Перші виклики дорослого життя: психолог розглядає кризу двадцятиріччя та шляхи її подолання | УНН

Експерт ділиться своїми знаннями про причини виникнення цього етапу життя, його ознаки та надає корисні рекомендації для його успішного подолання.

Початок дорослого життя часто здається часом необмежених можливостей. Однак, молодь часто стикається з відчуттям тривожності за своє майбутнє. Адже здається лише нещодавно ти закінчив школу, а зараз вже маєш бути дорослим і приймати усі життєві виклики. Тому замість впевненості приходять сумніви, страхи і постійне порівняння з іншими. Чому всі навколо виглядають такими успішними, а ти ніби застряг на одному місці? І взагалі, чи точно я там, де маю бути? Це відчуття знайоме багатьом, і воно має назву -- криза 20-ти.

УНН провів бесіду з психотерапевткою, спеціалісткою з кризових та перехідних етапів життя, Оксаною Коллінз. Вона розповіла про причини, чому двадцятирічний вік сприймається як складний період, а також поділилася порадами, як перетворити цей виклик на можливість особистісного зростання.

Що таке криза двадцятирічних? Які її ознаки?

Криза двадцяти років – це не обов'язково те, що починається в день вашого двадцятиріччя.

Це період життя молодої людини, який може виникати, переважно, у проміжку 20-30 років, іноді трохи раніше, коли ця людина робить кроки у доросле життя: приймає перші самостійні рішення, робить чимало виборів та, власне, шукає та починає будувати себе, свої стосунки, цінності, погляди на життя, визначає стежки реалізації.

Це процес і своєрідний психологічний стан, який проживається як момент певного перелому та сумʼяття у житті, коли актуалізуються та посилюються психологічні потреби:

У той же час, можливості для задоволення цих потреб можуть бути істотно обмежені. Це пов'язано з браком досвіду, внутрішньою невизначеністю, сумнівами, нестабільністю власної впевненості та рядом інших психологічних і соціальних аспектів.

Зазвичай цей етап супроводжується відчуттям смутку, невизначеністю стосовно свого майбутнього, а також сумнівами щодо вибору шляху (наприклад, обраної освіти чи професії). Крім того, стосунки, які формуються в цей час, часто оцінюються з питанням: "Чи підходить ця людина мені?".

Цей процес може бути супроводжений посиленою тривогою, що виникає через відчуття значної відповідальності за своє майбутнє, за прийняті рішення або ті, що ще належить ухвалити. Багато людей відчувають страх помилки, ризик потрапити не в ту ситуацію, втратити час, зазнати невдачі або не досягти бажаних успіхів.

Які чинники можуть призвести до появи кризи на етапі двадцятирічного віку?

Залежно від обставин життя, особистих прагнень, психологічних характеристик та оточення, в якому індивід розвивається.

Зазвичай, ключовим чинником є зміна статусу з студента чи здобувача освіти на роль працівника або кандидата на роботу, а також певний тиск, який може відчувати молодь у цей період.

Зазвичай, цей тиск асоціюється з:

Безумовно, слід також врахувати і внутрішній аспект.

Перед кризою чверті життя особливо вразливі ті, хто страждає від високого рівня внутрішньої критики і має занижену самооцінку. Це часто виявляється у вигляді невпевненості, труднощів з прийняттям рішень, недостачі віри в свої сили та постійних сумнівів щодо власних можливостей. Такі люди можуть стикатися з внутрішніми конфліктами, зокрема в ситуаціях, коли їхні бажання не збігаються з реальними можливостями.

- За якими ознаками можна зрозуміти, що почалася вікова криза?

Старт будь-якої кризи, насамперед, відзначається внутрішніми переживаннями.

Можна сказати, що це схоже на відчуття, коли людині стає незручно в тому, як влаштоване її життя та як задовольняються її потреби в даний момент.

Це безсумнівно відчуття невдоволення та прагнення до змін, але водночас існує й брак чіткого уявлення про те, які саме трансформації потрібні, як їх втілити в життя та з чого почати.

Це також створює враження безнадійності в пошуках власного місця, необхідності в спокої та бажання відчувати себе рівноцінним серед оточуючих.

Чи відчуває кожен кризу у віці 20 років? Можливо, існують випадки, коли вона проходить "без ознак"?

