Розташування військових сил в Україні: чи перетворюється дискусія на конкретні дії?

У Європі обговорюють можливість розгортання військ в Україні у разі укладання мирної угоди. Однак експерти застерігають, що без підтримки США така місія приречена на провал.

У зв'язку з погрозами США скоротити або навіть зупинити свою підтримку Києва, а також оголошенням про відсутність шансів для України на вступ до НАТО, європейські країни намагаються знайти спільну позицію щодо забезпечення безпекових гарантій для України, яка опинилася під ударом російської агресії.

Тим часом Великобританія, яка є членом НАТО, але раніше вийшла з ЄС, заявила, що готова відправити війська в Україну, щоб у довгостроковій перспективі стримувати Росію від спроб поновлення її війни проти України. Так, британський прем'єр Кір Стармер написав у своїй статті у британській газеті The Telegraph, що Сполучене Королівство "готове відігравати провідну роль" в обороні та безпеці України. "Кінець цієї війни, коли він настане, не може стати просто тимчасовою паузою перед тим, як (президент Росії Володимир. - Ред.) Путін знову нападе", - додав Стармер.

На самому початку, за ініціативою президента Франції Еммануеля Макрона, минулого року була висунута ідея розміщення європейських військ в Україні. Аналітики зазначають, що цей план нарешті починає реалізовуватися, проте його доцільність залишається під сумнівом.

Декілька європейських керівників висловили думку, що розміщення європейських військових на українських територіях стане можливим лише після укладення мирної угоди між Росією та Україною. З цим згодні й експерти, опитані DW. "На даний момент це ще не на часі. Такі сили можуть бути введені лише за умови наявності тривалої угоди", - зазначив Лоуренс Фрідман, визнаний військовий історик і стратег, у бесіді з DW. "І не слід називати їх миротворчими силами, оскільки вони повинні залишатися нейтральними. Це будуть сили стримування, які мають на меті контролювати ситуацію та заспокоювати обстановку, а також реагувати на можливі порушення угоди з боку Москви", - пояснив він.

На даний момент Франція та Великобританія підтримали концепцію розміщення європейських сил стримування в Україні. Швеція також висловила бажання надіслати своїх військових, але тільки після досягнення миру. У зв'язку з цим, аналітики прогнозують можливе створення коаліції європейських держав, які будуть готові направити свої війська до України, проте це відбуватиметься незалежно від НАТО.

Проте, провідні країни Європи наразі ще не прийняли остаточного рішення стосовно своєї участі в реалізації цієї ініціативи. Так, канцлер Німеччини Олаф Шольц вважає такі обговорення передчасними і не висловив свою позицію з цього питання напередодні виборів до Бундестагу, які пройдуть 23 лютого. Водночас, консервативні християнські демократи, чий кандидат Фрідріх Мерц, який наразі є лідером перегонів, висловили готовність підтримати цю ідею.

А влада Польщі, країни яка вважається однією з найактивніших західних союзників України, заявила, що у складі багатонаціональних сил в Україні польського контингенту не буде. "Ми не плануємо відправляти польських військових на територію України, - заявив журналістам прем'єр-міністр Польщі Дональд Туск. - Ми надаватимемо логістичну і політичну підтримку країнам, які, можливо, захочуть надати такі гарантії в майбутньому".

Навіть якщо існує політична воля, ключовим питанням залишається, чи зможуть союзники забезпечити необхідну кількість військових сил для охорони українських кордонів. "Європейці стикаються з дилемою: звідки вони можуть отримати такі підрозділи? Виведення цих військових сил з кордону з Росією зробить їх (європейські країни. - Ред.) більш вразливими," - попереджає Рафаель Лосс, експерт з питань безпеки і співробітник Європейської ради з міжнародних відносин (ECFR), у розмові з DW.

Колишній генеральний секретар НАТО Андерс Фог Расмуссен в інтерв'ю британській телерадіокомпанії BBC зазначив, що Європі, ймовірно, потрібно буде виділити від 50 до 100 тисяч військових для реалізації такої місії. Проте на даний момент жодна з держав, які висловили намір долучитися до цієї ініціативи, не надала жодних конкретних даних щодо кількості військових, яких вони готові надіслати до України.

За словами історика Фрідмана, Великобританія зможе запропонувати максимум до 10 тисяч військових. "Щодо кожного члена в місії потрібно розуміти, щоб один має нести служби, а другий відпочивати, тож, за моїми приблизними підрахунками, знадобиться щонайменше 100 тисяч військових, - сказав Фрідман. - Менші сили можуть бути розгромлені, а тоді ми матимемо ще більшу кризу. Тож потрібні цифри, які Росія сприйматиме серйозно".

