Таємниця успішної атаки: прорватися через кіл-зону, завдавати швидких і економічних ударів.

Для того щоб подолати безвихідь війни, необхідно відмовитися від деяких традиційних видів озброєння, а решту, поєднуючи з сучасними технологіями, застосувати для здійснення комбінованих атак.

Тижня не минуло відтоді, як колишній головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний говорив про революційні зміни на полі бою на форумі оборонних технологій у Британському королівському інституті, і ось Сили оборони вкотре здивували світ. 2 травня воїни спецпідрозділу ГУР знищили два російські літаки Су-30 з морських безпілотних платформ Magura-7. "Морські дрони ГУР знищили два ворожі винищувачі. Це історичний момент", - так прокоментував подію Кирило Буданов. "Цього не просто ніхто ніколи не робив. Цього навіть ніхто не описував, не планував, не розробляв у доктринах. Це поле бою третього тисячоліття. Воно докорінно змінює взагалі уявлення про бойові дії і співставно з попередніми революціями в військовій справі", - написав на своїй сторінці у Фейсбук Антон Колумбет, перший заступник міністра у справах ветеранів у 2019-2020 роках і військовослужбовець.

Широке використання безпілотників кардинально трансформувало традиційні способи війни, зазначив на форумі посол України у Великій Британії Залужний. Хоча нові нетрадиційні технології вже демонструють вражаючі результати, їх ще недостатньо для радикальної зміни балансу сил на фронті. У цьому контексті розглянемо зміни, які вже відбуваються, а також потенційні напрямки розвитку військових технологій.

ЧОМУ ВЛІТКУ ФРОНТОВА ЛІНІЯ МОЖЕ "ЗАСТИГНУТИ"

Дрони кардинально змінили поле бою, вражаючи цілі на всіх рівнях, бронетехніка і кораблі стали беззахисними перед ними. Засоби РЕБ значно знизили ефективність супутникової розвідки та високоточної зброї, і використання дорогих ракет та високоточної зброї стало економічно недоцільним. Повітряний простір над полем бою став недоступним для пілотованої авіації, а класичні наступальні операції втратили будь-який сенс і стали самовбивчими. Назріла необхідність застосовувати автономні бойові системи без участі людини, бо війна, заснована на обміні людськими життями, зайшла у глухий кут. Саме ці тези Валерія Залужного широко поширили західні та українські видання. На жаль, рецепту, як з кута виходити, поки ніхто не має. А від того, хто раніше його винайде, ймовірно, залежатиме майбутнє нашої країни.

Попри грандіозну перевагу РФ у ресурсах і таку ж вмотивованість Путіна воювати, до перемоги йому, на щастя, неблизько. За нинішніх темпів наступу і втрат росіяни захоплять решту України у 2256 році ціною 101 мільйона жертв, порахував аналітик Девід Акс для матеріалу Forbes. З кінця 2023 року чітко прослідковується формат війни на виснаження, і, перебуваючи в активній обороні, ми потребуємо у 3-5 разів менше ресурсів, ніж ворог, говорить Вадим Кушніков, оглядач порталу Мілітарний. Та досягти кардинальних успіхів або завдати поразку противнику за рахунок технологічної переваги наразі неможливо. "Бачимо майже паритет у сфері технологій. Якщо у них або в нас з'являються якісь вдалі технологічні рішення і вони добре себе показують, то дуже швидко адаптуються іншою стороною", - пояснює він. Ідей, які б могли переломити стан справ на полі бою, на його думку, наразі не проглядається.

Деякі корективи відбулися через обставини. У 2024 році, коли постачання зброї зазнали перебоїв, Сили оборони змушені були знайти альтернативи для заповнення нестачі ствольної та реактивної артилерії, використовуючи доступні та не менш ефективні рішення. "Так ми усвідомили, що FPV-дрони здатні покривати територію від нуля до 20 км", - зазначає Кушніков.

Тепер активне використання дронів-камікадзе змушує як українські, так і російські сили тримати механізовані підрозділи на безпечній відстані від лінії бойових зіткнень. "В деяких районах можна пролетіти 10-15 км всередину території і не натрапити на ворожу техніку, - зазначає експерт Мілітарного. - Це справжня мертва зона". Вже цього літа інтенсивне використання безпілотників може фактично "заморозити" фронтову лінію, як зазначив у своєму телеграм-каналі командир 414-ї окремої бригади безпілотних систем ЗСУ Роберт Бровді (позивний Мадяр). "Безпілотні технології настільки переважають на полі бою, що оголошена мною "мертва зона" дуже швидко розшириться до 15-20 кілометрів з обох сторін. Це фактично заблокує будь-які переміщення особового складу і техніки", ‒ переконаний Мадяр.