Так чи інакше, деякі симптоми кризи у віці 20 років знайомі, якщо не всім, то більшості людей. Це, безумовно, одна з етапних криз у житті. І цілком природно відчувати, проходити через це та стикатися з подібними переживаннями.

Проте, інтенсивність, тривалість і складність переживань цього етапу можуть значно відрізнятися та залежать від особистих обставин і характеристик конкретної особи.

Люди, що мають підтримку в цей період, які відкриті до нового, які готові зустрічатися з викликами та проживати невдачі, легше сприймають власні помилки та не мають завищених очікувань щодо себе та своїх дій, проходитимуть цей період, однозначно, легше.

Натомість, складніше може бути людям, що прагнуть бути ідеальними у всьому, мати найкращі результати, які не мають внутрішнього права помилятися, рухатися у своєму темпі, переобирати, передумувати, діяти різними способами, людям, що не мають близьких стосунків з іншими, є більш закритим та з високим відчуттям відповідальності та вимог до себе.

І це не означає, що друга категорія людей чимось гірша чи з ними щось не так. Як і не означає, що, якщо вам властиві особливості із цього другого списку, то варто себе змінювати та підштовхувати діяти так, як вам не властиво.

Зазвичай, у глибині душі ці особи виявляють більшу чутливість і вразливість, тому їм необхідно більше уваги до своїх емоцій, станів, а також більше турботи про себе і прийняття власної сутності.

Чи варто всім одночасно звертатися до психолога з цією ситуацією?

Я думаю, тут не можна позначити це як нагальну необхідність, але похід до психолога чи психотерапевта в кризові періоди може бути важливою опцією підтримки, місцем, щоб розібратися та зрозуміти дещо важливе про себе, розкласти по поличкам там, де є заплутаність та знайти відповіді на свої питання.

Безумовно, в деяких випадках може бути надзвичайно важливо, а іноді навіть життєво необхідно, звернутися до професіонала, якщо в ході кризового періоду виникають тривожні сигнали: посилюються симптоми тривоги чи депресії, які перешкоджають виконанню щоденних завдань, або з'являються нав'язливі чи/і суїцидальні думки.

- Як впливає сепарація від батьків на цю кризу?

Фактично, відокремлення від батьків є одним із аспектів, що сприяє появі цієї кризи.

У внутрішньому русі цього етапу життя та цього процесу виникає суперечність між бажанням бути самостійним і потребою у близькості.

Для молоді стає надзвичайно важливим не лише відчувати себе відокремленими від родини, а й цілісними особистостями. Це часто включає в себе усвідомлення власної здатності піклуватися про себе в широкому розумінні.

У той же час, з огляду на нестабільність і вразливість ситуації, виникає необхідність звертатися до інших за підтримкою, враховувати їхні думки та погляди, а також отримувати різноманітну допомогу: емоційну, моральну та матеріальну.

В цілому, слід підкреслити, що сепарація є процесом, а не миттєвим дією чи кінцевим результатом.

Ця трансформація відбувається протягом більшої частини життя людини, але особливо інтенсивно вона може проявитися під час кризи у двадцятирічному віці. Цей період може бути вкрай складним, оскільки супроводжується серйозними змінами. Тому важливо дозволити собі час для адаптації до нових обставин.

Які рекомендації ви могли б надати для спрощення цього етапу?

Я часто чула від молодих людей, що вони починають звинувачувати себе в тому, що їм непросто в цей період, що в них є труднощі з пошуком роботи, що вони ще не знайшли свого місця в соціумі чи не побудували стосунки. Дехто навіть доходить до думки, що з ними щось не так, якщо в них не все так просто, визначено та йде з легкістю.

Я завжди повторюю, і тут хочу зазначити: "Це ок часом відчувати себе не Ок", це не привід звинувачувати себе та ставитися до себе критично чи неповажливо.

Я усвідомлюю, що це звучить дуже привабливо і просто у висловленні, проте насправді втілити це в життя може бути набагато складніше і вимагати зусиль та терпіння. Проте, варто почати з невеликих кроків. Іноді навіть корисно свідомо робити помилки, щоб навчити свій розум, що це не так вже й страшно, а в деяких випадках може бути навіть вигідно.

Рекомендую подивитися відео TEDx, в якому розповідається про чоловіка, що взяв на себе виклик отримати 100 відмов. Це дійсно надихаюча історія!

