Після проходження військової підготовки в Німеччині я запізнився на потяг і вирушив у СЗЧ: які наслідки чекають на військових-утікачів і які зміни необхідні.

Народні обранці затвердили нові поправки, що стосуються покарання для осіб, які залишають службу без дозволу.

В умовах повномасштабної війни з різних причин деякі військовослужбовці можуть самовільно покидати свої підрозділи. Законодавство розглядає такі вчинки як кримінальні правопорушення, що може призвести до реального ув'язнення.

"Телеграф" проаналізував, як карають українців, що потрапили до війська за мобілізацією або служили в армії за контрактом, й пішли в СЗЧ (самовільне залишення військової частини або місця служби) або дезертували.

Серед різних форм військових злочинів, які можуть вчинятися у публічному просторі, особливу увагу привертають статті 407 та 408 Кримінального кодексу України, що стосуються самовільного залишення частини та дезертирства. У випадку самовільного залишення, ключовим елементом є намір особи тимчасово уникнути виконання військових обов'язків. У свою чергу, дезертирство характеризується наміром остаточно залишити службу, де основною складовою є свідомий намір особи.

- Якщо людина залишає військову частину (байдуже йде з бойових позицій чи з постійного місця дислокації), й говорить: "Я служити більше не буду, повертатися не планую", то це дезертирство, - пояснив в коментарі "Телеграфу" Михайло Козачук - адвокат, співзасновник юридичної компанії Подільський юридичний центр. - При цьому термін відсутності бійця на службі не важливий, має значення його намір не повертатися до виконання своїх обов'язків. Й тут буде як засіб доказування використовуватися те, що він казав командиру, своїм побратимам, як він себе поводив, коли опинився вдома, наприклад, можливо він зібрав речі й намагався перетнути кордон й був затриманий тощо.

Якщо ж військовий поїхав, наприклад, додому через якісь особисті причини, провів там певний час - це може бути кілька тижнів, чи місяців, але зрозумів, що вчинив неправильно, й хотів би продовжувати службу, то це буде СЗЧ. В цілому різниця у відповідальності за обидва військові злочини не дуже велика. За самовільне залишення частини, вчинене в умовах воєнного стану, - від 5 до 10 років, за дезертирство - 5-12 років тюрми, - наголосив адвокат.

При цьому суд іноді призначає більш м'яке покарання, ніж передбачено санкціями ст. 407 та 408 Кримінального кодексу України. Все залежить від обставин скоєння злочинів.

Наприклад, 13 листопада Ірпінський міський суд Київської області виніс рішення у справі, що стосувалася жителя одного з сіл Запорізької області, який був мобілізований у червні 2022 року. Через кілька місяців, у грудні, чоловік потрапив до лікарні, а після повернення до частини вирішив залишити службу та повернутися додому. Він залишався там до травня 2024 року, поки не отримав виклик до Територіального управління ДБР, куди прийшов з добровільною сповіддю. Його дії були кваліфіковані згідно з частиною 5 статті 407 Кримінального кодексу України. Під час судового розгляду чоловік пояснив своє рішення залишити службу "під впливом емоцій", адже нещодавно поховав брата, який загинув на війні. У результаті його покарання склало 5 років позбавлення волі, проте фактично він не потрапив за грати, оскільки був звільнений від відбування призначеного покарання з випробуванням, із іспитовим терміном на один рік.

