Перемир'я між Україною та Росією: реальність чи надія на мир?

Погодившись на тимчасове припинення вогню за підсумками переговорів у Джидді 1 березня, Україна домоглася відновлення американської військової допомоги, надання якої було призупинено після суперечки між Володимиром Зеленським та Дональдом Трампом в Білому домі. Позиція Росії поки що залишається до незрозумілою до кінця. За даними російських ЗМІ, 13 березня Володимир Путін поговорить зі спеціальним посланцем президента США Стівом Віткоффим, котрий спеціально для цього прилетів до Москви. За кілька годин до очікуваної зустрічі Путін заявив, що "сама по собі ідея (перемир'я. - Ред.) правильна, але є питання".

Ситуація в Україні зараз виглядає більш стабільною, ніж кілька днів тому, коли залишалося невизначеним, чи зможе Київ досягти порозуміння з Вашингтоном. Проте обставини можуть знову змінитися кардинально. Експерти та запрошені політики обговорили можливі сценарії на спільному онлайн-майданчику, який відбувся в середу, 12 березня, і був організований дослідницькими установами Zentrum Liberale Moderne (Берлін) та Atlantic Council (Вашингтон). DW підсумовує основні тези з заходу.

У спільній заяві сторін, яку презентували після завершення переговорів у Джидді, йдеться про те, що Україна "висловила готовність прийняти пропозицію США щодо запровадження негайного тимчасового 30-денного припинення вогню, яке може бути подовжене за взаємною згодою сторін за умови ухвалення та одночасного виконання Росією".

"Ми повернулися туди, де мали бути, і тепер, я сподіваюся, США працюватимуть з Україною та Європою, щоб, якщо буде потрібно, чинити тиск на Росію, яка, зрештою, і є джерелом проблеми", - заявив експерт Atlantic Council, колишній американський дипломат Деніел Фрід.

Можливо, скандал в Овальному кабінеті навіть зіграв на руку Україні. У ситуації, коли Україна ризикувала залишитися без американської підтримки, європейські країни активізувалися й спробували вплинути на США.

В даний момент Володимир Путін опинився в менш сприятливій ситуації, ніж це було два тижні тому, і я б також зазначила, що Дональду Трампу справи йдуть не так добре, - зазначає професорка французького інституту Science Po Марі Мендра, учасниця конференції. - Українці та європейці знову активізувалися, і їхня сила вражає.

"Перші реакції з Росії - "ми вивчаємо пропозиції, але зараз, коли російські війська просуваються на полі бою, все повинно бути на наших умовах" - чітко показують, наскільки помилковим було припинення допомоги Україні", - констатує депутат Бундестагу від партії "Союз-90/Зелені" Робін Ваґенер (Robin Wagener).

Перед зустріччю зі Стівом Віткоффим Володимир Путін висловив ряд запитів, які, на його думку, потрібно обговорити перед тим, як перейти до більш детального обговорення мирних переговорів. Він запитав: "Які дії слід вжити щодо ділянки, де українські збройні сили вклинилися в Курській області? (...) Яким чином будуть вирішуватися інші питання вздовж всього фронту, що складає майже 2000 км? Російські війська ведуть наступ на багатьох ділянках. (...) Яким чином планується використати ці 30 днів? Чи продовжиться мобілізація в Україні? Чи буде відбуватися постачання зброї? (...) Які механізми контролю та верифікації будуть застосовані?"

Високопоставлені російські чиновники виступили з критичними заявами. Помічник президента Юрій Ушаков підкреслив: "Якісь кроки, що лише імітують мирні наміри, нікому не потрібні". Заступник голови Ради Федерації Костянтин Косачов зауважив: "Усі домовленості повинні бути укладені на наших умовах, а не на американських". Подібну думку висловила й офіційна представниця МЗС Марія Захарова, зазначивши, що "формування позиції Росії не відбувається за кордоном через якісь угоди чи зусилля зовнішніх сторін".

Деніел Фрід зазначає, що для Кремля існує ризик: якщо він проявить надмірну впертість, Трамп може відповісти жорстко. "Самовпевненість Путіна може стати на користь союзникам України, але покладатися на це не варто. Він може спочатку продемонструвати готовність до компромісу, погодившись на перемир'я, а вже потім на переговорах висунути жорсткі вимоги, такі як нейтральний статус України, обмеження чисельності збройних сил та відсутність іноземних військ".

Існує ймовірність, що Росія вирішить не погоджуватися на термінове припинення вогню, оскільки вважає, що наближається до успіху, - зазначає Міхаель Ґалер, депутат Європейського парламенту від Європейської народної партії. - Також можливий сценарій, при якому Росія прийме умови миру, але не буде їх дотримуватися. Це вже траплялося раніше.

Перемир'я, навіть якщо воно буде встановлене, - це лише перший крок до миру. На яких умовах він може бути досягнутий? Багато чого залежатиме від позиції США, але якою вона врешті-решт буде - зараз незрозуміло.

У адміністрації Трампа спостерігається відсутність єдиної думки, адже існує кілька різних фракцій, і невідомо, яка з них зрештою домінуватиме, - розповідає Деніел Фрід. - Одна з груп, відома як "неорейганісти", включає в себе держсекретаря Марко Рубіо та радника з національної безпеки Майкла Волца. Інша фракція, яка називається Asia first, вважає, що Україна є тягарем, а основні загрози вбачає в Азії. У цій групі важливу роль відіграє Елбрідж Колбі, кандидат на посаду заступника міністра оборони. І, нарешті, існує "Ялтинська група", яка вважає поділ світу між великими державами - США, Китаєм і Росією - цілком виправданим. Ілон Маск також висловлює підтримку цій ідеї. У виступах віцепрезидента Венса також простежується цинічний погляд великих держав".

Європейські партнери України продемонстрували силу та рішучість, коли стало очевидно, що Сполучені Штати — принаймні за нинішнього керівництва — більше не є таким надійним союзником для Європи та НАТО, як це було в попередні десятиліття. Проте це лише перший крок на довгій і складній дорозі до здобуття справжньої автономії.

"По-перше, європейські країни повинні нарешті визначитися, про що вони готові вести переговори, а про що - ні, - зазначає Ральф Фюккс, засновник Zentrum Liberale Moderne. - Понад три роки війни, а єдності досі немає. Я вважаю, що існує кілька основних принципів. Перший - не приймати жодних рішень щодо України без її участі. Другий - не визнавати анексію територій. Третій, можливо, найважливіший - забезпечення повного суверенітету України, без можливості Москви накладати вето на її рішення. Четвертий - питання вступу України до ЄС не підлягає обговоренню. Ці принципи слід донести до Вашингтона."