"Я повинен спокійно і врівноважено донести основні поняття українцям."

У чат-рулетці взаємодія є складовою частиною розваги.

Я очікував, що Віталій Дрібниця відкладе наше інтерв'ю через нічний ракетний обстріл Білої Церкви, що стався 23 червня. Проте він дотримався нашої угоди. Його автомобіль прибув лише на 5 хвилин пізніше, за що він вибачився. Ми спілкуємося в бібліотеці №5 Білої Церкви, де незабаром відбудеться його зустріч з читачами та глядачами.

Зараз ви стали найвідомішим представником Білої Церкви. Як ви використовуєте цю популярність у повсякденному житті та на професійній арені?

- У роботі, в широкому сенсі цього слова, популярність більше допомагає. У побуті, звичайно, трохи заважає. Буває, поспішаю і маю свої плани, а люди ловлять за руку. Домашні вже звикли до цієї слави. Додому, дякувати Богу, фотографуватися не приходять. А на вулиці - так.

Хто був найбільш визначальним у розвитку вашої особистості?

- Батько. Найкращий батько у світі й найкраща людина, яку я знав. Він закохав всю нашу родину в образотворче мистецтво, хоча сам був технарем, але з дитинства вирізнявся хистом до малювання. Під його впливом я закінчив художню школу й малював замолоду. За час служби в Чехословаччині оформив із чотири ленінські кімнати. Це допомагало косити в деяких речах.

Після школи ви вступили на механіко-машинобудівний факультет Криворізького гірничорудного інституту. А після армії зрозуміли, що це не ваше. Наскільки шкодить економіці масовий неправильний вибір фаху школярами під впливом батьків і друзів?

- Світовий досвід свідчить, що багато випускників вузів за спеціальністю не працює. І це нормально. Сучасне життя вимагає не стільки навчання, як було за радянських часів, скільки вміння постійно змінювати себе. Ми маємо підлаштовуватися під цей світ, щоб не перебувати на його задвірках. Треба попасти в мейнстрим, а не тягнути ярмо. У нас багато хто не хоче вчитись і не вміє. Школа має показати, як можна й перенавчатися. Учителю треба й самому постійно розвиватися.

Вчителі виконують також виховну роль. Як сформувати свідомого громадянина України, якщо війна продемонструвала, що багато людей не мають національної ідентичності?

Необхідно збільшити кількість годин, присвячених історії, у шкільній програмі. Важливо усвідомлювати, що вчителі не є єдиними впливовими факторами у формуванні особистості дитини. Головними агентами виховання залишаються родина та її оточення. Ми можемо надати підтримку в процесі виховання, але змінити усталені стереотипи в родині буде складно. Суспільство повинно вимагати від держави гідного ставлення до професії вчителя та забезпечити фінансову підтримку. Ця професія зазнала знецінення. Я маю вищу категорію, понад 20 років стажу і звання вчителя-методиста, але моя зарплата становила лише 13 тисяч.

Згідно з нещодавнім дослідженням, українською мовою у повсякденному житті спілкуються 54% населення. Яким чином ви почали використовувати українську?

Мої бабуся і дідусь спілкувалися українською, тоді як мої батьки в основному використовували російську. У ті часи існувала можливість подати заяву до школи, і дитину могли звільнити від уроків української мови та літератури. На щастя, мої батьки не скористалися цим правом. Я мав чудових вчителів, проте розмовляв російською, адже дитячий садок, школа і повсякденне життя були російськомовними. У педагогічному інституті я зустрічав студентів, які говорили українською. Я навчався під час перебудови Горбачова, і вже на другому-третьому курсах викладачі почали запитувати, якою мовою проводити заняття. Весь курс одноголосно вимагав викладання українською.

У Vox Veritatis вражає ваша пам'ять. Це природний дар чи результат особливих методик?

