Які перешкоди можуть виникнути для нового уряду Німеччини, і чи здатен Мерц стати новим європейським лідером?

Поки президент США Дональд Трамп ставить під загрозу єдність західних країн і спричиняє дестабілізацію глобальної економіки, Німеччині необхідно терміново активізувати свої дії для захисту власних інтересів та інтересів Європи в цілому.

На щастя, новий коаліційний уряд на чолі з Фрідріхом Мерцом, схоже, готовий до цього завдання. Від часу, коли Конрад Аденауер став першим канцлером новоствореної Федеративної Республіки Німеччина у 1949 році, жоден німецький уряд не приходив до влади в настільки складних умовах.

У статті Даніели Шварцер, члена правління Фонду Бертельсманна, обговорюються виклики, з якими може зіткнутися новий уряд Німеччини. Назва статті: "Найскладніший період для нового канцлера: які перешкоди завадять досягненню успіху уряду Фрідріха Мерца". Нижче представлений короткий огляд її основних думок.

Нещодавно Християнсько-демократичний союз (ХДС) Фрідріха Мерца та Соціал-демократична партія Німеччини (СДПН) досягли коаліційної угоди.

Це відбувається на тлі глобальної нестабільності, спричиненої торговельними рішеннями Дональда Трампа, та першої в історії перемоги ультраправої партії "Альтернативи для Німеччини" в загальнонаціональному опитуванні.

Швидше за все, на початку травня 2025 року Фрідріх Мерц прийме присягу на пост федерального канцлера Німеччини, очоливши уряд в умовах нових викликів.

Нова коаліція стикається з чотирма масштабними викликами: розвалом системи безпеки, посиленим відходом Америки від глобального лідерства; економічним спадом; дедалі крихкішою глобальною архітектурою; соціальною й політичною поляризацією, що зростає. Ускладнює ситуацію й те, що більшість німців не вірять у здатність нового уряду вирішити нагальні проблеми країни.

На щастя, коаліція володіє ресурсами для вирішення цих проблем. Проте ХДС і СДПН повинні продемонструвати рішучість і здійснити серйозні реформи, незважаючи на ймовірні короткострокові політичні ризики.

Мерц зміг подолати головну перешкоду для серйозних рішень його майбутнього уряду - йдеться про так зване "боргове гальмо" ("ЄвроПравда" розповідала про це у статті "Зробити Німеччину сильною знову").

Цей крок створює нові перспективи для збільшення фінансування в сферах оборони, інфраструктури, науки, цифрових технологій та охорони навколишнього середовища.

Ще до утворення нового уряду старий склад німецького парламенту зміг зменшити суворі бюджетні обмеження та затвердити інвестиційну програму на суму 1 трильйон євро.

Однак, просте збільшення витрат не є достатнім для вирішення проблем, що виникли внаслідок дворічної рецесії. Для того, щоб змінити цю негативну тенденцію, уряд повинен здійснювати інвестиції з розумом і з чіткою метою.

У цьому контексті коаліційна угода розчаровує.

Вона не включає реформ, спрямованих на скорочення бюрократичних бар'єрів, заохочення приватних інвестицій та адаптацію до неминучого зменшення населення.

Уряд має розробити конкретну стратегію для подолання зниження попиту на експорт, яке ускладнюється через зростаючу конкуренцію з боку Китаю, особливо в автомобільній галузі, як на ринку ЄС, так і на інших зовнішніх ринках.

Натомість коаліційна угода підтверджує відданість уряду міжнародному правопорядку та багатостороннім інституціям, а також визнає системне суперництво з Китаєм.

Новий уряд має намір зміцнити стратегічний суверенітет Європейського Союзу та сприяти розвитку EuroStack — єдиної європейської цифрової інфраструктури, здатної конкурувати з міжнародними компаніями.

Коаліція Мерца виявляє свою готовність зайняти лідерські позиції, активно взаємодіючи з Францією та Польщею. Вона обіцяє забезпечити більшу гнучкість у процесі розширення Європейського Союзу та прагне посилити здатність ЄС ухвалювати рішення, розширюючи практику голосування кваліфікованою більшістю у сферах зовнішньої та безпекової політики.

Також в коаліційній угоді надсилають чіткий сигнал Угорщині, що Німеччина більше не заплющуватиме очі на її авторитарні тенденції.

Однак запропоновані механізми поки що не дають гарантій реального впливу. У підсумку уряд Мерца може виявитися менш впливовим у Брюсселі, ніж йому хотілося б.