Валерий Залужный: Новый союз безопасности с Украиной как альтернатива диктаторским режимам в мировом порядке -- Блоги | OBOZ.UA

Выступление Валерия Залужного, Чрезвычайного и Полномочного посла Украины в Великобритании и Северной Ирландии, а также Главнокомандующего Вооруженными Силами Украины (2021-2024), на Лондонской конференции по безопасности, состоявшейся 9 мая 2025 года. Информацию публикует "Украинская правда".

Очень символично выступать именно сегодня, когда мир должен был бы отмечать 80-ю годовщину завершения войны против фашизма. Но к сожалению, страна, которая пострадала от фашизма тогда, уже сегодня, сначала присвоив коллективную победу, продолжает жестокую войну. Убивая, как и 80 лет назад фашисты, женщин и детей под лозунгами собственной пропаганды. И наоборот, потомки тех, кто силой сложил оружие, всеми силами пытаются защитить украинский народ. Что же случилось в этом мире?

Вот оригинальный текст.

Перш за все, хочу висловити нашу щиру вдячність вам, нашим партнерам. Без вашої фінансової та військової підтримки, а також політичної і моральної підтримки, мій виступ тут сьогодні просто був би неможливим. Західна допомога дозволила нам вистояти та не впасти у важкі часи. Звісно, ми розуміємо, що за кожну затримку нам інколи доводилося платити високу ціну. Однак, у 2025 році, вочевидь, існуюча підтримка вже не є достатньою. Зараз мова йде не лише про обсяги і терміни допомоги, хоча ці аспекти залишаються важливими.

Сьогодні я хочу вести мову про зростаючі загрози, які продовжують руйнувати світовий порядок, і зовсім скоро можуть привести до того, що кожному з нас у цій залі потрібна буде допомога. Усе це відбувається на тлі війни в України, де, усім очевидно, українські солдати воюють не тільки з об'єднаними ресурсами Росії, Китаю, Північної Кореї та Ірану, а вже й з їхніми солдатами. Чи не здається вам дивним, що в 21 столітті, рівно через 80 років після завершення самої кривавої війни людства, в самому центрі Європи одинадцятий рік точиться війна, яка щодня набирає все більше обертів, поглинаючи все більше і більше жертв? Вас це не дивує? А як щодо світового порядку? Чи існує він взагалі?

Ось вам наш досвід про світовий порядок. Так-от, найважче це пояснити дітям, чиї батьки загинули на справжньому фронті. Неможливо пояснити батькам, які втратили своїх ні в чому не винних дітей. Ще я можу розказати, як це - розмовляти з матерями, які навіть не знають, де їх дитина і сподіваються на диво до останнього.

Давайте розберемося, що ж означав для України цей "світовий порядок", що існував до 8 серпня 2008 року. Я навмисно повертаюся до цієї дати, бо саме тоді, коли російські ракети і снаряди полетіли на голови грузинських дітей, цей світовий порядок мав би дати про себе знати. Але світовий порядок мовчав, і спостерігав, як одна країна дозволила собі вбивати людей іншої країни. А як же правила, на яких тримався цей світовий порядок? Ці правила, які зберігалися в організації, яка називається ООН, також мовчали. А рівно через 17 років і сама ця організація - так, це ООН - в 2025 році вже не змогла навіть офіційно визнати очевидний факт щоденного вбивства українців.

У 2014 році світова спільнота нарешті почала усвідомлювати ситуацію, що загострюється. В результаті цього, 24 лютого 2022 року, в той самий спосіб, як у 1941 році діяв нацизм, новітні агресори, о 4-й годині ранку, розпочали свою атаку на Україну, використовуючи танки. Унаслідок цього Україна зазнала величезних втрат: десятки тисяч загиблих і сотні тисяч поранених. Мільйони людей залишили свої домівки, рятуючи дітей від жахіть війни. Окуповані території нагадують безлюдну кам'яну пустелю, схожу на сцену з апокаліптичного фільму.