- Пам'ять - це набуте у вузі, бо у школі було проблемою вивчити вірш. У радянській системі вищої освіти вимагали не стільки практичних знань, скільки їх обсягу. ­Матеріал був перевантажений фактами й датами. Сучасна концепція "Нової української школи" від цього відходить. Дитину орієнтують на розвиток, розуміння, пошук матеріалів, а не завчання.

Ви стали взірцем витримки і розуміння в чат-рулетці. Чи є це результатом вашого виховання, чи, може, наслідком специфіки вашої діяльності?

- Я сам достатньо спокійна людина - український характер: не чіпай мене і я нікого не зачеплю. І звичайно, професія вплинула. Криками нічого не досягнеш. Мені пощастило в тому, що я 10 років пропрацював у спеціалізованих педагогічних класах. Складно було, коли потрапляв у звичайні. А потім я викладав у педагогічному коледжі, де діти теж були вмотивовані. На жаль, важка хвороба виштовхнула мене із системи педагогіки. Але в мене не було ніяких сентиментів з приводу покинутості. Я доволі швидко переорієнтувався на блогерство. У чат-рулетці взаємодія є складовою частиною розваги.. Я прекрасно розумію, що кричати й гарячкувати ні до чого. Мені треба врівноважено та спокійно пояснити елементарні речі українцям. Не росіянам.

Під час масштабної агресії ви вдало руйнуєте ворожі наративи. Чи помічаєте ви результативність своєї діяльності на YouTube?

Отже, згідно з відгуками в соціальних мережах та усними коментарями, моя аудиторія в основному складається з людей старше 40 років. Багато з них зізнаються, що в школі не проявляли інтересу до історії, адже її там подавали зовсім інакше, і це не викликало у них бажання дізнаватися більше. Однак тепер вони почали читати книги, які я рекомендую. Як педагог в галузі історії, я зміг успішно адаптувати свої ідеї для платформи YouTube.

Які з тих світових знаменитостей, які стали частиною "русского мира", ви вважаєте українською культурною спадщиною і готові захищати?

- Народитися в Україні ще не значить бути українцем, який відчуває, знає і поважає українську культуру, що довгий час була колоніальна в межах імперій. У такій ситуації існує три види культур: національна, імперська та змішана - креольська. Класичний приклад - ­Гоголь, для якого існували й кацапщина, й гетьманщина, про що він писав Максимовичу. Перша версія "Тараса Бульби" була чітко проукраїнська. Академік Вернадський - українець за народженням, проте він достатньо негативно ставився до Української Держави гетьмана Павла Скоропадського, хоч очолював Академію наук, яку організував гетьман. Або, наприклад, інженер Ігор Сікорський, який був поляк. Булгаков ніс у своїй творчості антиукраїнські, імперські сенси в "Білій гвардії" і у своїй публіцистиці. Хоча "Майстер і Маргарита", на мою думку, антитоталітарний роман. Ми не маємо забороняти читати Булгакова вдома й у бібліотеках, де має бути все. А шкільна програма повинна бути національна за духом.

На захоплених територіях Росія формує з дітей і дорослих манкуртів і малоросів, відправляє їх воювати проти ЗСУ. Як запобігти людським втратам?

СРСР був значно більш тоталітарним, ніж сучасна Росія, проте у українців не вдалося знищити національну свідомість. Історія свідчить, що навіть більшовики піддавалися впливу української культури. Яскравим прикладом є болгарин Християн Раковський, який став першим главою українського радянського уряду. Хоча спочатку він не знав України, після певного часу перебування тут став проукраїнським. Перше покоління українців під радянською владою відмовлялося приймати новий режим і активно чинило опір. Під час Другої світової війни багато з них приєдналися до УПА або навіть воювали на боці німецької армії, адже пам’ятали, як коректно поводилися німці на захоплених територіях під час Першої світової. Друге покоління, яке виросло в умовах радянського режиму, засвоїло совітський наратив з дитинства, адже не знало іншого. Соціологи також виділяють третє покоління, яке має можливість повернутися до спадщини своїх предків і відмовитися від впливу совітських батьків. Сьогодні росіяни намагаються знищити українців фізично. Часткове поглинання можливе, але асимілювати нас – неможливо. Ми великий народ, і підкорити нас чи переформатувати в "русский мир" не вдасться.

