Интеллектуальное обучение: Как осуществлять начальную военную подготовку без опасности воздушных атак.

Великий навчальний центр. На плацу шикуються військовослужбовці. За пару хвилин прилітає "Іскандер". Десятки "двохсотих". На жаль, подібні повідомлення ми бачимо регулярно.

Заборона масових шикувань і урочистих нагороджень - правильне рішення, але недостатнє. Бо коли відбуваються стрілецькі навчання, частина військових стріляє, а набагато більше бійців чекають своєї черги поруч на полігоні. Фактично маємо таке саме скупчення людей в одному місці - тобто ціль для ворожої балістики.

Не допоможе й укриття, яке сто людей просто не зможуть досягти за хвилину. Здається, єдиний раціональний варіант - це уникати натовпів військових.

Зараз навчання мобілізованих відбувається на базі старих, ще радянських навчальних центрів. Щоб їх знайти, не потрібні дані розвідки - розташування, скажімо, полігону "Десна" знає кожен київський дачник. Одночасно там можуть перебувати кілька тисяч військових. Все це робить такі полігони легкою ціллю для ворога.

На мою думку, вся військова підготовка має проходити на тренувальних базах бригад. Математика тут проста. Якщо штатна чисельність бригади - 5-7 тисяч, тренувальну базу можна розрахувати на 200-300 людей і розосередити їх на 10 груп по 20-30 військових.

На таку чисельність населення супротивник навряд чи використає дорогі високоточні далекобійні ракети, адже це коштує мільйони доларів. Натомість від "Шахедів" є можливість встигнути знайти укриття.

Звісно, навіть такі невеликі навчальні центри потребуватимуть серйозних заходів безпеки. Розташування мінімум в 60 км від кордону з рф чи лінії бойового зіткнення - інакше туди долетить проста "пташка" або банальне РСЗВ радянського зразку. Маскування, віддаленість від доріг й населених пунктів, патрулювання периметру.

Ключовим аспектом є регулярне спостереження за повітряним простором для виявлення ворожих розвідників. Це дасть можливість вжити необхідні заходи безпеки під час пролітів розвідувальних дронів, адже саме без цього практично неможливо забезпечити ефективне ураження з використанням далекобійних ракет.

Чим більше навчальних закладів, тим більша кількість інструкторів. Але звідки їх взяти? Відповідь - серед військовослужбовців тієї бригади, де знаходиться навчальний заклад. Основна увага має бути на обмежено придатних.

Я впевнений, що інструкторами повинні бути лише військові, які мають реальний бойовий досвід. Це ті хлопці, які пережили справжнє пекло. Якщо вони отримують серйозні поранення, їх звільняють з армії, але багато хто з них прагне залишитися у війську і продовжити служити! Роль інструктора є ідеальним варіантом для них.

Другим джерелом інструкторів є великі навчальні заклади, які, на мою думку, слід повністю ліквідувати. Разом з цим необхідно провести ревізію персоналу. Я впевнений, що там можуть бути "мертві душі", які не виконують навчальних завдань і могли б стати корисними в інших відділах.

Кожна бригада має можливість підтримувати штатний склад інструкторів у кількості від 10 до 15 осіб. Зазвичай в бригаду не надходить більше 100 осіб одночасно, тому інструктори в змозі впоратися з таким числом без особливих труднощів.

Найголовніше полягає в тому, що вся бригада має великий інтерес у забезпеченні високої якості проведення БЗВП. Це зумовлено тим, що особи, які проходять навчання, залишаються служити в тій же бригаді. Мотивація інструкторів значно зростає, коли вони усвідомлюють, що готують новачків для підтримки своїх товаришів по службі.

На мою думку, польові навчання не є необхідними. Взаємодію у бойовому складі можна здійснювати в рамках вже сформованої роти, до якої приєднуються нові солдати, які пройшли індивідуальну підготовку.

І останній, але важливий пункт. Інструктори навчальних центрів мають отримувати додаткову грошову винагороду 100 тис грн. - як і ті військові, що беруть участь в бойових діях. Бо це неймовірно велике навантаження - донести військову науку людям, які вперше у війську. Від фаховості та залученості інструктора залежать тисячі людських життів. Він не має задумуватися, де йому підзаробити на утримання сім'ї.

На основі нашого батальйону "Злі Сапсани" успішно діє навчальний центр, який функціонує згідно з принципами, про які я розповідаю. Ми організовуємо тактичні навчання з використання дронів, для чого спеціально створили комплекс вправ, що акцентують увагу на часі, точності та влучності. У нашій радіоінженерній лабораторії проводяться курси з радіоінженерії безпілотних систем. Крім того, ми маємо вибухову майстерню, де навчають основам безпечного поводження з вибуховими речовинами та боєприпасами, які ми використовуємо у нашій щоденній діяльності.

Нам не заважають ворожі ракети. Але заважає вітчизняна бюрократія. І, на мій погляд, проблема в небажанні зверху щось змінювати. Так от, наведу лише один приклад.

У нас служить сержант, який 8 місяців успішно командував ротою безпілотників, а до того - взводом. Нещодавно він став молодшим лейтенантом. Але наша бюрократія вимагала від нього в обов'язковому порядку пройти 40-денні курси командира відділень в піхотному (!) навчальному центрі. Інакше він не міг отримати офіцерське звання!

Звісно ж, курси він проходив у величезному навчальному центрі, постійно наражаючись на ризик ворожого прильоту по скупченню військових.

Висновки ясні...