Виходити з поточної ситуації, сподіваючись на ракети Taurus, на думку військового експерта Сергія Грабського, є помилкою. "Це не дасть результату. Сучасна зброя, яку ми маємо, в основному розроблялася в епоху "холодної війни", коли мова йшла про масові армії", - зазначає він. Використання таких ракет, як StormShadow, ATACMS або HIMARS, було обґрунтованим лише за умови, що у конкретному секторі фронту оборонялася велика дивізія з 15 тисяч солдатів. Наразі ж на цій ділянці тримає оборону бригада з 2-3 тисяч бійців, що суттєво знижує ефективність застосування цієї дорогої зброї. Хоча їх можна використовувати, це нагадує стрільбу з гармати по горобцях: в умовах нинішньої щільності бойових порядків це не змінює ситуацію. "Насправді, на ефективність впливають саме безпілотники. Щоб знищити одну броньовану машину, потрібно витратити 5-6 дронів", - підкреслює Грабський. Сьогодні дрони можуть переслідувати не лише техніку, а й окремих солдатів. Важливо знайти нові ефективні стратегії.

ЩО ЦЕ МОЖЕ БУТИ: МОТОЦИКЛИ, ШТУЧНИЙ ІНТЕЛЕКТ ЧИ НЕНАВИСТНІ ДРОНИ

Ймовірно, продовжиться розвиток у сфері БПЛА. "Вже зараз є тестові зразки, які випробовуються на політ до 30 км. Вже існують технології військового зв'язку, які не зважають на окопні РЕБ, засоби малої потужності", - розповідає Вадим Кушніков. Поки що вони досить дорогі (FPV класичний коштує 500-1500 доларів, а згаданий модуль зв'язку - 5000), і на додачу треба ще швидко адаптувати ці технології під потреби безпосередньо БПЛА. Якщо буде надто дорого, втрачатиметься суть - доступність і ефективність засобу.

Чимало обережних надій покладається на застосування ШІ. Сергій Грабський працює з ним щодня і має враження, що наразі ефективність стаціонарної моделі штучного інтелекту становить 70-80%. "Він не є універсальним інструментом для перемоги у цій війні. За комбінованим варіантом застосування ШІ стоїть людина і її потрібно вчити", - говорить він. У грудні 2024 року підрозділ НГУ "Хартія" провів першу на 100% роботизовану операцію. Тоді здавалося, нове слово в наступальних діях вже сказане.

На жаль, результати поки не є вражаючими, зазначає військовий аналітик. "Основу будь-якої армії складають люди, а все інше - лише допоміжні засоби, - говорить він. - Штучний інтелект може бути корисним для виконання рутинних, переважно оборонних завдань, але війна сама по собі є нелінійним викликом".

Дрони, за словами Грабського, переважно використовуються як засоби захисту. Однак для досягнення перемоги нашої високоефективної оборони недостатньо, і необхідно думати про наступальні дії. "Без активних наступів неможливо досягти позитивних результатів. Сидіти в обороні безкінечно, втрачати людей і території — це неприпустимо", — підкреслює Кушніков. Тому наші інженери активно займаються розробкою рішень, які можуть зменшити ризики для військових і забезпечити "довшу руку" для підрозділів на фронті. У нашій ситуації саме людський фактор впливає на технологічний прогрес, адже безкінечних ресурсів живої сили не існує.

Наступні події залежатимуть від того, хто зможе швидше розробити інноваційні рішення для зміни ситуації, зазначає Сергій Грабський. Це може бути пов'язано з новими технологіями або вдосконаленням операцій, і значною мірою залежить від економічних ресурсів країн. На думку експерта, Росія не звертає уваги на свої втрати і готова значно збільшити виробництво озброєнь, якби мала відповідний економічний потенціал, але наразі такого немає. Проте, вони не мають наміру припиняти війну. "Питання полягає в тому, хто швидше створить масові, дешеві та ефективні засоби ведення війни і зможе опанувати їх використання", - вважає він. "Ситуація тут не така проста, і недооцінювати супротивника не слід: вони мають досвід у веденні бойових дій і отримують від цього задоволення". Наприклад, можна жартувати про те, що росіяни використовують "буханки", "Запорожці", "Москвичі" та мотоцикли, нібито тому, що у них вже немає сучасної техніки.

