Космічне переосмислення: яка кількість "важких" ракет необхідна Україні для досягнення перемоги.

Досліджуємо можливості зростання української ракетної програми - скільки у нас буде балістичних та крилатих ракет.

Російська війна на знищення України вчить кожного дня. Вчать також і паралельні війни, як-от короткий авіаційно-ракетний конфлікт Пакистану та Індії, а також нова війна Ізраїлю проти Ірану з застосуванням величезної кількості бойової авіації. Ізраїль доволі впевнено виступив проти дуже потужної країни, що в 77 разів більше його самого, має набагато більші ресурси та дуже підготовлену армію з майже сучасним озброєнням.

Згадувані конфлікти мають значні відмінності, проте, незважаючи на епоху дронів, ракети залишаються ключовим елементом. Зосереджуємося на ударних керованих ракетах, які забезпечують високу точність ураження, і відзначаємо, що роль цього виду озброєння практично не змінилася, а, можливо, навіть зросла. У контексті війн з високою інтенсивністю країни та військові альянси стикаються з новими викликами, зокрема, необхідністю збільшення кількості ракет і виготовлення масових ударних систем з меншими витратами та коротшими виробничими циклами. Наша війна, у свою чергу, вирізняється тривалістю та випробуванням нації на витривалість.

Якщо розглядати ударні ракети, то в 2022 році Україна вступила у масштабну війну практично без ракетного озброєння. Лише мала обмежену кількість застарілих радянських ракетних комплексів "Точка", які поступово відновлювались на одному з ракетних заводів і модернізувались до варіанту "Точка-У". Проте, навіть збільшена дальність старих радянських ракет до приблизно 120 км не могла задовольнити навіть тактичні потреби на фронті. Для ефективного ураження ворога під час підготовки до наступу, а також для знищення командних пунктів і логістичних хабів, була необхідна дальність ураження від 200 до 300 км з високою точністю. Хоча ракета мала осколково-фугасну бойову частину вагою 482 кг, її точність залишала бажати кращого і не відповідала сучасним вимогам.

"Точка-У" на військовому параді до Дня Незалежності в Києві, 2008 рік, фото: wikipedia

У рамках укладеного контракту Міністерства оборони були розроблені нові протикорабельні ракети РК-360МЦ для ракетного комплексу "Нептун". На початку війни їх запаси були вкрай обмеженими, але саме завдяки їхньому застосуванню вдалося здійснити успішну військову операцію, яка призвела до знищення флагманського корабля російського Чорноморського флоту — ракетного крейсера "Москва".

Бойові дії продовжувалися, і "ракетне питання" в контексті російсько-української війни стало предметом символічної суперечки. Події війни уважно вивчалися в Пекіні, і восени 2023 року китайські аналітики були дещо здивовані відсутністю значних результатів для Росії в умовах інтенсивних бойових дій в Україні. Зокрема, їх вразило, що очевидна ракетна перевага РФ не змогла суттєво вплинути на хід конфлікту, не забезпечивши Москві ані перемогу, ані навіть прогрес на фронті. Китайські військові експерти в січні 2024 року виставили вкрай низьку оцінку гіперзвуковим ракетам "Кинжал" — одній з п'яти видів "чудо-зброї", яку президент Путін з помпою презентував у 2018 році, запевняючи, що вона "не має аналогів" і здатна подолати навіть найсучасніші системи протиповітряної оборони. У статті шанхайського військового журналу Ordnance Industry Science and Technology зазначалося: "З'являється дедалі більше свідчень, що заяви США та України в даному контексті є правдивими". Публікації цього видання отримують підтримку на рівні Комуністичної партії та Народно-визвольної армії Китаю. Незважаючи на заяви Кремля, ці ракети не здатні істотно змінити ситуацію на фронті, йшлося у статті.

Незважаючи на обережні оцінки, практично всі держави світу, зокрема і Китай, продовжили активно розвивати свої ракетні можливості. Україна, звісно, не стала винятком. Новий етап війни між Росією та Україною, що розпочався у травні 2022 року, вимагав термінової підготовки до перенесення конфлікту на територію ворога. Важливо зазначити, що саме ракети здатні виконувати завдання, які наразі не можуть бути реалізовані безпілотниками через їхню обмежену бойову потужність і вразливість. Потреба в прискореному розвитку власних ракетних систем була також підсилена відмовою міжнародних партнерів надавати можливість завдавати точних ударів по військових об’єктах на великій глибині в Росії. Таким чином, наявність крилатих і балістичних ракет українського виробництва дозволила б Збройним Силам реалізувати дзеркальні удари по території агресора, не чекаючи дозволу на використання західних озброєнь для атак у глибину Росії.

