Коли Сонячна система піде в небуття: науковці озвучили своє бачення.

Сонячна система, наш космічний дім, існує вже близько 4,6 мільярда років, але, як і все у Всесвіті, вона не вічна. Питання про те, коли і як припинить своє існування ця велична система, завжди хвилювало людство.

Дослідження в астрофізиці надали науковцям можливість сформулювати найбільш ймовірний прогноз розвитку Сонячної системи, що в значній мірі залежить від еволюційних процесів, які відбуваються з нашою головною зіркою - Сонцем.

Прогнози вказують на те, що Сонце, яке зараз перебуває у стабільній фазі свого життя, через мільярди років зазнає кардинальних змін, що неминуче призведе до трансформації та подальшого розпаду Сонячної системи в її нинішньому вигляді, пише Live Science.

Скільки проживе Сонце

Згідно з розрахунками вчених, Сонце продовжить спалювати водень у своєму ядрі ще приблизно 5 мільярдів років. Після вичерпання цього палива зірка почне ставати нестабільною, її ядро стискатиметься, а зовнішні шари розширюватимуться, перетворюючи Сонце на червоного гіганта. У цій фазі свого існування Сонце поглине найближчі до нього планети - Меркурій та Венеру.

Доля Землі залишається неоднозначною: хоча наша планета опиниться поблизу зовнішньої атмосфери червоного гіганта, існує ймовірність, що вона буде поглинута. Проте, за словами астрофізиків, навіть якщо Земля уникне прямого поглинання, умови для життя на ній стануть критично непридатними задовго до цього моменту. Марс, вірогідно, зможе пережити стадію червоного гіганта, тоді як зовнішні планети залишаться на безпечній відстані.

Після фази червоного гіганта, приблизно через мільярд років, Сонце скине свої зовнішні оболонки й стиснеться до розмірів Землі, перетворившись на білого карлика - тьмяне та надзвичайно щільне ядро колишньої зірки.

У цей момент наша Сонячна система перетвориться на холодний, темний і неживий простір. Як підкреслюють вчені-планетологи, з точки зору можливості існування життя, це стане справжнім завершенням епохи Сонячної системи, якою ми її знаємо. Проте фізично система залишиться на своїх орбітах, адже навіть після загибелі Сонця, великі планети, такі як Юпітер, продовжать рухатися навколо його вимерлого ядра.

Існування Сонячної системи

У віддаленому майбутньому, через трильйони років, Сонячна система стане все більш непередбачуваною. З ослабленням гравітаційного поля Сонця зросте ймовірність гравітаційних взаємодій між планетами, що може призвести до зміни їхніх орбіт або навіть викидання деяких з них за межі системи. Додатково, хоч ймовірність і невелика, але з часом вона зростає, існує шанс на зіткнення між небесними тілами Сонячної системи або на проходження інших зірок чи наднових, які можуть вплинути на систему своїм гравітаційним полем.

Астрофізики зазначають, що в рамках величезних часових періодів навіть малоймовірні події набувають більшої ймовірності. Як у випадку з виграшем у лотерею: якщо "грати" мільярди разів, шанси на виграш зростають. Тож, хоча Сонячна система може уникати катастрофічних зіткнень протягом трильйонів років, її гравітаційна стабільність буде поступово піддаватися змінам.

Навіть при відсутності зовнішніх впливів, деякі дослідники вважають, що на елементарному рівні протони, які є основою матерії, можуть розпадатися протягом надзвичайно довгого часу, що зрештою призведе до розпаду всіх об'єктів у Всесвіті, включно з залишками Сонячної системи. Хоча цей процес ще не був зафіксований, теоретичні моделі демонструють вражаюче тривалий період існування протона.

Отже, кінець Сонячної системи - це складний і багатоетапний процес, який розпочнеться з еволюції Сонця через мільярди років і завершиться її поступовим розсіюванням під впливом гравітаційних збурень та, можливо, фундаментальних процесів розпаду матерії у надзвичайно віддаленому майбутньому.

OBOZ.UA раніше повідомляв, яка планета в Сонячній системі з'явилася найпізніше.