NASA виявило незвичайну спіральну форму на межі Сонячної системи (фото)

Астрономи досі не знають, який точно вигляд має загадкова хмара Оорта, але тепер з'явилося перше уявлення.

Точна форма хмари Оорта, загадкової оболонки нашої Сонячної системи, що містить крижані об'єкти, досі не розкрита. Проте, науковці з NASA розробили нову модель, яка вказує на те, що внутрішня структура цієї хмари може нагадувати диск спіральної галактики та мати два великі спіральні рукави. Результати дослідження були опубліковані на препринт-сервері arXiv, повідомляє Live Science.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Астрономи вважають, що Оортова хмара, звідки походять деякі комети і де зосереджено багато крижаних об'єктів, є залишком процесів формування планет Юпітер, Сатурн, Уран і Нептун. Ці величезні планети на периферії Сонячної системи завершили своє формування понад 4,5 мільярдів років тому. Як уже зазначалося в журналі Фокус, дослідники зробили важливе відкриття в системі Юпітера, виявивши, що супутник газового гіганта Каллісто може приховувати під своєю поверхнею океан рідкої води.

Коли найбільші планети Сонячної системи почали свій шлях навколо Сонця, їхня гравітація відштовхнула залишки їхнього формування далеко за межі орбіти Плутона, де вони досі знаходяться. Враховуючи теперішнє місцезнаходження космічного зонда "Вояджер-1" та його швидкість, NASA прогнозує, що апарату знадобиться ще 300 років, щоб досягти найближчої межі хмари Оорта, а для того, щоб покинути її, знадобиться цілих 300 000 років. Як вже зазначалося в журналі Фокус, ще один апарат NASA, "Нові горизонти", найближчим часом перетне одну з меж Сонячної системи.

Астрономи вважають, що ближній край хмари Оорта знаходиться на відстані приблизно 2000-5000 астрономічних одиниць від Сонця, а зовнішній край -- на відстані 10 000 -- 100 000 астрономічних одиниць. Нагадуємо, що одна астрономічна одиниця -- це приблизно 150 000 000 км.

Об'єкти в хмарі Оорта характеризуються повільним рухом, невеликими розмірами та низькою світловідбивною здатністю. Через ці фактори їх важко виявити безпосередньо. Основні докази існування цих тіл були отримані через спостереження за довгоперіодичними кометами, які прибувають з хмари Оорта.

Для того щоб дослідити форму хмари Оорта, науковці проаналізували орбітальні дані комет, а також гравітаційні взаємодії як усередині, так і поза межами Сонячної системи. Використовуючи потужності суперкомп'ютера, їм вдалося реконструювати модель певної частини цієї загадкової оболонки, що оточує нашу зоряну систему.

В результаті дослідження було виявлено, що внутрішня конфігурація хмари Оорта, що розташована на відстані від 1000 до 10 000 астрономічних одиниць від Сонця, має подібність до диска нашої спіральної галактики Чумацький Шлях. Це означає, що вона має спіральну форму з двома спіральними рукавами, а загальна протяжність цієї структури складає 15 000 астрономічних одиниць.

Щоб підтвердити цю модель вченим потрібні прямі спостереження за рухом об'єктів у хмарі Оорта для точного розуміння того, як на них впливає гравітація різних об'єктів нашої галактики. Але поки що це зробити дуже складно.

Фокус також повідомляв, що фізики висунули виклик теорії Ейнштейна, використовуючи наймасивнішу елементарну частинку у Всесвіті. Вчені вирішили провести експеримент на Великому адронному колайдері, щоб перевірити, чи дійсно спеціальна теорія відносності Ейнштейна є вірною.

Ще Фокус писав про те, що астрономи виявили загадкове рентгенівське випромінювання в сусідній галактиці. Джерело цього випромінювання поки невідоме, але це може нове явище, про яке астрономи ще не знають.