Щоб глибше осмислити "ракетне питання" в Україні, важливо згадати, що восени 2021 року була ініційована нова програма ракетного озброєння, яка стала свідченням істотних змін у розумінні владою необхідності розробки систем захисту та стримування. Проте Україна опинилася на роздоріжжі: хоч і планувалися масштабні заходи, але реальні дії так і не розпочалися. Напередодні Дня Незалежності в 2021 році Рада національної безпеки і оборони затвердила рішення, згідно з яким до 2031 року країна має намір вкласти понад 200 млрд грн у розвиток ракетної програми. Проте навіть на початку 2022 року було незрозуміло, яким чином уряд сформував концепцію цієї програми.

Факт феєричного та безумовно історичного ураження у квітні 2022 року "Нептуном" флагмана Чорноморського флоту РФ мав приголомшливі наслідки. Він підтвердив високі спроможності вітчизняної армії та ОПК, відновив віру у вітчизняне ракетобудування та створив ефект безпрецедентного психологічного удару, навіть дещо змінюючи уявлення противника про цю війну. Нарешті це стало надзвичайно важливим "ракетним маркером" на майбутнє - підтвердження вагомості ракетного щита-меча стримування агресії. Можна сказати, що це створило передумови для оновлення "ракетної перспективи".

Вже наприкінці травня 2022 року з'являється нова програма, з оновленими фінансовими показниками та орієнтирами. Враховуючи, що програма має статус таємного документу, розповідати про неї під час війни немає можливості. Але зафіксувати результати таки можливо, бо вони публічно обговорювалися, в тому числі, першими особами у державі. Звісно, без деталізації.

Події навколо цієї ракети стали наглядним прикладом послідовності в досягненні мети. Хоча ДержККБ "Луч" вперше продемонструвало тестовий запуск майбутньої протикорабельної ракети ще в весняний період 2013 року, активне повернення до проєкту відбулося лише в лютому 2016 року, коли РНБОУ затвердила програму. У 2020 році протикорабельний ракетний комплекс було прийнято на озброєння, а вже через рік його розробник, Олег Коростельов, який є генеральним конструктором і генеральним директором ДержККБ "Луч", отримав звання Героя України. Нова ракета призначалася для знищення кораблів з водотоннажністю до 5000 тонн і мала бойову частину вагою 150 кг. Її максимальна дальність застосування становила 280 км, а з дозвуковою швидкістю близько 900 км/год ракета РК-360МЦ літала на дуже малих висотах, всього кілька метрів над поверхнею моря, маневруючи під час польоту. Незважаючи на досягнення та бажання командувача ВМСУ Олексія Неїжпапи замовити три дивізіони нових берегових ракетних комплексів, Міністерство оборони зупинилося лише на одному. Тому командувач лише окреслив плани щодо формування трьох дивізіонів "Нептунів" до 2025 року.

ракета Р-360 для системи Нептун, зображення: president.gov.ua

З початком масштабної війни та після потоплення крейсера "Москва" ставлення української влади до ракетних систем зазнало суттєвих змін. Відповідно до інформації з медіа, приблизно з серпня 2023 року розпочалися перші випробування модифікованої ракети, створеної на основі РК-360МЦ, для ураження наземних об'єктів.

Неофіційні оглядачі припускали, що ця модифікація використовує ті самі пускові установки як і протикорабельний варіант, але дальність польоту до цілі зросла до 400 км, а маса бойової частини була збільшена із 150 кг до 350 кг. Використовувалася комбінована система наведення - із супутниковою навігацією та розпізнаванням цілі через інфрачервону камеру на термінальній ділянці траєкторії.

З 24 березня 2024 року, після того як ракета "Нептун" влучила у великий десантний корабель "Константин Ольшанський" і знищила його, експерти почали активно обговорювати "радикально нові можливості" крилатої ракети Р-360 "Нептун".

Успіхи, досягнуті завдяки зусиллям команди ДержККБ "Луч", підтвердив президент Зеленський 10 квітня 2024 року. Після проведення наради, присвяченої ракетній програмі держави, він оголосив про початок "серійного виробництва" та представив "нові зразки ракет".

Крилата ракета "Нептун" представлена на Військовому ярмарку "Зброя та Безпека" в Києві у 2021 році, зображення: VoidWanderer.

Подія дійсно дала можливість зробити висновок про два різновиди дозвукових крилатих ракет, які були створені КБ "Луч" — вдосконалену протикорабельну ракету та ракету класу "земля-земля", обидві, ймовірно, мають покращену дальність дії. Проте найсуттєвішою частиною наради став акцент на обговоренні ракетної програми з міністром оборони та головнокомандувачем ЗСУ, а також з представниками Мінстратегпрому і керівниками відповідних підприємств. Це свідчить про формування основних принципів військово-технічної політики країни, зокрема щодо розвитку ракетного озброєння.