На ділі, це спроби знайти методи для прориву наших позицій, зазначає фахівець. Уникнути цієї 10-15-кілометрової зони, про яку згадував Валерій Залужний.

"Кожного тижня противник вдається до масованих механізованих штурмів, залучаючи танки та бойові машини, однак наші FPV-дрони, узгоджена робота артилерії та мінометів ефективно їх зупиняють", - ділиться Вадим Кушніков. "Тож вони змушені переходити до тактики малих груп - по 2-3, до 10 бійців, які діють пішки, і працюють над зміною своїх стратегій". Вони також використовують мотоцикли для несподіваних атак на наші позиції, що виявилося досить успішним методом, який росіяни намагаються розширити. "Це швидкі та маневрені цілі, які складніше вразити дронами, і немає сенсу витрачати на них протитанкові засоби", - зазначає Кушніков. "Вони намагаються зосередити цю перевагу". "Уявімо, що Росія зможе зібрати на одному напрямку не 5-10 мотоциклів, а 100-200 або навіть 500. Немає жодної гарантії, що кількість наших операторів і ресурсів на цій ділянці фронту зможе витримати таку масовану мотокавалерійську атаку", - розмірковує полковник у запасі Грабський. Літо попереду, і є висока ймовірність, що це можна буде перевірити.

ЗАВДАННЯ - ПРОБИТИ КІЛ-ЗОНУ

Зараз мова йде про кіл-зону, яка розташована паралельно до лінії фронту. "А що, якщо ми спробуємо проаналізувати концепцію кіл-зони в вертикальному вимірі цієї лінії?" – зазначає Сергій Грабський. Розглянемо, які сили та ресурси необхідні для створення таких вертикальних зон, які забезпечать захист "зелених ділянок". Таким чином, єдина лінія противника буде розбита, втратить свою координацію та злагодженість, оскільки ми зможемо нейтралізувати ворожі системи радіоелектронної боротьби. Що далі від лінії фронту, то рідше розташовані війська; на значній відстані їх концентрація зменшується, а в певний момент зовсім зникає, пояснює пан Сергій. "Саме тому так важливо першими знайти доступні та ефективні засоби озброєння, які зможуть вплинути на лінію фронту", - підкреслює він.

Не варто поки що зневажати артилерією, адже вона виконує близько 20% своїх завдань.

Надійно захищені "Богдани" зіграють свою роль, впевнений Грабський. Коли йтиметься про створення комплексного ударного об'єднання, вертикальної кіл-зони, в якій ми контролюватимемо ситуацію. Забезпечимо коридор прориву, далі - вихід на оперативну глибину, висадка десанту і знищення противника вогневими засобами гелікоптерів, літаків і самого десанту. Тож потрібна перевага у повітрі. Вона досягається пілотованою авіацією - ніяких дронів не вистачить для завдання концентрованого удару. "Стратегічний дрон несе кілька десятків кілограм вибухівки, а літак може заскочити на більшу глибину (за умов створення вертикальної кіл-зони) і завдати удару сумарною вагою боєприпасу 160 кг", - пояснює він. А на гелікоптери легше, ніж на літаки, поставити систему РЕБ, наприклад, тож і для них знайдеться ніша.

Ефективність наступу залежить від того, наскільки ми зможемо організувати вертикальні кіл-зони та ізольовані райони, щоб розірвати російський фронт, вважає експерт. Після цього слід продовжувати просування. "Якщо поглянути на мапу DeepState, можна помітити, що в тилу немає такої кількості військ, систем протиповітряної оборони та протитанкових засобів. Ніхто не розміщує протитанкові батареї на відстані 50-80 км від лінії фронту", - зазначає він. У цій ситуації знадобляться вже відомі ББМ, а в ідеалі - "Бредлі", які будуть підсилені засобами радіоелектронної боротьби та додатковими легкими екранами. "Перемога в цій війні буде досягнута завдяки перевазі у повітрі, маневреності, швидкості та наявності великої кількості недорогих і ефективних засобів ураження", - підсумовує Грабський.

