Путін направив свій елітний підрозділ до Часів Яра, щоб незабаром почати наступальні дії. Інтерв'ю з Дмитром Жмайлом.

Недалеко від Часового Яру в Донеччині сформувалися елітні підрозділи ФСБ, що знаходяться під безпосереднім контролем президента Росії Володимира Путіна. Чому для цього залучили такі потужні сили? По-перше, окупаційним військам катастрофічно не вистачає особового складу, їхні втрати досягли критичного рівня. По-друге, стратегічне значення Часового Яру також має вагоме військове значення, адже цей населений пункт відкриває доступ до мережі висот, з яких можна здійснювати артилерійський обстріл важливих логістичних маршрутів. І, нарешті, по-третє, наприкінці літа противник готується до штурму Костянтинівки.

А що стосується 30-денного перемир'я? Здається, що агресор Росія не має наміру припиняти бойові дії. Вона готує наступальні операції та намагається з максимальним ефектом витратити свої ресурси, зокрема людські, щоб небезпечні "фронтовики" не повернулися назад до країни. Моментом істини можуть стати переговори, заплановані в Туреччині на 15 травня. Саме там стане зрозуміло, яку гру має намір вести Кремль.

Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA висловив виконавчий директор Українського центру безпеки та співпраці Дмитро Жмайло.

Згідно з даними Військово-морських сил, Росія активно нарощує свої засоби протиповітряної оборони в Криму. В даний час їхня концентрація на півострові значно перевищує показники в багатьох інших регіонах Російської Федерації. Як ви вважаєте, з чим це може бути пов'язано? Чи свідчить це про те, що противник вбачає нові серйозні загрози для своїх сил у Криму?

Цей текст стосується формування європейської коаліції на підтримку України. Зокрема, свідченням цього є нещодавній візит лідерів Великої Британії, Франції, Німеччини та Польщі в Україну. По-перше, це важливий крок. По-друге, новообраний канцлер Німеччини фактично підкреслив, що США не є головним гравцем у підтримці України. Ми досі обговорюємо з американцями питання 8 мільярдів, які були затверджені під час адміністрації Байдена. Наприклад, у питаннях постачання снарядів ми більше покладаємося на Німеччину та Францію, ніж на США.

Мерц заявив, що будуть приховані постачання зброї для України. Спікер німецького парламенту вже закликав передати нам ракети Taurus, а це далекобійна зброя. Ми бачили, як їхній аналог, ракети Storm Shadow, розносять штаб Чорноморського флоту РФ. І росіяни прекрасно знають, що Керченський міст для нас є пріоритетною ціллю, і рано чи пізно він буде зруйнований.

Росія станом на зараз, найімовірніше, не зацікавлена у припиненні вогню. Вона хоче щонайменше провести літню наступальну кампанію, і це зрозуміло, адже саме влітку в неї почнуть вилазити проблеми з війною. Можливо, Кремль хоче провести і осінню кампанію, бо наприкінці року ці проблеми стануть ще більш явними. Тобто за цей час росіяни хочуть отримати для себе, як люблять казати в Овальному кабінеті, "додаткові карти".

У Кремлі усвідомлюють, що ситуація стає все більш напруженою, і що можливість отримання допомоги для нас може трохи покращитися. Не можна не згадати слова єврокомісара з оборонних питань Кубілюса, який підкреслив, що кошти, виділені на підтримку України, слід інвестувати в українську оборонну промисловість. Це дозволить нам фактично отримати вдвічі більше озброєння, оскільки наша продукція є вдвічі дешевшою і виготовляється значно швидше. Крім того, інтеграція цього озброєння в наші збройні сили не становитиме жодних труднощів.

Отже, російські сили активно готуються до можливих сценаріїв. Хоча Крим для них не є головним пріоритетом, він все ж виконує роль важливої логістичної артерії. Нещодавно вони перенесли значну частину своєї протиповітряної оборони на східну частину півострова, щоб забезпечити захист Керченського мосту. Як відомо, минулого року ми здійснили вдалу серію атак, зокрема вразили російський підводний човен, який проходив ремонт. У зв'язку з цим, росіяни тепер посилюють Крим, розміщуючи там мобільні системи ППО, зокрема для захисту пускових майданчиків.

В Росії усвідомлюють, що в умовах, які склалися, Україні важливіше завдавати ударів по Криму, ніж по континентальним окупованим регіонам. Це також має потужний символічний зміст, враховуючи наші досягнення в Чорному морі. Тому вони вживають додаткових заходів обережності.

З'явились нові відомості про те, що противник перекинув до району Часового Яру елітний підрозділ президентського полку ФСБ. Цей підрозділ фактично підпорядковується безпосередньо Путіну. Як ви вважаєте, з чим може бути пов'язане таке рішення? Можливо, противник має намір здійснити прорив саме в Часовому Ярі?

