Ми не відмовляємося, а стратегічно відступаємо.

Військовий аналітик Олександр Коваленко роз’яснив ситуацію на фронті.

Задній хід... Задній хід... Задній хід...

Відповідаючи сьогодні на запитання глядачів на Oboz.UA мені було поставлене питання, пояснення якого я, сподіваюся, дійшло не просто до адресата, а до багатьох інших, хто зараз розносить наратив, а саме: "Ми відступаємо, відступаємо, відступаємо..."

Хотів би внести деякі уточнення, хоча, з точки зору військової теорії, ця точність може викликати певні суперечності у багатьох військових, особливо у тих, хто виховався на радянських підручниках і хто цілковито не помічає, а також продовжує не помічати військову науку західного стилю. Тим не менш...

То що таке відступ?

Згідно з основоположним дослідженням, яке стало важливим для багатьох офіцерів пострадянського простору, "Радянська військова енциклопедія", редакції маршала СРСР Миколи Васильовича Огаркова, визначає відступ як: "Відступ — це необхідний або свідомий процес, коли війська залишають зайняті оборонні позиції та переміщуються на нові рубежі, які можуть бути як у власній, так і ворожій території".

Але що саме ми розуміємо під термінами "глибина власної чи чужої території"?

Нещодавно ми з вами розглядали такий термін як "Обвал фронту". Я пояснював, що "Обвал фронту" це прорив сил противника в максимально стислий термін (2-3 тижні, наприклад) лінії оборони довжиною мінімум 20 км, на глибину мінімум 30 км. Чому саме це вважається "Обвалом фронту"? Тому що глибина в 30 км -- це фактичний вихід на третю лінію оборони -- тилову, не призначену до стримування противника, а фронт мінімум 20 км дозволяє сформувати на цю глибину стійкі фланги.

І ось тут починається найзахоплююче, адже саме в таких обставинах і відбувається маневр військ. Коли виникає необхідність відступати вглиб території, яка може бути як ворожою, так і власною, але ключовим моментом залишається саме відхід у глибину, на рівні оперативної та тактичної стратегії.

Які спостереження можна зробити на даний момент вздовж усієї лінії фронту?

А ми спостерігаємо те, що має певну назву - тактичний відхід.

Вимушений, під тиском противника, відхід від однієї позиції, до вигіднішої інший, третьої, четвертої тощо. Тобто, на заздалегідь підготовлені позиції, які завжди є позаду, а не тотальна втеча вглиб тилової зони на 30 -- 40 км і більше, у стислі терміни. Причому цей процес відбувається послідовно. У той час як по ЛБС залишаються позиції, у тиловій зоні формуються нові та для підрозділів завжди підготовлені рубежі, на які вони можуть відійти та утримувати.

Можливо, для когось це не принципово, що відступ, що тактичний відхід, але особисто мені вухо ріже щоразу, коли деякі наші журналісти, які будують із себе великих військових кореспондентів, на третій рік війни продовжують застосовувати у своїй термінології криві та маніпулятивні терміни, Що створюють зовсім неналежне уявлення про те, що відбувається по ЛШС. Тим більше, коли це вливається у вуха ще більше необізнаних мас, які й без того відчувають чималий стрес від регулярних нічних нальотів та інших негативних впливів на психічне здоров'я, якого і так у нас з вами залишилося не так багато.