Дослідження показують, що досвід насильства може впливати на генетичну структуру людини, передаючи наслідки через покоління.

Особи з важким родинним минулим частіше страждають від тривожності та депресивних станів.

Життя, переповнене стресами, може залишити свої відбитки в генетичному матеріалі людини, деякі з яких можуть передаватися наступним поколінням. У результаті нового дослідження науковці продемонстрували, як пережиті матір'ю травми зберігаються навіть після того, як самі акти насильства перестають бути актуальними, повідомляє Science Alert.

Міжнародній команді дослідників вдалося виявити фізичні механізми, які формують міжпоколінську травму у людей. Це відкриття дозволило їм зрозуміти, чому особи з важким сімейним минулим мають вищий ризик розвитку депресії та тривожності, навіть якщо вони самі не стикалися з негативними подіями.

У ході дослідження вчені вивчили ДНК, зібрану у 48 сирійських сімей у трьох поколіннях. Бабусі чи мами у цих сім'ях бігли від облоги та різанини 1982 року у Хамі чи від збройного повстання 2011 року. Нині ці сім'ї живуть у Йорданії.

Вчені зібрали у 131 людини мазки зі щік, які потім проаналізували відносно зрушень в епігенетичних сигнатурах. Це не зміни у самій послідовності ДНК, а хімічні зміни, які впливають на те, як функціонують послідовності.

Використовуючи сім'ї, які залишили Сирію до 1980 року, в якості контрольної групи, команда виявила зміни в 14 областях геному, пов'язаних з насильством, у людей, чиї бабусі пережили напад у Хамі в 1982 році.

Вісім із цих змін були виявлені у нащадків, які не пережили насильства безпосередньо. Дослідження також виявило ознаки прискореного епігенетичного старіння, що може підвищувати ймовірність розвитку захворювань, пов'язаних із віком. До того ж, ще 21 ділянка геному показала зміни, викликані безпосередніми насильницькими діями під час громадянської війни в Сирії.

Слід зазначити, що зміни, які виявили дослідники, виявилися однаковими як у безпосередніх жертв насильства, так і у їхніх нащадків. На думку науковців, це вказує на те, що стрес вплинув на хімічні сигнали, пов'язані з певними генами. Аналогічні зміни в генах, спричинені стресом і передані потомству, вже були зафіксовані у тварин. Однак вчені досі не мали чіткого розуміння, як цей механізм функціонує у людей.

Вчені зазначають, що їхні висновки застосовуються до багатьох видів насильства, включаючи домашнє, сексуальне та насильство із застосуванням вогнепальної зброї.

Чи може наш спосіб життя та середовище, в якому ми живемо, змінювати активність генів? І якщо так, чи можуть ці зміни передаватися наступним поколінням? Відповіді на ці запитання досліджує наука епігенетика, і результати вас вразять. Дізнайтеся більше в статті "Хто контролює наші гени? Загадки епігенетики" від науковця Оксани Маньковської.