Огризко стверджує, що Україна на початку 90-х років не мала можливості утримати ядерну зброю.

Таку точку зору висловив у коментарі для Укрінформу Володимир Огризко, який раніше обіймав посаду міністра закордонних справ України та зараз очолює Центр дослідження Росії.

"На момент ухвалення рішення про приєднання України до Будапештського меморандуму обставини були вкрай складними та багатовимірними", - зазначив дипломат.

Він підкреслив, що в пам'яті українського суспільства ще відлунює травма, пов'язана з Чорнобильською катастрофою. "Радіаційна небезпека, залишені безлюдними міста, знищені долі — все це стало спільним шоком. У такій атмосфері будь-яка згадка про "ядерну" загрозу викликала прагнення її усунути", — зауважив Огризко.

Крім того, за його словами, в той час була катастрофічна економічна криза.

"...Тоді рівень інфляції досягав 10 000%. Україна опинилася на краю економічної катастрофи, і їй було вкрай важко одночасно впоратися з внутрішніми проблемами та зовнішнім тиском, який став явним. Росія, скориставшись або корупційними схемами, або недоліками в управлінні з боку тодішніх лідерів, нав'язала Україні багатомільярдні борги за газ", - зазначив він.

На думку дипломата, Сполучені Штати та інші західні держави в той час були впевнені, що Росія стане демократичною країною, з якою "війни більше не відбудуться, оскільки вона гарантувала миролюбну та неагресивну поведінку". Водночас, довіра до України, Білорусі та Казахстану була відсутня.

На Заході існувала думка, що загроза може виникнути з боку України, Білорусі та Казахстану, де ситуація з владою була невизначеною. Водночас, відносини з Москвою за часів Єльцина виглядали цілком прийнятними. Тому американські високопосадовці ухвалили короткозорі та неадекватні рішення, вирішивши, що потрібно чинити тиск на ці три країни, зокрема на Україну, яка мала найбільший потенціал, що в подальшому міг бути переданий Росії. Мета полягала не в знищенні цього потенціалу, а в його передачі новому партнеру. Можливо, у Вашингтоні вважали, що з Росією їм вдасться контролювати світ, де Росія виступала б лише вторинним партнером, адже на той час її економічне становище було ще гіршим, ніж в Україні. Таким чином, тиск з боку США та Росії був досить схожим, підкреслює Огризко.

Разом із цим, він зазначив, що існував і певний технічний аспект.

"За словами осіб, які мали безпосередній зв'язок з цим питанням, на той момент ми не мали жодних можливостей для управління стратегічними ядерними озброєннями, оскільки центри управління не розташовувалися на території України. Ракети, хоч і перебували у нас, вимагали регулярного обслуговування та технічної підтримки. Частково ці послуги були доступні, але не повністю. Окрім того, існували випадки, коли ситуація на пускових установках ставала критичною, та наслідки могли бути непередбачуваними. Для суспільства, яке пережило Чорнобильську катастрофу, це викликало асоціації з можливими катастрофами подібного масштабу", - зазначив ексміністр.

За його словами, тактичні ядерні боєприпаси були швидко перевезені до Росії. Багато аналітиків вважають, що це сталося завдяки "недостатній рішучості та некомпетентності військового та політичного керівництва України того часу", зазначив Огризко.

"Отже, відмова від стратегічної ядерної зброї стала наслідком не тільки міжнародного тиску, але й реальних технічних та безпекових аспектів," - підсумував він.

Дипломат підкреслив, що Будапештський меморандум виявився для України сумним уроком, а також ціною за політичну наївність і брак далекоглядності.

"Як би там не було, наші тодішні керівники мали б демонструвати певні ознаки передбачливості. На жаль, таких ознак у їхній поведінці не спостерігалося," - підкреслив Огризко, зазначивши, що це перший висновок, який можна зробити.

Другий висновок, на його думку, полягає в тому, що безпека є найважливішим питанням для будь-якої країни. "Лише за умов її забезпечення можна переходити до розвитку, покращення соціальних стандартів, культури, науки тощо. Якщо безпека під загрозою, ми стикаємося з небезпечними сусідами", - зазначив експерт.

Третій висновок, на його думку, полягає в тому, що у випадку, коли ти не отримуєш promised guarantees від своїх партнерів, потрібно бути звільненим від власних зобов'язань.

На мою думку, Україна має всі підстави оголосити, що не зобов'язана дотримуватись жодних угод в галузі ядерних озброєнь. Хоча це може починатися як декларація, експерти вказують на те, що у нас є достатні ресурси для розробки, принаймні, брудної ядерної зброї, яка може слугувати елементом стримування. І хоча путінський режим виглядає досить непередбачувано, усвідомлення того, що вони можуть зіткнутися з відповіддю навіть у вигляді такої зброї, може стати вагомим стримуючим фактором, - зазначив Огризко.

Водночас він зауважив, що для цього потрібна політична сміливість і рішучі кроки. "Потрібно не дивитися комусь у рота, а думати про власні національні інтереси", - наголосив дипломат.

Як було зазначено, 5 грудня 2024 року відзначатиметься тридцятиріччя з моменту підписання Меморандуму про забезпечення безпеки в контексті вступу України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї, який більш відомий як Будапештський меморандум.

У Міністерстві закордонних справ наголосили, що Будапештський меморандум був укладений для надання Україні гарантій безпеки, суверенітету та цілісності території в обмін на відмову від володіння третім за потужністю ядерним арсеналом у світі.