Щодня цей же ворог тероризує мирних жителів ракетами, бомбами і шахедами, вбиваючи принципово жінок і дітей. Більшість чоловічого населення - на фронті. Ось що таке світовий порядок для українців. Його просто не існує. Його не існувало для України ні в 2014 році, ні в 2022, не існує і зараз. Можливо, ви вважаєте, що вам пощастило більше. Ви - не Україна. У вас цього не буде. Вимушений вас засмутити. Деякі в Україні теж так думали і в 2008 році, і в 2014. До речі, багато саме з цих, останніх, уже в складі іншої армії, в 2022 році прийшли вбивати з ордою своїх вчорашніх родичів і сусідів.

Мене особливо вражає те, як сьогодні деякі люди в Європі реагують на емоційні виступи, що відбулися в Мюнхені 2025 року, при цьому зовсім не зважаючи на події, які тривали поряд в Україні протягом останніх 11 років.

Внаслідок цього, Україна, яка опинилася поза новим світовим порядком, змушена була боротися за своє право на існування зі зброєю в руках, жертвуючи життями своїх громадян. І ми, до речі, неодмінно стежитимемо за тим, щоб у майбутньому світовому устрої Україна не була виключена з його рамок.

Проте світовий порядок, описаний у працях видатних мислителів ліберальної традиції, більше не існує. Він досяг свого логічного завершення під тиском незадоволених з одного боку та страху і бездіяльності з іншого. Як результат, наявна система світового порядку, що історично ґрунтувалася на двох елементах - наборі норм і балансі сил, почала руйнуватися. Ці правила мали б забезпечуватися силою примусу, якою опікуються світові лідери політики.

Правила, встановлені для гармонійного співіснування, перестали діяти. Інституції, створені для нагляду за дотриманням цих норм, тепер не зможуть їх контролювати, оскільки самі є частиною тих, хто незадоволений цими нормами.

Сила угоди втрачає своє значення. Деструктивні тенденції в системі глобальної безпеки поставили під сумнів ефективність міжнародних механізмів безпекових гарантій. Наприклад, яка цінність Будапештського меморандуму? По суті, така ж, як і п’ята стаття НАТО. Концепція безпекових гарантій – юридичних, дипломатичних і військових – втратила свою абсолютність. Крім того, сам процес пошуку таких гарантій, особливо в контексті України, викликає питання щодо їх реального існування на сьогоднішній день.

Ніякого балансу сил, про який так наполегливо нам розповідали викладачі в університетах, вже не існує. Того саме балансу, який був утворений після закінчення холодної війни. І не тільки морально, а й фізично. Якщо хтось під статтю 5 НАТО вимірює власну воєнну силу зразком останньої війни в Іраку - я вам дуже співчуваю.

І ще один важливий аспект, про який сьогодні чомусь не прийнято говорити, - це мораль. Саме на основі загальнолюдських моральних принципів і норм слід формувати світовий порядок. Але де ж вона, ця мораль? Людське життя повинно бути найвищою цінністю. У найскладніших ситуаціях, коли відсутні політичні та правові норми, саме мораль може стати єдиним орієнтиром для держав у їхній поведінці. Проте й тут ми стикаємося з проблемою: моралі, здається, немає. Її підривають ті, хто незадоволений існуючим порядком.

З'явилися нові інформаційні технології, які кардинально змінюють соціальну комунікацію та, відповідно, саму структуру суспільства. Традиційні медіа все більше відходять на другий план, поступаючись місцем соціальним платформам. Вже не існує тих фільтрів, які раніше ускладнювали поширення неправдивої інформації та негативного психологічного впливу. Сьогодні навіть неадекватна особа може за лічені хвилини стати "експертом", здатним впливати на настрої тисяч людей, а через це – і на політику держави.

І тоді, коли одна частина людства, зачарована власним спокоєм і добробутом, боролася зі зморшками та просувала ідеї "соціальної справедливості" та толерантності, інша сторона точила ножі і виховувала вбивць. З часом, як я вже казав, і сам орган, який мав опікуватися міжнародною мораллю, не визнав навіть агресора саме агресором. Бо для одних мораль - це вбивства, а для інших - просто бізнес, і ніякої моралі.

Отже, ми підійшли до найважливішого питання. Яким чином виглядають теперішні альянси, що стали основою світового устрою?

Мені складно і не зовсім комфортно оцінювати тих, хто надавав і продовжує надавати нам підтримку. Проте, якщо ми намагаємось знайти рішення, я готовий бути чесним і поділитися лише своїм особистим баченням.