Чи можлива "дерашизація" Росії після путіна-капутіна на звільнених територіях?

Є приклад денацифікації в Німеччині після Другої світової війни. Однак у Західній та Східній Німеччині цей процес не відбувся так, як планувалося. Нам потрібно буде співіснувати з людьми, які були під впливом російської пропаганди, але воєнні злочинці повинні бути покарані. А тих, хто не усвідомлював ситуацію, не слід розстрілювати. У Федеративній Республіці Німеччина спочатку з державних установ усунули всіх, хто працював за часів Гітлера, але згодом їх повернули на посади, оскільки не було достатньо кваліфікованих кадрів.

Що треба, щоб наука історія не перетворювалася на актуальну ідеологію?

- Тут спектр коливається від ототожнення історії з художньою літературою до повного розуміння, що історія - прикладна наука. У ній неможливий експеримент, а всі інші компоненти науки вона має. Історія працює з писемними джерелами, але в джерелі вже присутня точка зору автора. Історик працює з певними міфами, закладеними в джерела. Історики можуть будувати різні концепції на основі тих самих джерел. Головне, щоб не брехали свідомо, що є в російській історіографії. У будь-якої науки на меті має бути досягнення істини.

Назвіть найвизначніших діячів в історії України.

Володимир Святославич, більш відомий як Володимир Великий, відіграв ключову роль у формуванні основ християнської цивілізації на теренах нинішньої України. Історичні джерела не надають чіткої інформації про його життя, а в "Повісті минулих літ" міститься лише кілька коротких оповідей про цю видатну постать, всього п'ять або шість.

Богдан Хмельницький. Ним закладено ранньомодерну українську державність. Хоча ставлення до нього не­однозначне. Але однозначність - це ознака тоталітарної держави.

Іван Мазепа. Він прагнув здобути незалежність для України в часи, коли українська держава переживала важкі часи й наближалася до занепаду.

Діячі Центральної Ради, хай які вони були - від федераліста Грушевського до самостійника Міхновського. Ми, на мою думку, недооцінюємо Симона Петлюру. Він півтора року воював за незалежність України, не уникаючи помилок.

Важко визначити національного лідера в системі совітської влади. Можливо, В'ячеслав Чорновіл. З ним на чолі України був шанс піти шляхом Східної Європи, як із Валенсою в Польщі чи Гавелом у Чехії. Хоча наше населення було масово просовітським і Чорновола не вибрали б. Проте він став одним із тригерів становлення незалежності.

У вашій оцінці не враховано постать Ярослава Мудрого, засновника Білої Церкви. Проросійські історики охарактеризували його як недолугого, тоді як сучасники, які прибули з Варягів, вважали його скупим. Напередодні татаро-монгольського нападу він поділив Русь між своїми синами, що призвело до її ослаблення.

Він був представником Середньовіччя, мислення якого суттєво відрізнялося від нашого. Кульгав через поранення, завдане стрілою печенігів. Так, його жорстокість була звичною для тієї епохи, і оцінювати його дії з позицій XXI століття було б неправильно. Він не розподіляв землі між підданими. Після його смерті його сини розділили державу між собою. Не варто вдаватися до російської концепції централізованої держави під керівництвом Ярослава Мудрого. Це була багатонаціональна та різноманітна держава, відома в Європі. Власниками цієї держави були всі представники роду Рюриковичів, а, можливо, навіть Ігоровичів, оскільки Ігор є реальною історичною особою на відміну від Рюрика.

Які питання я не заддав?

- Над якими темами працюю для блогу. Нині в РФ виходить 20-томне академічне видання про історію Росії. Уже вийшов 12-й том. Голова редколегії Микола Патрушев, який був директором ФСБ Росії у 1999-2008 роках. Академічна російська наука лягла під владу, що добре видно в цій роботі. Орієнтовно протягом року я це проаналізую і покажу.