Це переміщення варто асоціювати з однією важливою причиною: Росії катастрофічно бракує особового складу. Вони зазнають просто неймовірних втрат, намагаючись захопити наші позиції. Ці цифри абсолютно не відповідають співвідношенню 1:3, яке вказується військовою теорією (це співвідношення втрат захисників і атакуючих. - Ред.).

Часів Яр залишається для них стратегічно важливим, адже це висока позиція. Деякі представники Сил оборони прогнозували, що місто впаде одразу після Бахмута, але ми все ще контролюємо західну половину. Чому вони намагаються його захопити? Мені здається, що наразі вони активізують свої дії на Торецькому напрямку, аби досягти Костянтинівки, траси Покровськ - Костянтинівка, а також наблизитися до Дніпропетровської області.

Вони намагаються пробитися до Часів Яру, щоб потім вийти на північ і досягти мережі гірських хребтів. На цих височинах вони планують розгорнути свою дальнобійну артилерію та системи залпового вогню, загрожуючи нашій логістиці. Адже вся ця агломерація міст, зокрема Слов'янськ, Краматорськ, Дружківка і Костянтинівка, з'єднана потужною транспортною артерією. Ця інфраструктура має велике значення для зміцнення нашої оборони в Донецькій області.

На початку літа їхнє прагнення полягає в тому, щоб безпосередньо здійснити напад на місто Костянтинівка, яке є найпівденнішою частиною великої агломерації. На даному етапі вони намагаються наблизитися якомога ближче, щоб завдати максимального удару по нашій логістиці. Ця ситуація підкреслює зміни у характері бойових дій порівняно з минулим роком: російські сили прагнуть взяти під контроль логістичні маршрути на відстані 15-25 км від лінії зіткнення, щоб ускладнити наші оборонні зусилля.

Таким чином, ми спостерігаємо, що противник готує наступальну операцію на літо, а можливо, і на осінь, що свідчить про його намір продовжувати активні дії. У той же час, на високих рівнях влади активно розглядається варіант запровадження 30-денного перемир'я. Яка ваша думка щодо такої теоретичної можливості?

- Суто теоретично це можливо, тому що для цього потрібна лише політична воля однієї людини - диктатора Володимира Путіна. Росія - глибоко централізована держава, і коли хтось говорить, що Путін щось там не контролює, це просто маячня.

Ми конструктивні навіть із Вашингтоном, попри його розворот на 180 градусів і часткове перекладання провини за війну саме на жертву, тобто на офіційний Київ. Угода про рідкісноземельні метали - добре, але без кабальних умов. Більше конструктиву, навіть сідати за стіл перемовин із вбивцею - добре, ми не боїмося, бо ми дійсно хочемо припинити смерті наших захисників.

Щодо майбутніх переговорів, ситуація стала дещо неоднозначною. Представники США в Саудівській Аравії запропонували Україні погодитися на 30-денне перемир'я. Ми прийняли цю ініціативу, проте російська сторона відмовилася. Вони висунули свої вимоги: у четвер ми будемо обговорювати питання в Туреччині без будь-якого перемир'я або попередніх умов. Росіяни сподівалися, що ми відхилимо цю пропозицію, вважаючи, що спочатку має бути оголошений режим тиші. Однак ми продемонстрували готовність до конструктивного діалогу – ми відкриті до переговорів.

Усі ознаки свідчать про те, що Росія не планує зупинятись. Вона прагне витратити свої ресурси, адже їй вигідно активізувати свої дії зараз, отримати паузу на 3-4 роки, а потім знову мобілізувати сили для нового наступу. Росія не має наміру повернути всіх своїх бійців додому, оскільки це пов'язано з бандитизмом і криміналом.

Ми запитуємо себе: "Добре, а що далі?" З одного боку, це пропозиція з боку Росії. Вирушити до Туреччини? Чудово. Але що саме може запропонувати Росія? Швидше за все, ми отримаємо той ж самий план капітуляції України, який був озвучений у березні 2022 року під час переговорів у Туреччині, а також нещодавно, знову з усіма цими запитами про чотири області, обмеження української армії, статус російської мови тощо. Якщо Росія представить цей список зараз, це не сприятиме конструктивному діалогу.

Європа заявила, що у разі відсутності конструктивного діалогу санкції будуть посилені, а підтримка України зросте. Про це ж натякнув і Трамп. Росіяни опинилися на роздоріжжі, тому цікаво, яким чином вони спробують знайти вихід. Теоретично, перемир'я можливе, зокрема цього року. Проте, вважаю, що росіяни зроблять все можливе, щоб реалізувати наступальні кампанії влітку та восени, сподіваючись на можливість досягти результатів на фронті. Отже, росіяни мають перед собою важливий вибір.

15 травня ми дізнаємося, яку роль для себе обрав Кремль.

Запрошую всіх бажаючих дізнатися більше про 1 Центр рекрутування Сухопутних військ Збройних Сил України, перейшовши за цим посиланням. Гаряча лінія: 0 800 503 696.