Дослідники виявили найбільш потужну сонячну бурю за останні 14 тисяч років.

Дослідники з Університету Оулу виявили екстремальну сонячну бурю, що сталася 12 350 року до нашої ери. Вона виявилася на 18% потужнішою за відому бурю 775 року та в 500 разів сильнішою за найбільшу бурю сучасної епохи.

Міжнародна група науковців під керівництвом дослідників з Університету Оулу здійснила важливе відкриття в галузі вивчення сонячної активності. Вони виявили та дослідили надпотужну сонячну бурю, що відбулася приблизно 12 350 року до нашої ери, яка встановила новий рекорд за силою впливу на Землю.

Дослідження виявило, що ця подія перевершила попередню найсильнішу сонячну бурю, зафіксовану в 775 році нашої ери, на 18%. Вчені вважають, що ця буря відбулася в період між січнем і квітнем 12 350 року до нашої ери, ймовірно, на початку березня.

"Сонячні частинкові бурі здатні істотно підсилювати процес звичайного утворення космогенних ізотопів, зокрема радіовуглецю в атмосфері, що викликане впливом галактичних космічних променів", -- зазначає наукова співробітниця Університету Оулу Ксенія Голубенко.

Екстремальні сонячні явища залишають помітні відбитки в природних архівах Землі, зокрема в річних кільцях дерев, що підлягають датуванню. Збільшений рівень радіовуглецю в цих кільцях виступає в ролі своєрідного космічного часової мітки, що дає змогу точно визначати вік дерев'яних зразків.

Різкі підвищення рівня радіовуглецю, які отримали назву подій Міяке на честь японського дослідника, що їх вперше зафіксував, забезпечують вчених безцінною інформацією для аналізу сонячної активності, давніх екосистем планети та космічних явищ.

Професор Ілля Усоскін з університету Оулу акцентує на значущості подій Міяке для археологічної науки: "Ці явища дають змогу точно встановлювати календарні роки в контексті плаваючих археологічних хронологій. Дані радіовуглецевого аналізу, отримані з таких подій, вже сприяли дослідникам в точному датуванні вікінгських поселень у Ньюфаундленді, а також неолітичних спільнот у Греції".

Для відтворення сонячних частинок бур в умовах давнього льодовикового клімату дослідники створили та впровадили нову модель хімічних процесів і кліматичних змін під назвою SOCOL:14C-Ex. Ця модель успішно пройшла перевірку, використовуючи дані річних кілець дерев, що датуються 775 роком, і була адаптована для аналізу умов льодовикового періоду, зокрема для вивчення події, що сталася 12 350 років до нашої ери.

"Давня подія 12 350 року до нашої ери є єдиною відомою екстремальною сонячною частинковою подією за межами епохи голоцену -- останніх 12 тисяч років стабільного теплого клімату", -- зазначає докторка Голубенко. "Порівняно з найбільшою подією сучасної супутникової ери -- частинковою бурею 2005 року -- давня подія була понад 500 разів потужнішою, згідно з нашими оцінками".

Дослідники також виявили інші значні сонячні бурі, які відбулися приблизно у 994 році нашої ери, 663 році до нашої ери, 5259 році до нашої ери та 7176 році до нашої ери. Додатково, кілька інших можливих подій наразі знаходяться в процесі вивчення.

Відкриття події 12 350 року до нашої ери встановлює новий сценарій найгіршого випадку для оцінки потенційних ризиків. Розуміння її масштабу має критичне значення для оцінювання загроз, які майбутні сонячні бурі можуть становити для сучасної інфраструктури, включаючи супутники, електромережі та системи зв'язку.

Дослідження, результати якого були опубліковані в науковому журналі Earth and Planetary Science Letters, вносять значний внесок у наше розуміння історії активності сонця. Це відкриття не лише розширює наші знання в цій області, але й дозволяє краще підготуватися до можливих екстремальних космічних явищ, які можуть позначитися на нашій технологічно залежній цивілізації.