"План НБУ на 2 мільярди доларів: хто зможе його зупинити? | Коментарі України"

Постійний contributor до "Ділової столиці" та інших відомих видань, що займає провідні позиції в медіа-цитуванні. Має значний досвід у фінансовому секторі, зокрема в банках та інвестиційних компаніях. Обіймав посади керівника департаменту цінних паперів та директора іпотечного центру. Протягом багатьох років виконував функції радника президента Асоціації українських банків.

За репрофайлінг таки замовили слово або кінець мегасхеми НБУ на 2 млрд дол на рік.

Навесні 2024 року я опублікував запис, присвячений процесу репрофайлінга:

"Щоб отримати репрофайлінг, достатньо замовити слово або ж, здійснюючи пересування коштів з одного державного бюджету в інший, щорічно втрачається понад 80 мільярдів гривень, що еквівалентно приблизно 2 мільярдам євро."

Висока облікова ставка – це не лише обмеження кредитування банками реального сектору економіки. Хто буде фінансувати приватний бізнес під час війни, якщо є можливість надати кошти Національному банку під 16,5% річних, майже без ризиків та витрат на операції?

Проте висока облікова ставка також призводить до збільшення витрат Міністерства фінансів на обслуговування державного боргу, які у 2024 році перевищать 406 мільярдів гривень. Це більша сума, ніж видатки центрального бюджету на освіту або охорону здоров'я, не говорячи вже про фінансування науки.

З цих 406 млрд грн - 254 млрд грн буде виплачено за ОВДП.

Найзначніші фінансові вливання з боку Міністерства фінансів надійдуть до Національного банку України та державних банків.

Яка мета бюджетних коштів для Національного банку та державних банків?

За їх рахунок у державних банках платять величезні виплати топ-менеджменту та видають сумнівні кредити, які мають властивість не повертатися. На цих грошах тримається міф про прибутковість державного банківського сектора в результаті "реформ" та роботи наглядових порад із "незалежними членами".

А НБУ ці гроші потрібні для формування свого прибутку. А навіщо НБУ прибуток?

Відповідно до законодавства, він зобов'язаний внести ці кошти до державного бюджету та створити відповідні резерви.

Станом на сьогодні Національний банк України володіє двома значними портфелями державних облігацій.

У 2017 році, внаслідок процесу репрофайлінгу, Національний банк України отримав у свій портфель державних облігацій на суму 224 мільярди гривень, розподілених між плаваючими та фіксованими ставками. Зокрема, облігації на 78,29 мільярда гривень мали відсоткову ставку в межах 8,17-11,3%, тоді як решта облігацій була прив'язана до інфляції з додатковими 2,2% і терміном погашення в межах 2025-2047 років.

2022-го, НБУ отримав другу порцію держоблігацій на суму 400 млрд грн. Тут ставка "солодша" (середньозважена за період облікова ставка Нацбанку). Наразі облікова ставка - 13,5% (станом на квітень 2024-го- прим.), але була і 25%.

Складається курйозна ситуація: Національний банк України самостійно встановлює облікову ставку, яка, в свою чергу, визначає розмір відсотків, що Мінфін виплачує за рахунок коштів державного бюджету!

За 2023-й рік за вказаними двома портфелями держоблігацій НБУ отримав від Мінфіну понад 120 млрд грн.: 40 млрд грн за портфелем старого репрофайлінгу та 80 млрд грн - за військовими облігаціями.

Якщо ви вважаєте, що НБУ поверне ці кошти Мінфіну у формі прибутку, то ви, напевно, є надто наївними та довірливими.

Доходи, які надходять у вигляді відсотків за державними облігаціями, необхідні Національному банку України не лише для генерації прибутку, а в першу чергу для покриття його витрат. Саме ці витрати дозволяють НБУ сплачувати відсотки банкам за депозитними сертифікатами, у які інвестовано сотні мільярдів гривень.

Завдяки відсоткам Мінфіну - НБУ перерахував банкам минулого року відсотки за депозитними сертифікатами у розмірі близько 90 млрд грн, які без цих витрат мали б збільшити прибуток регулятора та піти до скарбниці.

Таким чином, Національний банк України створює свої доходи через державний бюджет, в той час як витрати виникають за рахунок виплат банкам за депозитними сертифікатами, що призводить до зменшення суми прибутку, яка передається до бюджету.

Які наслідки цього? У 2022 році Національний банк України отримав прибуток у сумі 91 млрд грн, з якого 71,87 млрд грн було передано до бюджету на 2023 рік.

У 2023 році Національний банк України зафіксував прибуток у сумі 76,6 мільярда гривень, однак значна частина цієї суми була отримана завдяки маніпуляціям з резервами. Таким чином, до державного бюджету на 2024 рік було спрямовано лише 38,64 мільярда гривень, у той час як 37,97 мільярда гривень було витрачено на поповнення резервів.

Отже, обсяг прибутку НБУ, який буде перераховано до бюджету у 2024 році на основі даних минулого року, виявився майже вдвічі нижчим, ніж аналогічний показник за попередній період.

