Які відкриття зробив космічний зонд NASA за 58 хвилин і 200 км до свого кінцевого падіння на Юпітері?

У 1979, 1980 та 1981 роках людство вперше отримало можливість спостерігати Юпітер з близької відстані завдяки місіям "Піонер-10", "Піонер-11" та обом "Вояджерам", які пролетіли повз цього газового гіганта. Однак саме космічний апарат Galileo став першим, спеціально розробленим для детального дослідження Юпітера, як зазначає IFL Science.

По дорозі до Юпітера апарат зробив приголомшливі знімки хмар Венери, отримавши від планети гравітаційний поштовх. У 1995 році він прибув до Юпітера, де приступив до виконання головного завдання -- вивчення магнітосфери Юпітера і його супутників.

У Фокус. Технології створили власний Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб бути в курсі найновіших та найцікавіших новин із галузі науки!

"Основна місія тривала 23 місяці й містила в собі 11 обертів у системі Юпітера, включно з 10 близьких прольотів із супутниками Юпітера. Хоча основна місія була завершена в грудні 1997 року, її термін продовжувався тричі", -- кажуть у NASA.

Зонд зафіксував вулканічну активність на Іо, виявив ознаки рідкого океану на Європі та дослідив магнітне поле навколо Ганімеда. Цей космічний апарат також став першим, який зафіксував удар комети по Юпітеру, зокрема падіння комети Шумейкера-Леві 9 на невидимій з Землі стороні планети.

Проте на початку місії Galileo сталася подія, яка викликала ще більший інтерес. У липні 1995 року космічний апарат Galileo відправив спусковий модуль до Юпітера. Оскільки у зонда не було власного пального, він почав своє падіння на планету вільно, без допомоги двигунів.

"Через 8 хвилин після входження в атмосферу орбітальний апарат Galileo почав отримувати інформацію від спускового зонда, що увійшов у верхні шари атмосфери на швидкості 170 000 км/год. При цьому апарат зміг витримати температуру, що вдвічі перевищує температурні показники на поверхні Сонця", - зазначили фахівці NASA.

Прилад також зміг використати аеродинамічне гальмування перед тим, як розгорнути свій парашут і активувати тепловий захисний екран.

Зонд занурився в хмари Юпітера на глибину близько 200 км, збираючи інформацію про сонячне випромінювання, тепловий потік, атмосферний тиск, температуру, швидкість вітру, блискавки та хімічний склад атмосфери.

Через 58 хвилин після спуску надзвичайно висока температура врешті-решт вийшла з ладу передавачів зонда. Останні дані надійшли з глибини, де тиск у 23 рази перевищував середній атмосферний тиск на поверхні Землі.

Завдяки зонду вдалося проаналізувати хімічний склад Юпітера, що виявило його відмінності від Сонця.

Сам же орбітальний апарат Galileo не уникнув долі свого напарника і також упав на Юпітер. Він занурився в атмосферу газового гіганта 21 вересня 2003 року, щоб не зіткнуться з його супутником Європою.

Нагадуємо, що космічний апарат NASA Cassini зафіксував вражаючий знімок Сатурна перед тим, як вирушити в атмосферу цього газового гіганта. Витративши практично все своє паливо, Cassini залишив у пам’яті кадри, що стали свідченням його останніх моментів.