Це те, що ми виконуємо під час терапевтичних сесій або консультування. Наприклад, якщо людина висловлює: "Я не можу визначити свої життєві цілі", це стає для неї викликом. У процесі обговорення ми формулюємо завдання на основі цієї труднощі: "Вивчити, що дійсно важливо для мене, чого я хочу досягти у своєму житті".

Це вже те, з чим можна працювати.

Проте, таку переформулювану фразу можна спробувати створити і самостійно.

Скрізь, де можливо. Це не обовʼязково професійна підтримка. Друзі, близькі люди, наставники, книги, фільми. Будь-що і будь-де, де у вас буде відчуття, що вас чують, розуміють й приймають.

Діліться переживаннями, питайте про досвід людей, щоб відчувати, що ви не одні проходите через це.

Це про те, що часто нам здається, ніби до нашої цілі чи бажаного у житті -- пряма. Але насправді, це дуже часто звивиста дорога. Це шлях, процес.

І іноді ми бачимо, малюємо в уявленні, знаємо один спосіб досягнення, а він може бути дещо іншим, або не один.

Це усвідомлення може виникнути завдяки всьому, на що ви спрямовуєте свою увагу та витрачаєте свій час.

Навіть під час перегляду роликів у Тік-Ток або прогулянки містом можна відкривати нові грані своєї особистості, покращуючи зв'язок із собою та розвиваючи рефлексію.

Наприклад, якщо ви відчуваєте, що особа в відео викликає у вас сильне роздратування, спробуйте поставити собі такі запитання: "Чому це так? Що саме це говорить про мене? Які ще емоції я переживаю? Яка моя потреба стоїть за цим відчуттям?"

Чи може пережитий 20-річний криза позначитися на подальшій долі людини? Яким чином?

На мою думку, кожен життєвий досвід, який ми здобуваємо, так чи інакше формує наше майбутнє.

Якщо розглядати кризовий досвід, то його вплив на нас може змінюватися в залежності від того, наскільки ретельно ми його осмислимо та вбудуємо у своє життя.

Що мається на увазі? Це, коли цей досвід стає, так би мовити, прожитою історією, не лише в хронологічному ключі, а й психологічно, коли ми можемо спокійно повертатися до цього, й не відчувати, що там лишається щось емоційно заряджене, болісне чи не прожите.

Важливо, щоб ми могли усвідомити та оцінити дари, які приніс цей досвід. Це період, який, можливо, додав значущих і цінних моментів у наше життя, допоміг нам вирости, навчитися новому та змінитися.

Критично важливо звертати увагу на свій психологічний стан і на ті червоні прапорці, про які я вже згадувала як показники, що свідчать про необхідність звернення до фахівця. Адже своєчасне отримання професійної допомоги може суттєво продовжити ваше життя в повноцінному стані.

Які особливості переживання цієї кризи у представників різних статей?

Припускаю, що відмінність може бути в тому, що хтось буде схильний більше потрапляти під гендерні стереотипи, які, на жаль, досі існують. А також під тиск, що виникає із соціальних очікувань щодо чоловіків та жінок певного віку.

На жаль, жінки все ще стикаються з тиском, що до 25 років варто було б уже стати матерями.

А чоловіки -- що, до цього віку мають вже бути добре фінансово забезпеченими, готуватися до ролі "годувальника", довести свою "зрілість" та спроможність заробляти.

Чоловіки іноді можуть відчувати, що не мають права на емоції, адже у їхній свідомості існує уявлення, що "емоції = слабкість". Це призводить до того, що вони частіше замикаються в собі, не відкриваючись навіть найближчим людям, і рідше звертаються за підтримкою, коли це дійсно потрібно.

Водночас напруга потребує розрядки, і молодь може шукати способи її прояву через зловживання алкоголем, вживання наркотиків, участь у азартних іграх або зайняття екстремальними видами спорту.

Жінки можуть відчувати більшу свободу у вираженні своїх емоцій, що безумовно допоможе їм краще пережити кризу та знайти шляхи для виходу з неї.

Водночас, жінки часто стикаються з очікуваннями, які пов'язані з їхньою роллю як дружини та матері, що піклується про домашнє вогнище і сімейне життя. Це може суперечити їхнім власним прагненням та амбіціям, пов'язаним із кар'єрою та самореалізацією.