Таким чином, НБУ в минулому році отримав 120 млрд грн від Мінфіну, однак до бюджету було надіслано лише 38 млрд грн. Більше ніж 80 млрд грн, що становить близько 2 млрд євро, "зникли" під час процесу "перекладання державних коштів з однієї кишені в іншу".

Куди ж поділися ці кошти? Відповідь очевидна: це приблизно 90 млрд грн, які були передані банкам у вигляді відсотків за депозитними сертифікатами. Завдяки цим коштам банки минулого року досягли рекордного прибутку, який склав 86,5 млрд грн чистого доходу, а також фіксували рентабельність капіталу на рівні 31,6%, що є суттєвим зростанням у порівнянні з 9,7% роком раніше.

У цій ситуації Міністерство фінансів насправді зазнало фінансових втрат двічі: вперше, коли сплатило Національному банку відсотки за державними облігаціями (ставки яких НБУ встановив самостійно), і вдруге - коли не отримало очікуваних доходів від НБУ.

Чисте сальдо операцій Міністерства фінансів та Національного банку України наприкінці другого року війни досягло позначки в -80 млрд грн. Це не лише вражаючий показник, а, ймовірно, також тривожний індикатор функціонування нашої фінансової системи. Адже в умовах війни центральний банк повинен виступати в ролі підтримки бюджету, а не навпаки.

Натомість експерти Національного банку України опублікували матеріал, в якому розповіли про те, як Нацбанк перерахував "незначний прибуток до державного бюджету" і чому це є "позитивним моментом". Багато людей "достовірно вважають" цю інформацію. Це ще раз підкреслює актуальність моєї пропозиції, яку я висловив ще минулого року: терміново необхідно провести новий репрофайлінг портфеля військових облігацій НБУ, зокрема, знизивши ставку обслуговування до рівня 5-7%.

Це значно зменшить вимоги НБУ щодо виплати банкам відсотків за депозитними сертифікатами.

І ось має місце справжня реакція з боку парламенту. Юлія Тимошенко стала першою політичною фігурою, яка відкрито заговорила про фінансову піраміду, створену Національним банком. Ця схема дозволяє комерційним банкам, які мають тісні зв’язки з НБУ, отримувати величезні прибутки, в той час як український бізнес зазнає руйнування.

Політика високої облікової ставки НБУ (жорстка монетарна політика) стримує відновлення економіки.

Кредити для бізнесу дорогі, вкладати гроші вигідніше в депозитні сертифікати НБУ, а не в економіку.

Фінансові ресурси з економіки перетворюються на ліквідність у банківській системі, яка, в свою чергу, інвестує ці кошти в державні облігації або депозитні сертифікати Національного банку України. Відсотки за цими інвестиціями, по суті, покриваються західними донорами.

Це певна "умовно прозора" система переведення західної підтримки в особисті активи!

Юлія Тимошенко не лише виявила можливість розвалити цю "кумівську піраміду" НБУ, але й представила практичні рішення для досягнення цієї мети.

Таким чином, як я зазначав у своєму попередньому дописі: репрофайлінг полягає в обміні існуючих облігацій внутрішніх державних позик (ОВДП), що перебувають у власності НБУ, на нові випуски ОВДП.

Нові облігації внутрішньої державної позики (ОВДП) будуть погашені не в 2025 році, а за допомогою рівномірних щорічних виплат не більше ніж 10 мільярдів гривень на рік, до завершення їхнього погашення.

Зареєстрований Юлією Тимошенко у Верховній Раді проект постанови № 12223 на цю тему надавав парламенту безпрецедентну можливість одним рішенням активізувати численні процеси, що мають велике значення для країни.

Пропозиція Тимошенко щодо репрофайлінгу дозволяє зменшити борговий тягар на державний бюджет і звільняє суттєві фінансові ресурси для бюджетних витрат.

Це, на хвилиночку, не менше 140 млрд гривень, які Тимошенко пропонує спрямувати на суспільно важливі справи.

Економія, досягнута завдяки скороченню витрат на обслуговування державного боргу, відкрила б нові перспективи для:

Забезпечити додаткове фінансування для національного виробництва зброї на суму 90 млрд. грн. Це не лише означає збільшення обсягів закупівлі продукції, а й розбудову нових виробничих потужностей.

Підвищити фінансування на медичне обслуговування поранених шляхом розширення пакетів медичних гарантій та придбання необхідних лікарських засобів.

Забезпечити підвищення заробітних плат для всіх лікарів, медсестер і медбратів, водіїв медичних автомобілів, а також для медичних працівників, які працюють у 50-кілометровій прифронтовій зоні.

- Збільшити зарплати освітянам і науковцям.

Але на жаль значна частина депутатів не побачила суспільну важливість постанови. Може через брак фахової освіти, можливо через відсутність зацікавленості у руйнуванні корупційних схем.

Однак необхідно покласти край ситуації, коли фінанси з однієї державної скарбниці перетворюються на інші, адже в процесі цього "захоплюючого маневру" значна частина коштів незрозумілим чином опиняється у приватних руках, які вже переповнені грошима.