Люті вовки повертаються: Colossal Biosciences застосувала технології ДНК та клонування для їх відновлення.

Світ науки сколихнула новина, що межує з науковою фантастикою: лютий вовк (Canis dirus), один із найвідоміших хижаків доісторичної мегафауни, який зник з лиця Землі понад 10 тисяч років тому, знову ступив на неї завдяки зусиллям біотехнологічної компанії Colossal Biosciences. У своєму дослідницькому центрі в Далласі, штат Техас, компанія застосувала передові методи генного редагування та клонування, щоб повернути до життя цього величного хижака. Нещодавно Colossal Biosciences офіційно підтвердила народження трьох цуценят лютих вовків, названих Ромул, Рем та Кхалісі, що стало кульмінацією багаторічної роботи з аналізу та маніпуляції давньою ДНК.

Шлях до відродження лютого вовка розпочався з ретельного пошуку та аналізу генетичного матеріалу. Вченим Colossal вдалося вилучити фрагменти ДНК із двох стародавніх решток: зуба, вік якого оцінюється у 13 000 років, та черепа, що пролежав у землі близько 72 000 років. Отримані генетичні послідовності порівнювали з ДНК сучасного сірого вовка (Canis lupus), який вважається найближчим живим родичем вимерлого хижака, хоча ступінь їхньої спорідненості досі є предметом наукових дискусій. У результаті порівняльного аналізу дослідники ідентифікували 20 ключових генетичних відмінностей, локалізованих у 14 генах. Ці гени відповідають за фундаментальні характеристики, що відрізняли лютих вовків: більший розмір тіла, специфічну форму черепа, забарвлення хутра, морфологію зубів та, ймовірно, навіть особливості вокалізації.

Наступним етапом стало безпосереднє втручання в геном. Замість традиційних тканинних зразків дослідники компанії Colossal впровадили новаторський підхід, отримавши зразки крові від сірих вовків. З них було виділено спеціалізовані клітини-попередники, які відповідають за утворення судин. Саме ці клітини пройшли точне генетичне редагування з використанням технологій, схожих на CRISPR. Мета полягала в інтеграції 20 виявлених генетичних маркерів, що характерні для лютого вовка, в геном клітин сірого вовка. Цей процес виявився вкрай складним, особливо при намаганнях відтворити унікальне світле або палеве забарвлення хутра давнього хижака. Ранні теоретичні моделі вказували на можливі ризики: зміни в генах, що відповідають за пігментацію, могли викликати небажані побічні ефекти у сучасних вовків, такі як сліпота чи глухота. Щоб уникнути таких ускладнень, команда розробила спеціальні "захисні механізми" на генетичному рівні, які дозволили контролювати експресію генів пігментації і запобігти негативним наслідкам під час досліджень.

Після завершення етапу генетичного редагування, модифіковані клітинні ядра, які отримали генетичні риси диких вовків, були підготовлені до клонування. Їх трансплантували в яйцеклітини сірого вовка, з яких попередньо видалили власні генетичні матеріали (процес, знаний як енуклеація). Створені ембріони вимагали сурогатного матеріалу для подальшого розвитку. Враховуючи біологічну спорідненість і легкість доступу, ембріологи компанії обрали для імплантації самок домашніх собак (Canis lupus familiaris). Перші два цуценята, яких назвали Ромул і Рем, з'явилися на світ завдяки кесаревому розтину, стандартній процедурі в таких ситуаціях для зменшення ризиків. Через кілька місяців з'явилася Кхалісі, яка народилася природним шляхом, що свідчить про життєздатність і фізіологічну нормальність відтворених тварин. Усі три цуценята виявилися здоровими та демонструють очікувані фізичні риси.

Успіх із лютим вовком -- лише частина амбітних планів Colossal Biosciences. Компанія активно працює над відродженням інших вимерлих видів, зокрема шерстистого мамонта. Для цього проводяться генетичні модифікації клітин азійського слона, найближчого живого родича мамонтів. Colossal ставить за мету досягти першої вагітності слонихи генетично модифікованим ембріоном мамонта вже у 2026 році, а потенційне народження мамонтеняти очікується у 2028 році. Лабораторні експерименти вже дали певні результати: дослідникам вдалося отримати мишенят, чиє хутро за текстурою та іншими характеристиками нагадувало шерсть мамонта.

Крім декомплектації, Colossal Biosciences також надає свої технології для підтримки видів, які знаходяться на межі зникнення. Компанія займається вирішенням проблеми "генетичних пляшкових горл" — ситуацій, коли низька генетична різноманітність загрожує виживанню певних популяцій. Одним з таких проєктів є ініціатива щодо порятунку рожевого голуба на Маврикії. За допомогою редагування статевих клітин та їх подальшої імплантації в ембріони курей (які служать біологічно доступними носіями), компанія намагається покращити генетичну стійкість і життєздатність цієї рідкісної пташиної популяції. Також ведуться дослідження щодо збільшення генетичного різноманіття популяції рудого вовка в Північній Америці.

Colossal активно співпрацює з корінними громадами, природоохоронними організаціями та державними структурами для планування реінтродукції відроджених видів у їхнє природне середовище та задля підтримки вже існуючих популяцій. Компанія також відверто заявляє про свої комерційні цілі, прагнучи досягти ринкової вартості у 10,2 мільярда доларів, перетворюючи амбіції повернення вимерлих гігантів минулого на реальність сьогодення через наполегливу роботу з геномами. Відродження лютих вовків слугує яскравим прикладом досягнень науки, водночас порушуючи нові етичні та екологічні питання щодо нашого втручання в природні процеси та нашої відповідальності за майбутнє біосфери.