Судова практика показує, що можливість перегляду м'якого вироку існує. Яскравим прикладом цього є випадок мешканця Дніпропетровщини, який мав досвід участі в антитерористичних операціях. У 2020 році він підписав трирічний контракт та обіймав посаду механіка-водія в одному з батальйонів, активно долучаючись до оборони країни під час повномасштабного вторгнення. Проте в липні 2022 року він самовільно залишив військову частину, а в грудні того ж року "здався" Державному бюро розслідувань. У лютому 2024 року суд першої інстанції визнав його винним за частиною 5 статті 407 Кримінального кодексу України та призначив 5 років позбавлення волі з трирічним іспитовим терміном. Однак прокуратура оскаржила цей вирок, і колегія суддів Дніпровського апеляційного суду підтримала її аргументи. Суд вказав, що підсудний "дав іншим військовослужбовцям ганебний приклад нехтування військовою дисципліною, що підриває не лише боєготовність військових формувань, але й авторитет Збройних Сил України загалом". В результаті умовний термін було замінено на реальний, і чоловік тепер має провести 5 років у в'язниці.

З 27 січня 2023 року вступили в силу нові законодавчі зміни, які посилили відповідальність для військових. Зокрема, для цієї категорії осіб було встановлено заборону на пом'якшення покарання і застосування випробувальних термінів не лише за злочини, пов'язані з дезертирством та ухиленням від служби, але й за непокору, неналежне виконання наказів, погрози або насильство стосовно командирів, а також за самовільне залишення поля бою.

Згідно з Михайлом Козачуком, раніше суди мали можливість звільняти осіб від призначеного покарання з іспитовим терміном, що фактично означало умовне засудження. Проте згодом, у зв'язку з корупційними злочинами, суддям заборонили застосовувати цей підхід до військовослужбовців, які вчинили правопорушення. Теоретично, суди повинні були накладати лише реальні покарання, однак на практиці вони все ще вдаються до застосування, наприклад, статті 69 Кримінального кодексу України, де покарання може бути призначене нижче за мінімально допустимий рівень, встановлений законом для конкретного злочину. Це можливо в ситуаціях, коли особа короткий час перебуває в слідчому ізоляторі, а потім повертається до служби і продовжує виконувати свої обов'язки без жодних нарікань.

Юрист підкреслив, що тривалість покарання за самовільне залишення військової частини або дезертирство визначається рядом чинників. Це може залежати від посади військовослужбовця, чи залишив він частину зі зброєю, та інших обставин. У більшості випадків, проте, солдатам присуджують найменший термін — п’ять років.

Безумовно, кожен випадок служби за контрактом (СЗЧ) є унікальним. Наприклад, один молодий чоловік з Вінницької області не зміг сісти на потяг, повертаючись додому з навчання за кордоном разом із товаришами. Пізніше він також вчинив крадіжку. Його справу розглядав Жмеринський міськрайонний суд, оскільки саме в цьому місті військовослужбовець вирішив піти на службу. Перед цим він провів кілька місяців у Німеччині, де здобував військові знання. Під час повернення, під час зупинки, він зайшов до магазину за цигарками та перекусом, але затримався в черзі і пропустив свій потяг. Чоловік стверджував, що заздалегідь повідомив свого безпосереднього командира, який дав йому вказівку "очікувати вдома". Його перебування вдома тривало з травня 2023 року до квітня 2024 року. За цей період він встиг скоїти крадіжку, за яку отримав умовний термін згідно з частиною 4 статті 185 Кримінального кодексу України (вирок був винесений в серпні 2023 року). В результаті, враховуючи всі злочини, оголошене рішення 27 вересня привело до реального терміна покарання - 6 років позбавлення волі.

Військовослужбовець, який проходив службу в одній з інженерних рот і навчався на сапера, встиг «погуляти» лише кілька тижнів. Як свідчать документи справи, він проявив себе вже в перший день у підрозділі, оскільки приїхав з іншої частини з пляшкою коньяку, яку виявив замполіт і вилив на очах у всіх. Пізніше чоловік отримав дозвіл на коротку відпустку, але вирішив не повертатися з неї. На суді він пояснив своє рішення особистими проблемами з дружиною. Однак його затримали вдома в Дніпрі оперативники військової частини, коли він перебував у нетверезому стані, а його дії були кваліфіковані як дезертирство (ч. 4 ст. 408 КК України). Вирок був винесений 3 червня 2024 року, і чоловікові призначили покарання у вигляді 5 років позбавлення волі.