Я сподіваюся, що НАТО, швидше за все, витримає цей тест на міцність, який закономірно мав би бути. Я щиро бажаю, щоб це були лише моральні випробування. Але це лише моє бажання. Разом з тим:

Ось лише кілька ілюстрацій, як можна об'єктивно оцінити результативність альянсу. Мені важко повірити, що інформація, яку я наразі обговорюю, є незнайомою, скажімо, для потенційного супротивника.

Які кроки слід вжити далі?

Здавалося б, усе очевидно. Перш за все, необхідно виявити лідерів, готових зважитися зустрітися з реальністю та вести за собою в нове майбутнє.

Сьогодні політики активно прагнуть знайти свої успіхи в історії, до яких їм хотілося б повернутися. Деякі з них мріють про відродження Радянського Союзу та відновлення НАТО на кордонах 1997 року, інші ж намагаються зробити Америку знову великою. Є й ті, хто мріє про Велику Угорщину або відновлення величі Османської імперії. Китай, у свою чергу, черпає натхнення зі свого минулого, коли він був провідною силою світового прогресу. Але істина в тому, що повернутися назад у часі, напевно, неможливо. Сучасний світ кардинально змінився, а технологічний прогрес може ще більше ускладнити цей процес. Отже, у нас є унікальна можливість подбати про наших дітей і їхнє майбутнє.

Що це означає? Це вказує на те, що світові виклики потребують світових рішень. А це, в свою чергу, передбачає створення альтернативи існуючому порядку диктатур, який вже починає формуватися.

Звісно, це має розпочатися з того, що західний світ не може дозволити собі, щоб Україна програла битву з ворогами, які планують її знищення. Бо саме Україна - перепона для нового світового порядку в Європі.

Наступним етапом, безсумнівно, повинна стати розробка принципово нової архітектури безпеки для Європейського континенту. Вочевидь, зміна американської політики свідчить про те, що безпекова угода з Європою вичерпала свій ресурс.

Таким чином, Україна стає для Європи важливим захисником. Наша країна володіє найбільшою армією в Європі. Лише ми маємо військові сили, які здатні протистояти агресії з боку Росії. Ми єдині, хто вміє проводити сучасні високотехнологічні бойові операції.

Україна потребує Європи для залучення інвестицій, а також для отримання політичної та моральної підтримки.

Європі необхідно об'єднатися. Виклики, з якими ми стикаємося зараз і які ще попереду, спонукають до створення нового союзу — спочатку у сфері безпеки, а вже потім і в економічній. Україна займатиме ключову позицію в цьому альянсі, адже без її участі його реалізація буде неможливою.

Отже, попереду нас чекають нові альянси та коаліції. Швидкий прогрес у технологіях відкриває можливості для забезпечення безпеки, але лише для тих, хто зможе налагоджувати гнучкі партнерства. Сьогодні технологічна конкуренція між потенційними супротивниками вже не залежить виключно від економічного потенціалу та валового внутрішнього продукту. Зниження цін на інформаційні технології, сучасні засоби ураження, радіоелектронну боротьбу та ситуаційну обізнаність робить ці інструменти доступними для практично будь-якої країни у світі.

З іншого боку, російсько-українська війна, а також розвиток воєнних потенціалів деяких країн світу показують, що окремі держави можуть мати технологічну перевагу за окремими напрямами, проте жодна з них не зможе забезпечити власну самодостатність за всім спектром сучасних оборонних технологій. Навіть Сполучені Штати Америки, згідно з останніми дослідженнями, відстають від ряду країн за такими критично важливими напрямами майбутнього, як 5G, гіперзвукова зброя, засоби РЕБ, напівпровідники, спрямована енергія та квантові технології.

Отже, для країн, що прагнуть зберегти свою технологічну перевагу та, відповідно, гарантувати власну безпеку, стає вкрай важливим налагодження партнерських зв’язків і кооперації в галузі спільної розробки та обміну інноваційними технологіями. Посилення виробничих потужностей і консолідація ресурсів стане життєво важливим аспектом, адже контроль над критично важливими ресурсами та технологіями перетвориться на питання виживання.

І на завершення. Для таких альянсів освіта та наука є найціннішою інвестицією, а інноваційний потенціал стає новою основною конкурентною перевагою в майбутньому.