститут здоров'я та клінічної досконалості Великобританії не рекомендують ці добавки для лікування остеоартриту. Основна причина цього — недостатній рівень доказової бази.

В Україні у клінічній настанові Асоціації ревматологів України й Асоціації ортопедів-травматологів України на основі власного аналізу наявних даних вказано: "Застосування продуктів глюкозаміну або хондроїтину не рекомендується для лікування остеоартрозу".

Наразі в першій лінії терапії остеоартрозу всіх вищеперелічених організацій є немедикаментозне лікування: корекція ваги, якщо потрібно, лікувальна фізкультура (аеробні, силові навантаження, плавання та йога), освіта пацієнта (донесення інформації про особливості хвороби, фактори, які ускладнюють перебіг, тощо), а також використання місцевих нестероїдних протизапальних засобів за потреби.

Використання хондропротекторів вважається наступним кроком у лікуванні за рекомендаціями європейських організацій EULAR та ESCEO, а також Міжнародного товариства дослідження остеоартриту, і здійснюється відповідно до індивідуальних показників пацієнта.

Зображення: ssorkc.com Лікувальна фізична активність для суглобів

Чому лікарі часто рекомендують хондропротектори, незважаючи на їх обмежену доказову базу? Якщо абстрагуватися від можливих комерційних інтересів (що може мати місце в окремих випадках), можна провести аналогію з використанням антидепресантів. Дослідження свідчать, що для легких форм депресії ефективність антидепресантів не суттєво перевищує ефект плацебо. Проте, відомо, що позитивні очікування пацієнтів щодо цих препаратів значно підвищують їхню ефективність.

Усе визначається конкретним випадком пацієнта. Якщо досвідчений лікар призначає глюкозамін та хондроїтин, спираючись на ретельний аналіз медичної історії і враховуючи індивідуальні особливості пацієнта, це не є помилкою і не суперечить лікувальним принципам. Проте лікар зобов'язаний пояснити пацієнту свої рекомендації й застосовувати ці добавки у поєднанні з немедикаментозними методами, які є основою терапії.

Фізична активність та хондропротектори

Велика кількість користувачів хондропротекторів складається не лише з пацієнтів, які страждають на остеоартрит чи інші дегенеративні захворювання суглобів.

Реклама активно стимулює використання цих засобів, часто в поєднанні з іншими протизапальними медикаментами, серед спортсменів, осіб, які зазнають значних навантажень на суглоби та зв'язки, а також серед літніх людей, з метою запобігання можливим проблемам з суглобами.

Поширене призначення хондропротекторів для швидшого одужання пацієнтам з травмами. Наприклад, згідно з опитуванням у кількох університетах США, понад 4 % атлетів вищого дивізіону NCAA (National Collegiate Athletic Association) використовували глюкозамін. Чи науково обґрунтоване таке застосування хондропротекторів?

Глюкозамін у випадках травм

Якісних досліджень щодо застосування хондропротекторів для лікування травм опорно-рухового апарату значно менше, ніж тих, що стосуються їх використання при остеоартрозі. Наприклад, у одному з досліджень, проведеному на 30 чоловіках протягом 8 тижнів, виявлено, що прийом 1 г глюкозаміну при травмі передньої хрестоподібної зв'язки не продемонстрував суттєвих відмінностей між досліджуваною групою та контрольною, а також не сприяв покращенню реабілітаційного процесу.

У іншому дослідженні на понад 100 професійних атлетах з гострою травмою коліна в групі, яка споживала глюкозамін протягом 28 днів, не спостерігали відмінного від плацебо ефекту для больових відчуттів, але в останній тиждень експерименту в них достовірно покращилися показники згинання-розгинання коліна.

Фото: EPA/UPG Тенісистка Каролін Возняцкі з Данії кривиться від болю через травму коліна під час Відкритого чемпіонату Китаю

В іншому дослідженні, яке охопило 16 чоловіків протягом 14 днів, було встановлено, що прийом добавок хондроїтину не сприяв запобіганню крепатури, а також не мав жодного впливу на біомаркери запалення і м'язових ушкоджень після інтенсивних фізичних навантажень на руки.

Тобто доказів ефективності хондропротекторів у реабілітаційному процесі практично немає. Потрібні якісні дослідження.

Хондропротектори для запобігання.

Мова про людей з можливими проблемами із суглобами, зв'язками й опорно-руховим апаратом через високі фізнавантаження та вік. Тут теж дуже мало якісних досліджень. На думку експертів, поки що немає доказів, що глюкозамін модулює фенотипові зміни у хрящовій тканині під час старіння. А ті дослідження, які є, викликають ряд запитань. Потрібні тривалі дослідження.

Загалом, якщо ви хочете зберегти суглоби та зв'язки здоровими, найкращою та найбільш науково підтвердженою стратегією будуть не хондропротектори, а регулярні фізнавантаження (як аеробні, так і силові), з дотриманням дозованості й поступовості їх підвищення, а також увага до техніки виконання вправ й добору спорядження. Це допоможе уникнути травм суглобів і зв'язок, що є одним з факторів ризику розвитку остеоартрозу.

Дослідження вказують на те, що регулярні заняття фізичною активністю, а не "фантастичні" добавки до їжі, становлять основний елемент здоров'я. Помірні фізичні вправи укріплюють м'язи, які підтримують суглоби, поліпшують кровообіг у тканинах суглобів і допомагають підтримувати оптимальну вагу, що зменшує навантаження на суглоби.

Постійні фізичні заняття, зокрема з помірною інтенсивністю, такі як прогулянки, плавання та йога, сприяють покращенню гнучкості суглобів, активізують виробництво синовіальної рідини, що живить хрящову тканину, і зменшують ймовірність дегенеративних змін. Водночас важливо уникати надмірних або травматичних навантажень, щоб не викликати пошкодження хрящів.