Пошуки таких технологій тривають. Від моменту формування технічного завдання до широкомасштабного використання озброєння на полі бою зазвичай проходить 5-7 років, тож досягнення, яких досягла українська оборонна промисловість, вже виходять за межі можливого, зазначає військовий аналітик. Наприклад, наші спеціалісти у сфері 3D-моделювання вже винайшли спосіб, як друкувати на принтерах мотори для різних завдань, які неможливо виготовити іншими методами. Це дійсно вражаюче.

Співпраця з партнерами ніколи не буде зайвою.

Розвиток української оборонної промисловості зосереджувався виключно на виробництві оборонних систем, тоді як для атакуючих дій потрібні інші технології. Сергій Грабський вважає, що без належної наукової та промислової бази ми не зможемо впоратися з цим завданням. Для досягнення високого рівня технологій необхідно багато років інвестувати в науку. "Ми лише на початку цього процесу, і багато залежить від того, наскільки чітко ми зможемо пояснити ситуацію нашим союзникам, які тільки починають усвідомлювати, що і як потрібно робити", - зазначає він. Плідна співпраця стане можливою лише в тому випадку, якщо поряд з кожним їхнім фахівцем буде наш досвідчений практик, який зможе спрямувати його діяльність у потрібному напрямку, адже математичні моделі не завжди відповідають реальним умовам бойових дій.

Валерій Боровик, який є розробником безпілотних літальних апаратів та командиром спеціального підрозділу ударних дронів "Білий орел", нещодавно відвідав кілька оборонних заходів у Європі під час своєї відпустки. Він зустрівся з представниками компаній, що займаються виробництвом зброї, і зауважив, що не всі з них усвідомлюють: ті, хто не беруть участі у війні в Україні, ризикують збанкрутувати. "Вони живуть у своєму світі, де їхні інженери безтурботно працюють над новими продуктами, тестуючи їх на мирних полігонах, і помилково вважають, що ці рішення будуть затребувані на фронті," - зазначив він. Багато видів зброї, які колись вважалися ефективними, вже втратили актуальність. Навіть високоточні снаряди Excalibur, що раніше успішно вражали цілі, тепер через вплив радіоелектронної боротьби демонструють значні похибки, що робить їх закупівлю недоцільною. А дрони, які не відповідають вимогам сучасного бою, просто повертаються на переробку.

"Технологічний прогрес відбувається з неймовірною швидкістю, і адаптація до нових умов може вимагати змін щомісяця, а в деяких випадках навіть щотижня, - зазначає Валерій Боровик. - Багато західних компаній не готові до таких швидких змін, а їхні бюрократичні процеси нагадують військові структури, що ускладнює ситуацію". Прийняття рішень щодо змін і запуску виробництв є складним процесом, що включає тривалу сертифікацію та отримання НАТО-кодів. "Іноді в Україні цей процес проходить швидше, оскільки вже є певні нормативні документи та постанови, які дозволяють оперативно кодифікувати та вводити в експлуатацію, наприклад, засоби радіоелектронної боротьби та дрони", - підкреслює Боровик.

Ще за часів Залужного виникла ініціатива щодо співпраці: кілька виробників з Європи висловили готовність до створення спільного дослідно-бойового підрозділу. Цей підрозділ мав би включати наших інженерів, які на передовій тестували б їхню техніку, поверталися з отриманими результатами в лабораторії і мали можливість виїжджати за кордон на виробництва для вдосконалення та адаптації обладнання. "Ця ініціатива досі не реалізована, співпраця виявилася фрагментарною, - зазначає пан Валерій. - Деякі компанії враховують зауваження, отримані безпосередньо від наших підрозділів, але наші фахівці можуть лише зателефонувати і пояснити проблему, а їхні колеги, можливо, приїдуть в Україну для вирішення ситуації". Це не сприяє швидкому поверненню адаптованої техніки на фронт так, як би це відбувалося у дослідно-бойовому підрозділі, але, на жаль, немає інших варіантів. Більш того, за словами Боровика, деякі західні компанії взагалі ігнорують цей зв'язок і продовжують виробляти те, що не відповідає потребам, тоді як уряди фінансують проєкти, які не є актуальними в умовах сучасної війни.

Валерій Боровик вважає, що справжній технологічний прогрес може виникнути внаслідок співпраці між користувачами зброї та її виробниками. Він також зазначає, що інноваційний стрибок може трапитися у найнесподіваніших місцях. За його словами, якщо об'єднати українських та європейських винахідників і поставити їм амбітні завдання, є всі шанси на створення принципово нової зброї, яка перевершить все, що існує на сьогодні.