Зібрати десятки тисяч солдатів і направити їх в зону можливого конфлікту — це доволі складне політичне завдання. "Військові, які виконуватимуть свої обов'язки в Україні, зіштовхнуться із різними загрозами. Держави, які їх відправляють, також можуть опинитися під загрозою, особливо в контексті гібридних атак чи навіть спроб замаху," — зазначив Лосс. "Путін буде випробовувати цю угоду на стійкість," — додав він.

Додатково, країнам Європейського Союзу не вистачає людських ресурсів для виконання своїх оборонних стратегій в рамках НАТО, спрямованих на захист держав-учасниць у випадку агресії з боку Росії. Наприклад, Німеччина розглядає можливість відновлення обов'язкового призову або військової служби, щоб забезпечити потрібну кількість військовослужбовців для Бундесверу.

До літа НАТО планує проінформувати окремі уряди про цілі, пов'язані з військовими силами та ресурсами. У червні німецький журнал Spiegel оприлюднив інформацію про те, що для втілення цих планів Німеччині, ймовірно, буде потрібно "більше 272 тисяч військовослужбовців", як зазначив Лосс. Наразі чисельність Бундесверу становить 181 тисяча осіб, а мета, встановлена ще до 2022 року, передбачала збільшення цього показника до 203 тисяч до 2031 року.

У дослідженні берлінського фонду "Наука та політика" (Stiftung Wissenschaft und Politik, SWP) зазначається, що навіть якщо союзники по НАТО захочуть відправити війська в Україну, "вони зіткнуться з проблемою того, що більшість їхніх сил прив'язано до оборонного планування НАТО".

На думку фахівців, з технічної точки зору, європейські країни не зобов'язані отримувати дозвіл від ООН для розгортання своїх сил в Україні. Однак, якщо буде намагання отримати схвалення Ради Безпеки ООН, це може ускладнити ситуацію ще більше. Адже у такому випадку виникає ризик, що Росія та Китай можуть накласти вето на будь-яку резолюцію, що зробить цю місію абсолютно безрезультатною вже з моменту прибуття перших військових підрозділів до України.

Європейцям надзвичайно важливо мати підтримку Сполучених Штатів, навіть якщо вона буде опосередкованою. На думку експертів, саме допомога США здатна зробити сили стримування ефективними та виправданими для ризикованих кроків. Під час свого недавнього візиту до Європи міністр оборони США Піт Гегсет підкреслив, що НАТО не братиме участі в цих силах стримування, але водночас залишив можливість для європейських країн.

Фрідман і Лосс підкреслили, що США все ще можуть надавати непряму допомогу, зокрема через логістичну підтримку та повітряне прикриття. Історик Фрідман зазначив, що американська допомога є важливою для "переміщення людей туди і назад, а також для забезпечення їхніх потреб", наприклад, за допомогою великих транспортних гелікоптерів. Він також додав, що США мають можливість надати критично важливу розвідку через супутникові технології.

У цьому контексті він підкреслює, що європейські держави мають значну залежність від Сполучених Штатів у "широкому спектрі ресурсів", яких їм бракує. Спеціальний представник президента Трампа з українського питання Кіт Келлог звернувся до європейських партнерів з проханням уточнити, скільки військових і матеріально-технічних засобів вони готові виділити для потенційної миротворчої місії. 18 лютого він провів зустріч у Брюсселі з президентом Європейської Комісії Урсулою фон дер Ляєн.

Більшість людей у Європі також вважають, що участь США має вирішальне значення. "Приміром, нещодавнє опитування в Німеччині показало, що приголомшливі 59 відсотків населення підтримали б розгортання Бундесверу разом з іншими європейськими військами для гарантування режиму припинення вогню між Україною і Росією", - констатували в аналітичному центрі SWP, утім, за умови підтримки США.

"Майже всі європейські держави відкидають таку місію без участі США як занадто ризиковану. Однак вони можуть уявити собі участь (у такій місії. - Ред.), якщо США вирішать це зробити. Британсько-французької керівної ролі замало для більшості європейців", - говориться в дослідженні.

Але Росія також має дати згоду на цю ідею як частину загальної мирної угоди. Поки що в Москві її відкинули. Одна з пропозицій - включити турецькі війська до складу миротворців. Туреччина відігравала роль балансера під час російського вторгнення в Україну і зберігала дружні відносини з Росією, бувши при цьому членом НАТО.

"Залучення Туреччини? Оскільки Туреччина є членом НАТО, вона, ймовірно, могла б надати потрібну кількість військових сил. Росія ж, можливо, сприйме це як допустимий варіант", - зазначив Фрідман.