Що сталося з Плутоном: чому його не зараховують до дев'ятої планети в Сонячній системі (фото)

У 2006 році Плутон був перекласифікований з планети на карликову планету. Проте його новий статус досі залишається предметом численних дискусій.

18 років тому, за рішенням Міжнародного астрономічного союзу (МАС), Плутон втратив статус планети і був переведений в категорію карликових планет. Це рішення стало несподіванкою для багатьох астрономів. Навіть після такого тривалого часу, деякі науковці все ще прагнуть переглянути визначення планети, щоб чіткіше окреслити, які характеристики відрізняють ці об'єкти від інших космічних тіл. Чому ж Плутон більше не вважається дев'ятою планетою нашої Сонячної системи? Про це розповідає Live Science.

У Фокус. Технології запустили власний Telegram-канал! Підписуйтеся, щоб бути в курсі найостанніших та найцікавіших новин з галузі науки!

До 2006 року не існувало чітких критеріїв для визначення того, який об'єкт можна вважати планетою. Вважалося, що планетами є об'єкти, які набагато більші за астероїди та обертаються навколо Сонця.

У 1930 році американський астроном Клайд Томбо вперше відкрив Плутон. Він проводив пошуки невідомого великого об'єкта на периферії Сонячної системи, який, подібно до Нептуна, міг би впливати на зміни в орбіті Урана. У підсумку новий круглий кам'янистий об'єкт отримав статус дев'ятої планети нашої системи та був названий Плутоном на честь бога підземного царства з давньогрецької міфології. Незважаючи на те, що Плутон виявився меншим за деякі з відомих супутників планет, астрономи вирішили класифікувати його як планету, а не як інший тип об'єкта.

Згодом астрономи встановили, що маса Плутона недостатня для того, щоб його гравітаційне поле суттєво впливало на орбіту Урана. У 90-х роках XX століття науковці виявили, що поблизу Плутона знаходиться безліч об'єктів подібних розмірів, а сама ця планета рухається навколо Сонця в зовнішньому регіоні Сонячної системи, відомому як пояс Койпера.

Таким чином деякі астрономи почали оскаржувати статус Плутона, як планети і 2006 року він став карликовою планетою.

Вісімнадцять років тому науковці з Міжнародного астрономічного союзу (МАС) розробили критерії, що дозволяють класифікувати об'єкти як планети.

Відповідно до третього критерію, було вирішено, що Плутон більше не може вважатися планетою, оскільки він знаходиться в сусідстві з тисячами інших об'єктів в поясі Койпера, що розташований за орбітою Нептуна. Це означає, що Плутон не є панівним тілом з найпотужнішим гравітаційним полем у цій частині Всесвіту.

Таке визначення планети протягом багатьох років викликає заперечення з боку деяких астрономів. Жан-Люк Марго з Каліфорнійського університету в Лос-Анджелесі (США) вважає, що це визначення не відповідає дійсності, оскільки воно виключає планети, які були виявлені за межами нашої Сонячної системи. За його словами, важко визначити момент, коли небесне тіло стало домінуючим на своїй орбіті. Хоча Плутон безсумнівно не виконав цю умову, за деякими критеріями Марс також не відповідає цьому визначенню, хоча і залишається планетою.

За словами Філіпа Метцгера, який працював над місією "Нові горизонти" для вивчення Плутона, МАС не виніс своє визначення планети на голосування ширшої наукової спільноти. На його думку, це робить нове визначення планети недійсним.

Незалежно від того, чи вважається Плутон планетою або карликовою планетою, він є неймовірним об'єктом, що приховує безліч таємниць. Лише у 2015 році астрономи отримали перше детальне зображення Плутона, коли космічний апарат "Нові горизонти" досліджував його з близької відстані.

Через особливості орбіти Плутона його відстань від Сонця постійно змінюється. У найближчій точці орбіти Плутон перебуває на відстані приблизно 4,4 млрд км від Сонця, а в найвіддаленішій -- на відстані приблизно 7,3 млрд км. Для порівняння наша планета перебуває на відстані приблизно 150 млн км від Сонця.

Діаметр Плутона дорівнює 2376 км. У порівнянні, діаметр Місяця складає 3474 км. Найбільший супутник у Сонячній системі, Ганімед, який обертається навколо Юпітера, має діаметр 5268 км. Плутон має п'ять відомих супутників: Харон, Нікта, Стікс, Кербер та Гідра.

Як уже писав Фокус, фізики виявили незвичайну властивість лазерів. За словами вчених, демонстрація цього оптичного ефекту змушує переосмислити уявлення про тінь.

Фокус також зазначав, що NASA стикається з істотними проблемами, пов'язаними з віком як Міжнародної космічної станції, так і скафандрів для астронавтів.