Науковці повинні працювати разом з підприємствами, щоб дослідження в галузі науки стали реальними продуктами, — заявив експерт.

Олександр Петренко поділився своїми думками щодо комерціалізації наукових досліджень, спираючись на приклад австрійського досвіду.

Щодня в світі люди отримують користь від біомедичних інновацій, таких як медичні пристрої, лікарські засоби та вакцини. Проте, перш ніж нові експериментальні ліки стають доступними в аптеках, проходять роки ретельних досліджень у наукових установах та компаніях. Для того, щоб прискорити перетворення наукових досягнень на реальні продукти або технології, вченим важливо виходити за межі лабораторій і шукати партнерів у бізнес-середовищі. Також необхідна підтримка з боку держави, що передбачає приватно-державну співпрацю. Це підкреслює український лікар і дослідник з Медичного університету Відня Олександр Петренко у своїй статті "Від лабораторії до ринку: як комерціалізація біомедичних інновацій рятує життя та формує майбутнє охорони здоров’я. Досвід Австрії".

Дослідник поділився інформацією про модель співфінансування прикладних досліджень, що функціонує в Австрії: половину фінансування забезпечує промисловість, тоді як іншу частину надає уряд. Він зазначає, що цю модель можна легко імплементувати в будь-якій державі.

Згідно з його словами, вказана схема відкриває академічним лабораторіям можливості для співпраці з промисловими розробками і водночас стимулює наукові інновації в галузі біомедицини. Петренко зазначає, що компанії отримують доступ до унікальної наукової інфраструктури, що включає спеціалізовані центри та університетські клініки, а також можуть розраховувати на подвоєння фінансування проектів за рахунок державних ресурсів.

Дослідник також згадує про навчальні заклади, які орієнтовані на науковців, що виявляють інтерес до комерціалізації своїх досягнень. Зокрема, він акцентує увагу на австрійській установі Xbio.

Петренко наголошує, що вчені, які виходять за межі своїх лабораторій та працюють у фондах, стартапах, державних агенціях та компаніях, не припиняють бути науковцями.

Дослідник з медичного університету Відня підкреслює, що Україна вже має існуючі структури, які можуть слугувати основою для комерціалізації наукових розробок. Зокрема, йдеться про офіси з трансферу технологій (один із яких функціонує в Київському академічному університеті) та бізнес-школи, до яких можна залучати представників біотехнологічної та фармацевтичної галузей. Петренко звертає увагу на важливість уникнення ілюзії ізоляції у власному мікрокосмі.

Приватно-державні партнерства, про які йдеться, зазвичай виходять за межі національних кордонів і не покладаються на ізольовану науку чи "власний шлях". Це, звісно, можливо лише за умови, що в кожній системі існують надійні механізми захисту від імітації наукових підходів, адже без цього неможливо інтегруватися в більш широкі структури. Хоча в Україні немає глибоких традицій створення бізнесів і корпорацій, проте прагнення інтегруватися в глобальні ринки, особливо в сферах біотехнологій та deep-tech стартапів, є важливим кроком для успіху в епоху економіки знань, - зазначає автор статті.

Для того щоб стати сильною та конкурентоспроможною державою, Україні необхідно здійснити технологічний прорив. Однак, це можливо лише за умов створення сприятливого середовища для інноваційного розвитку. Яким чином цього досягти? У статті "Стратегія WINWIN: які реформи потрібні Україні для технологічного прориву?" голова Наукового комітету Національної ради України з питань розвитку науки і технологій Олександра Антонюк розглядає переваги цієї стратегії та визначає, чого бракує для досягнення справжнього прогресу.