Марс під захисним куполом: як зелена біоплівка забезпечить колоністів необхідними ресурсами та безпекою.

Дослідники з Гарвардської школи інженерії та прикладних наук (SEAS) продемонстрували, що звичайна зелена водорість Dunaliella tertiolecta може виживати й розмножуватися у тиску всього 600 Па -- у понад 100 разів розрідженішій атмосфері, ніж на Землі. Для експерименту команда професора Робіна Вордсворта надрукувала купол із біопластику на основі полі-молочної кислоти, який пропускає достатньо світла для фотосинтезу, але блокує шкідливе ультрафіолетове випромінювання, і водночас утримує всередині локальний мікроклімат з рідкою водою, незважаючи на наднизький зовнішній тиск.

Основна концепція проєкту полягає в ідеї "самовиробничого житла". Водорості не тільки генерують кисень і білки для харчування, але також слугують сировиною для виготовлення нових порцій біопластику, з якого створено купол. Це відкриває можливість для замкнутого циклу: колоністи на Марсі чи Місяці можуть розгорнути перший модуль та поступово розширювати своє поселення, вирощуючи необхідні матеріали на місці, що зменшує витрати на доставку з Землі. Результати цього дослідження були опубліковані в журналі Science Advances 2 липня 2025 року; наступним етапом стануть випробування таких "живих" оболонок у вакуумних умовах для баз на Місяці.

Самодостатні біокомплекси здатні радикально спростити довготривалі місії. Вони можуть забезпечувати кисень, воду, пластичні матеріали й навіть радіаційний захист для марсіанських лабораторій або віддалених телескопів на зворотному боці Місяця. Це відкриває шлях до автономних обсерваторій і наукових станцій, що працюватимуть роками без постійних вантажних конвоїв, а отже дозволять астрономам зосередитися на головному -- дослідженні Всесвіту, а не логістиці виживання на іншій планеті.

У такого межах біоматеріального підходу вихідні матеріали для будівництва житлових модулів синтезують із водоростевої та рослинної сировини. А безпосередне вирощування біомаси, її обробка та рециркуляція відбуваються в поверхневих оселях, виготовлених із придатних до повторної переробки біопластиків.

Якщо "живі" куполи з водоростями прокладають шлях до автономних поселень, наступним логічним етапом стануть повноцінні оранжереї на Марсі. Досліджуйте, як вчені вже сьогодні вирощують редис і салат у майже безплідному реголіті, які ґрунтові виклики можуть виникнути перед першими колоністами та як їх можна подолати. Перейдіть до статті "Город на Марсі. Як виростити редис у мертвому ґрунті" і дізнайтеся, що чекає на майбутніх марсіанських агрономів!