- Чи є позитивні сторони цієї кризи? Чого може навчитися людина, пройшовши через неї?

Позитивним аспектом є те, що це час, коли можна займатися експериментами, досліджувати свою особистість і випробовувати різні методи для досягнення цілей. Це період самопізнання та вивчення навколишнього світу, який сприяє особистісному росту, набуттю нового досвіду та освоєнню різних навичок.

Ця криза немов запрошує нас заглибитися у роздуми про те, ким ми є і куди рухаємося. Впродовж цього періоду людина має можливість чіткіше визначити свої цінності та виявити власні цілі, які справді їй належать, а не диктуються соціальними очікуваннями чи впливом оточення. В результаті, індивід може дедалі більше звільнятися від чужих думок і покладатися на своє власне сприйняття, емоції та потреби.

В цей період так чи інакше прокачуються самостійність у прийнятті рішень, навички вирішення проблемних ситуацій, емоційний інтелект, здатність справлятися зі стресами.

Цей досвід може стати цінною підтримкою в майбутньому, надаючи впевненість у тому, що: "Я вже подолав (-ла) труднощі раніше, зможу впоратися і тепер!"

Ця криза може подарувати нам цінне усвідомлення: труднощі не тривають вічно і з часом минають. Крім того, зміни є невід'ємною частиною нашого існування, а не чимось, з чим потрібно боротися чи боятися. Це знання допомагає легше пристосовуватися до нових обставин та викликів, які постають на нашому шляху.

Переживання кризових моментів здатне суттєво вплинути на міжособистісні зв'язки. Саме в ці складні часи люди починають усвідомлювати, хто насправді є "своїми", і до якого кола людей вони прагнуть належати. Деякі стосунки можуть зміцнюватися, адже в них панують підтримка та взаєморозуміння.

Яким чином ви бачите вплив саморозвитку та самопізнання на подолання цієї кризи?

Саморозвиток і самосвідомість є надзвичайно важливими аспектами життя та подолання кризового періоду двадцяти років. Можна стверджувати, що вони є вирішальними!

Саме через самопізнання людина може більше зрозуміти себе, вивчити з різних сторін, тим самим формуючи всередині все більше відчуття цілісності та самоцінності, що може дати більшу визначеність, впевненість та можливість зорієнтуватися, куди рухатися далі, які рішення відповідають внутрішнім бажанням, які цілі саме мої, які ресурси мені необхідні для їх досягнення.

Я не стану перераховувати всі основні досягнення саморозвитку, оскільки це, здається, явно зрозуміло. Саме розвиток дозволяє нам осмислити наш досвід, зануритися в свою суть і набути важливих навичок, що безперечно допоможе зменшити страх перед можливими невдачами, визначити пріоритети в житті та обрати потрібний напрямок.

- Яким чином криза на порозі двадцятиріччя позначається на романтичних зв'язках? Чи здатні вони перетворитися на додаткове джерело стресу?

Загалом, будь-який кризовий етап може по-різному впливати на взаємини в житті індивіда.

Людина, що переживає кризу, може відчувати велику вразливість і схильність переглядати багато аспектів свого життя. Це стосується й стосунків, які можуть спонукати її задуматися, чи відповідає партнер її життєвим цінностям і прагненням. Інакше кажучи, постає питання: "Чи є ця людина, що поруч, тією, з якою я хочу продовжувати свій шлях у житті?"

Інколи така переоцінка може стати причиною прийняття рішення про завершення стосунків. І це також нормально.

Крім того, у моменти невизначеності та кризових ситуацій людина може відчувати потребу в більшій підтримці, ніж зазвичай. І часто ця підтримка стосується саме емоційного аспекту: в прийнятті, без осуду, у визнанні її зусиль і того, що вона справляється, роблячи все можливе від себе.

Передусім, виявлення такої підтримки може відбуватися в рамках романтичних відносин.

Проте, на жаль, не завжди інша сторона володіє необхідними знаннями, бажанням або ресурсами для надання такої підтримки, що може негативно вплинути на взаємодію та загальні відносини.

Нерідко, через це можуть виникати конфлікти й саме це ставати джерелом додаткового стресу, бо людина може через цей досвід, узагальнювати до висновку: "ніхто мене не розуміє й не може дати мені те, чого я потребую зараз".

