Помідори насправді не є небезпечними для життя: чому науковцям довелося спростовувати цей міф (відео)

Помідори та ягоди пасльону, що стали причиною смерті римського імператора Августа, належать до одного ботанічного сімейства. Нещодавно науковці з'ясували, чому деякі з цих рослин є отруйними, тоді як інші — абсолютно безпечними.

Згідно з однією з наукових теорій, ягоди пасльону, які призвели до загибелі римського імператора Августа, мають сумну репутацію через свою небезпечність. Цікаво, що помідори (Solanum lycopersicum), які також належать до родини пасльонових, здатні виробляти токсичні стероїдні глікоалкалоїди. Тому протягом тривалого часу їх вважали отруйними, як зазначає Science Alert.

На щастя для нас, загалом помідори насправді не вбивають людей: вони перетворюють свої гіркі токсини на щось більш приємне на смак і менш смертоносне. За словами співавтора дослідження, біолога із Сичуанського університету Фен Бая, вони з колегами змогли визначити генетичні механізми, що беруть участь у безпечній трансформації плодів томата.

У Фокус. Технології стартував новий Telegram-канал! Приєднуйтесь, щоб бути в курсі найактуальніших і найцікавіших новин з царини науки!

Пасльонові рослини застосовують стероїдні глікоалкалоїди у якості природного механізму захисту від шкідливих комах. Вважається, що ці молекули взаємодіють з клітинними мембранами тварин, завдаючи їм шкоди і, як наслідок, викликаючи загибель клітин.

Ще один член токсичного родинства — це картопля. Її вирощують у безпечних умовах, що не сприяють утворенню шкідливих сполук. Проте варто зазначити, що вона може почати їх виробляти при фізичному пошкодженні або під впливом інтенсивного світла.

Науковці виявили, що цей алкалоїд має неприємно гіркий смак для людини, а надмірне споживання може викликати відчуття печіння в ротовій порожнині, за яким можуть наступити такі симптоми, як:

Одночасно рослини потребують розповсюдження своїх насінин, і в цьому їм сприяють тварини. Саме тому у деяких рослин, коли плоди з насінням дозрівають, гіркі токсичні речовини трансформуються на більш смачні й привабливі для споживання.

У новому дослідженні, результати якого були опубліковані в журналі Science Advances, команда науковців на чолі з Бай виявила, що певні хімічні сполуки в томатах сприяють тому, що плоди стають яскраво червоними, м'якими та солодшими. Вони також відіграють роль у перетворенні токсичного глікоалкалоїду на менш небезпечну речовину, відому як ескулеозид А. Це дозволяє зберігати низькі рівні токсичних стероїдних глікоалкалоїдів, що допомагає рослинам протистояти шкідникам та забезпечує успішне дозрівання насіння.

Білок під назвою DML2 дає змогу клітинному генному апарату отримувати доступ до генів, що беруть участь у зупинці токсинів, шляхом видалення метильних груп. Під час дослідження вчені генетично відключили створення DML2 у томатах, і виявили, що отримані плоди, як і раніше, містили високі рівні стероїдних глікоалкалоїдів.

Далі вчені порівняли гени, що беруть участь в інших споріднених рослинах. Результати вказують на те, що деметилювання ДНК під дією DML2 збільшилося під час одомашнення томату, що змінило рослини з виробників дрібних ягід на творців великих червоних плодів. Тим часом рівні генів, що підтримують стероїдні глікоалкалоїди, також знизилися -- простими словами, це дає змогу безпечно вживати навіть зелені томати.