Мозок "інтерпретує" думки: люди здатні взаємодіяти лише за допомогою погляду.

Вчені провели дослідження, яке виявило, що людський мозок здатен опрацьовувати погляди за мілісекунди.

Свіжі наукові дослідження підтверджують концепцію, що люди можуть розпізнавати наміри один одного через погляд, що ще раз підкреслює значення зорового контакту в міжособистісній комунікації, повідомляє Live Science.

Ця робота ілюструє важливість очей у невербальному спілкуванні. Отримані результати можуть сприяти більш глибокому розумінню того, як особи з соціальними розладами, як-от аутизм, сприймають і інтерпретують ці делікатні сигнали.

Хоча це може здаватися очевидним, що очі здатні передавати величезну кількість інформації – адже існує вислів: "очі є вікном у душу" – науковці вже тривалий час досліджують, яким чином наш мозок розпізнає навіть найменші рухи очей і перетворює їх на образи думок, почуттів чи психічного стану іншої людини. Як ми можемо зрозуміти, коли погляд має певне значення, а коли це всього лише випадковий рух?

"Ми прагнемо зрозуміти, чому наш мозок по-різному обробляє соціальну інформацію," - зазначила Єлена Рістіч, професорка психології в Університеті Макгілла в Канаді та головна авторка дослідження, яке було опубліковано у вересні в журналі Communications Psychology.

Основною метою даного дослідження було визначити, як люди сприймають навмисні рухи очей у порівнянні з тими, що відбуваються без свідомого контролю. На початковому етапі експерименту вчені зафіксували відеозаписи учасників, які реагували на сигнали на екрані, змінюючи напрямок свого погляду. Іноді вони самостійно обирали, куди подивитися, а в інших випадках виконували чіткі інструкції.

"Єдина різниця між цими умовами полягає в тому, що в одному випадку люди роблять навмисні рухи очима, а в іншому випадку вони роблять навмисні або ненавмисні рухи очима", - сказала Рістіч.

На наступному етапі процесу було залучено близько 80 волонтерів, які переглядали записані фрагменти, зняті безпосередньо перед рухами очей у відео. Їхнім завданням було передбачити, в якому напрямку зосередиться погляд - ліворуч чи праворуч.

"Рішення ухвалювалися швидше, коли погляди мали чіткий намір," - зазначив Рістіч. Хоча різниця в часі реакції становила лише кілька мілісекунд, це свідчить про те, що мозок обробляє намір в очах по-різному.

У двох наступних експериментах, в яких брали участь близько 70 осіб у кожному, дослідники досліджували, як різниця в сприйнятті впливає на поведінку учасників під час спостереження за поглядом на екрані. Однак результати виявили, що "намір не відігравав жодної ролі".

Це свідчить про можливу наявність специфічних процесів у мозку, які спочатку визначають намір погляду, а потім формують відповідну реакцію. Існує ймовірність, що дані про наміри формуються на більш пізніх стадіях соціальної взаємодії.

Аналіз відеозаписів допоміг з'ясувати, що саме дозволяло учасникам швидше передбачати напрямок погляду. Візуально було важко помітити будь-який рух, проте детальніший перегляд виявив збільшення мікрорухів у зоні очей перед тим, як учасник свідомо змінював напрямок погляду. Ці дрібні сигнали, ймовірно, виступали як "підказки".

"Виходячи з цих міркувань, ми вважаємо, що ці надзвичайно делікатні сигнали руху передаються з великою швидкістю, щоб навмисно вказувати на себе іншим. Наша система спостереження при цьому виявляється надзвичайно чутливою до таких змін," - зазначила Рістіч.

У наступних дослідженнях команда має намір застосувати більш точні методи відстеження очей, а також підготувати відео, в якому учасники свідомо спрямовуватим свої погляди з конкретною метою — наприклад, щоб підтримати або ввести в оману. Це дозволить перевірити, чи зможуть глядачі виявити ці наміри.

Фінальна стадія проекту передбачає залучення людей із соціальними розладами, такими як аутизм або СДУГ. Дослідники прагнуть визначити, на якому етапі сприйняття соціальної інформації ці індивіди проявляють відмінності від нейротипових осіб.

"Це одне з ключових питань у сфері аутизму," - зазначила Рістіч. "Яким чином система функціонує по-різному і в яких її елементах?"