Вже 6 серпня 2024 року президент Зеленський за результатами проведеної чергової Ставки Верховного Головнокомандувача повідомив, що Україна збільшить фінансування ракетної програми для нарощення випуску ракет українського виробництва. Враховуючи, що двома тижнями раніше глава держави заявив про наближення до застосування вітчизняних ракет та повідомив про "гарну динаміку" ракетної програми, фахівці припустили розвиток модифікованих крилатих ракет для ударів по наземних цілях та помітили дуже очевидний натяк на розвиток саме програми балістичної ракети. На тлі цього варто пригадати, що Генштаб ЗСУ офіційно підтвердив ураження крилатими ракетами нафтового терміналу в Краснодарському краї 31 травня 2024 року та завдання ударів по аеродрому "Саки" і ураження батарея С-400 у Криму. У 2024 році ці крилаті ракети уражали склади боєприпасів як на тимчасово окупованій території, так і в Росії.

Але також цілком очевидно, що вже запущену у серію крилату ракету потрібно було удосконалювати. Коли у березні вже 2025 року президент Зеленський повідомив про збільшення дальності "наземного Нептуна" до 1000 кілометрів, це вже була щонайменше четверта модифікація.

"Довгий Нептун" — таку назву отримала ракета, яка пройшла випробування та продемонструвала успішне бойове застосування з точними влученнями. За численними ознаками, саме четверта модифікація даної ракети стала серійною.

Історія української балістичної ракети фактично перетворилася на ініціативу з відновлення ракетобудівних можливостей країни.

Хоча ракетний комплекс вперше показали на параді до Дня Незалежності 2021 року, він досі залишався лише "проектом". Проте, початок масштабного вторгнення Росії надав новий імпульс розвитку проєкту оперативно-тактичного ракетного комплексу "Сапсан".

У липні 2024 року, за словами експертів у галузі ракетобудування, балістична ракета під час тестування показала вражаючі результати. Президент зазначив, що "програма з розробки ракет має позитивну динаміку".

Ймовірно, до випуску серії залишалося чимало часу, але Михайло Подоляк, радник глави Офісу президента, повідомив суспільству, що нова українська балістична ракета здатна вражати цілі на відстані 600-700 км.

Ракетний комплекс "Сапсан", зображення: chas.news

Володимир Зеленський 27 серпня 2024 року повідомив про успішне завершення першого випробування національної балістичної ракети.

Балістичні ракети власного виробництва вкрай потрібні Силам оборони, бо небезпідставно вважаються більш потужною зброєю, ніж крилаті аналоги. Небезпечною для противника ракету робить передусім балістична траєкторія та велика швидкість: під час липневого випробування вітчизняна балістична ракета досягла швидкості 5,2 махи.

У Росії уважно спостерігали за прогресом проєкту, і 4 жовтня 2024 року в російському виданні "Настоящее время" з'явилася цікава стаття. У ній раптово було визнано, що в країні практично відсутні комплекси типу Patriot, здатні знищувати балістичні ракети. Згадалися лише системи, що входять до складу оборони Москви, та потенційно новий комплекс С-500, який наразі проходить випробування. Таким чином, з появою української балістичної ракети Росія опинилася в незручному становищі, схожому на "голого короля".

Ракетна система "Сапсан", зображення: enovosty

У середині травня 2025 року успішне випробування балістичної ракети для Збройних Сил України викликало сильну реакцію в Російській Федерації. Це випробування, що проходило в бойових умовах, продемонструвало вражаючі результати: українська ракета вразила військовий об'єкт противника на відстані майже 300 км. З огляду на успіх, можна припустити, що ракета незабаром буде запущена в серійне виробництво – тепер жодних перешкод для цього не залишилося. Вона має вражаючу потужність з боєголовкою вагою 480 кг. Для порівняння, новітня американська балістична ракета для системи HIMARS має бойову частину лише 91 кг. Не варто сумніватися: Україна активно розвиває свій ракетний потенціал для зміцнення оборони.

Зрозуміло, що ракети не обмежуються лише балістичними та крилатими моделями з потужними бойовими частинами. До ракетних можливостей варто також віднести компактні або міні-крилаті ракети, такі як Паляниця, Пекло та Барс. Наприклад, у червні 2025 року європейська компанія MBDA представила свою нову "ракетну" розробку – One-Way Effector, яка може бути масово вироблена і відповідає на виклики сучасних війн високої інтенсивності. Виробник готовий випускати до 1000 таких засобів далекобійного ураження щомісяця. Однак це не є класичною крилатою ракетою, а радше реактивним дроном типу Shahed. Цей "ракета-дрон" має дальність польоту до 500 км і може розвивати швидкість близько 400 км/год, при цьому його бойова частина важить приблизно 40 кг.