Мешканець Запоріжжя, який був мобілізований до армії у 2023 році, проведе стільки ж років у в'язниці. Він служив у десантно-штурмових військах і активно брав участь у бойових діях. Як він пояснив на суді, "після виконання одного з бойових завдань з 156 солдатів його роти вижило лише 11". Всі ці переживання суттєво вплинули на його психологічний стан, і, отримавши коротку відпустку на честь дня народження, він вирішив не повертатися до свого підрозділу. Протягом півроку йому вдалося уникати покарання, проте в середині квітня 2024 року його затримали на вулиці правоохоронці, після чого відбувся судовий процес і оголошення обвинувального вироку.

В основній масі вироки за СЗЧ та дезертирство є обвинувальними, але зрідка все-таки військовослужбовців виправдовують. Принаймні такі рішення ухвалюють суди першої інстанції. Наприклад, відповідно до вироку Балаклійського районного суду Харківської області від 7 серпня 2024 року визнав невинуватим у самовільному залишенні військової частини мобілізованого житомирянина. Чоловік під час відпустки через погіршення стану здоров'я переніс операцію, отримав згоду від командування на подовження відпочинку. Коли ж дозволили лікарі, боєць повернувся до підрозділу та повернувся до виконання обов'язків такелажника й лише за півтора місяця був взятий під варту й звинувачений у порушенні закону. Під час судового розгляду з'ясувалось: військова частина провела службове розслідування формально й хоча було відомо, де саме лікувався боєць, запити до медзакладу не робила, висновки після його повернення не переглядала. Результатом стало те, що з військовослужбовця, який зміг документально підтвердити тривалість свого лікування, зняли звинувачення.

За інформацією юриста, в даний час суди активно використовують нову норму, яка дає можливість звільняти від кримінальної відповідальності військових, які вперше залишили свою частину або вчинили дезертирство.

Згідно з частиною 5 статті 401 Кримінального кодексу України, особа, яка вперше вчинила злочин під час воєнного стану, згідно зі статтями 407 і 408, може бути звільнена від кримінальної відповідальності, - зазначив Михайло Козачук. - Для цього військовослужбовець повинен подати відповідне клопотання до слідчого або прокурора (на етапі досудового розслідування) або звернутися безпосередньо до суду. Проте ключова умова полягає в наявності письмового дозволу від командира підрозділу, в якому військовослужбовець планує продовжити службу (не має значення, в якому він служив до цього, або в якому зміг домовитися). Найважливіший момент полягає в тому, що ця норма діє лише для тих, хто вперше скоїв дане правопорушення; у разі повторного злочину уникнути покарання вже не вдасться.

На момент публікації стало відомо, що Верховна Рада ухвалила нові правила, які регулюють повернення до служби військовослужбовців, які вперше пішли в СЗЧ. Про це повідомив народний депутат України Ярослав Железняк. Згідно з положеннями законопроєкту №12095, військові, які відновлять службу до 1 січня 2025 року, матимуть можливість без зайвих судових процедур відновити свій контракт або повернутися до підрозділу. Командир має ухвалити відповідне рішення протягом 72 годин. Важливо зазначити, що він не зможе відмовити у поверненні, якщо проти цих бійців вже відкриті кримінальні справи за статтями 407 і 408 Кримінального кодексу України. Крім того, новий закон передбачає, що військові, які добровільно повертаються до служби, зможуть відновити свої виплати, соціальні гарантії та пільги. Водночас, для набуття чинності цього закону необхідно, щоб його підписав президент.

Як повідомляв "Телеграф", у київському суді наразі розглядається справа Сергія Гнезділова — військового, який залишив свій підрозділ без дозволу, прагнучи привернути увагу до проблеми мобілізації. Однак йому висунули обвинувачення у дезертирстві, і тепер він утримується під вартою.