Це може призвести до того, що людина почне ще більше віддалятися та замикатися у своїх переживаннях, що, безумовно, не сприяє ані її добробуту, ані здоров'ю стосунків.

Існує доволі поширене явище, коли партнери в стосунках починають рухатися та розвиватися з різною швидкістю. Це може призводити до напруги та відчуття відстані у взаєморозумінні. Такі ситуації викликають складні емоції, і важливо надати їм простір. Однак, через складність періоду та невпевненість в тому, як це зробити, щоб не образити партнера, можуть виникати труднощі.

Чи існують книги, курси чи інші матеріали, які могли б сприяти подоланню кризи двадцяти років?

Для використання ресурсів, які я порекомендую, в першу чергу, потрібно визначитися з темою, яка вас найбільше хвилює: карʼєра, стосунки чи самопізнання. Виділіть 20-30 хвилин на день для читання, курсу чи подкасту. Використовуйте рефлексію: записуйте головні думки та застосовуйте їх у житті.

Тож рекомендую ознайомитися з такими джерелами:

Литературные произведения

"Your Twenties: A Crucial Time - Understanding Their Significance and How to Maximize This Important Decade"

Автор: Мег Джей

* Книга про важливість двадцятих років для формування кар'єри, стосунків і особистості. Психолог дає практичні поради, як використовувати цей період життя ефективно.

* Як прийняття невизначеності та вразливості можуть сприяти вашому розвитку і допомогти знайти внутрішню впевненість у житті.

3. "Designing Your Life: How to Build a Well-Lived, Joyful Life"

Автори: Білл Бернетт та Дейв Еванс

* Корисні рекомендації щодо застосування дизайнерських принципів для формування змістовного та радісного життя.

Ця книга розкриває, яким чином концепція "зростаючого мислення" сприяє подоланню труднощів та особистісному розвитку.

5. "Atomic Habits: An Easy & Proven Way to Build Good Habits & Break Bad Ones"

Автор: Джеймс Клір (в оригіналі)

* Як незначні корективи в повсякденних звичках здатні викликати суттєві зміни у результатах.

* Ця класична книга про пошук сенсу життя допоможе зрозуміти, як знайти цінність навіть у складних ситуаціях.

"Navigating the Quarter-Life Crisis: Distinct Hurdles of Your Twenties"

Автори: Александра Робінс і Еббі Вілнер

* Книга про те, як справлятися з кризою 20-х років, із практичними порадами та реальними історіями.

Віртуальні навчальні програми

1. "The Science of Well-Being" (Coursera, Лорі Сантос, Єльський університет)

* Курс про те, як створити щасливе і збалансоване життя, базуючись на наукових дослідженнях.

2. "Finding Purpose and Meaning in Life" (Coursera, Університет Мічигану)

Акцент на виявленні значення існування та встановленні тривалих цілей.

3. "Crafting Your Professional Journey" (Stanford Online)

* Програма для тих, хто прагне чітко окреслити свої кар'єрні пріоритети та розробити план для свого професійного розвитку.

4. "Personal Development Masterclass" (Udemy)

Включає в себе різноманітні аспекти особистісного зростання: визначення цілей, тайм-менеджмент та самоаналіз.

* Роздуми про самореалізацію, стосунки та життєві пріоритети.

2. "The Minimalists Podcast"

* Зосередження на суттєвому та звільнення від непотрібного, як у фізичному, так і в емоційному аспектах.

3. "How to Fail with Elizabeth Day"

* Бесіди з різними особами про їхні поразки і те, як вони перетворили їх на можливості для особистісного розвитку.

4. "The Mind Matters Podcast"

* Епізоди на тему самопізнання, щастя, мислення та кар'єри.

Додаткові ресурси

1. Щоденники та органайзери

Наприклад, "П'ятихвилинний щоденник" або "Щоденник саморозвитку" — це інструменти, що сприяють рефлексії та організації особистого життя.

2. Канали на YouTube

* "School of Life": короткі відео про пошук сенсу, стосунки, кар'єру.

* Матт Д'Авелла: роздуми про мінімалізм, ефективність та здорові звички.

3. Мобільні додатки для рефлексії та розвитку

* Headspace чи Calm (для практики медитації).

* Notion або Todoist (для планування і організації).

Отже, ці ресурси здатні слугувати потужною опорою у подоланні двох десятиліть кризи та сприянні формуванню більш радісного і змістовного існування.