З урахуванням усіх аспектів, для того щоб впливати на хід війни, Україні необхідно мати щонайменше кілька сотень "потужних" ракет щомісяця, навіть якщо лише кілька десятків з них будуть балістичними. У такому випадку комбіновані удари за допомогою безпілотників та "ракет-дронів" стануть значно ефективнішими.

Як досягти такого результату? Очевидно, є кілька шляхів, деякі з них Україна почала опановувати.

Так, у цьому червні Україна почне вироблятиме ракети за кордоном (ще також дрони та артилерію) - це історія про прискорення масштабування. Для цього в межах програми Build with Ukraine відкриватимуться нові виробничі лінії за кордоном в інтересах Сил оборони. Можна вважати вагомим досягненням той факт, що український ОПК також даватиме технології, а виробництва зброї передбачені як для ЗСУ, так і армії країн Європи.

У цьому контексті цілком справедливим буде зауваження, що домовленість країн Північноатлантичного альянсу збільшити витрати на оборону до 5% ВВП значною мірою передбачає й нарощування оборонного потенціалу України.

Крига скресла, оскільки в ЄС та європейській частині НАТО нарешті з'явилось усвідомлення того, що підтримка стійкості України напряму пов'язана з власною безпекою континенту. Звісно, президент Трамп розраховує на закупівлю зброї в США, що також важливо, якщо брати дефіцитну номенклатуру у вигляді протиракет до систем ПРО Patriot, балістичних ракет PrSM до РСЗВ HIMARS та крилатих ракет до F-16. Але не тільки, бо спільні виробництва в Європі - це ще й шлях позбутися критичної залежності від США.

зенітно-ракетна система Patriot, зображення: gettyimages

Здається, Німеччина тут тримає лідерство, бо першою заявила про намір профінансувати закупівлю українських ракет-дронів Барс, ударних безпілотників Лютий і дронів-перехоплювачів Фламінго на 400 млн євро. І напевно це лише початок. Німеччина також планує виділити фінансування Україні на розробку і серійне виробництво крилатих ракет з дальністю до 2500 кілометрів, і це вже надто серйозно, щоб інші країни Європи не помітили.

Динаміка Німеччини є особливо обнадійливою, оскільки навіть Франція, найбільш рішуча країна у намірі відірватися від американської пуповини в ракетних озброєннях, демонструє волаючу повільність. У листопаді 2024 року Париж зажадав власної балістичної ракети на 1000 км, щоб дістала до Москви. Через півроку, в рамках виставки у Ле Бурже-25 французька ракетобудівна компанія представила своє бачення конструкції балістичної ракети, яка матиме ураження на відстань 2000 кілометрів, однак були представлені тільки макети витягнутої одноступеневої ракети з відокремлюваною головною частиною, яка матиме розвинуті аеродинамічні поверхні для маневрування на термінальній ділянці польоту.

Франція представила нову ракетну систему під назвою One-Way Effector, розроблену компанією MBDA. Джерело: mbda-systems.com.

Французька компанія MBDA представила лише прототип наземної пускової установки для середньо-дальніх крилатих ракет LCM. З'ясувалося, що цей ракетний комплекс планується до випробувань не раніше 2028 року. Чи зможе міжнародний злочинець Путін та його кровожерлива команда в Кремлі дочекатися цього часу?!

Ще одним із найважливіших напрямків розвитку вітчизняної ракетної техніки має стати локалізація виробництва західних ракетних систем та кооперація при організації масштабування відомих ефективних систем ракетного озброєння. Цей напрям діяльності Міноборони вже розбудовує - він має дозволити отримувати сучасні західні технології та відчутно модернізувати виробничі потужності шляхом опанування виробництв новітньої військової техніки.

Отже, підсумовуючи викладене, Україні слід розвивати кілька стратегій одночасно: вдосконалювати власні ракетні технології, співпрацювати з європейськими партнерами та отримувати підтримку від Сполучених Штатів, які свого часу сприяли втраті деяких ракетних можливостей України. Тому, за підтримки країн ЄС і НАТО, необхідно створити умови для ефективної військово-технічної співпраці. Зокрема, важливим є запозичення досвіду американських компаній, таких як Northrop Grumman та Raytheon Technologies, які вже в 2024 році почали роботу над новими проектами балістичної ракети PrSM Increment 4 з дальністю понад 1000 км.

У сучасному світі, переосмислюючи слова Наполеона, можна сказати, що в XXI столітті вже не "великі армії завжди мають рацію", а навпаки — великі ракети. Україна обрала правильний курс, і нам слід впевнено продовжувати рухатися вперед, не відхиляючись від мети.