На фронті немає ознак відступу – як коректно охарактеризувати дії, які наразі здійснюють Збройні сили України?

Мені задали питання, відповідь на яке, сподіваюся, дійшла не лише до адресата, а й до багатьох інших, хто в даний момент поширює наратив: "Ми відступаємо, відступаємо, відступаємо...".

Бажаю внести деякі уточнення, хоча з точки зору військової теорії ця конкретизація може викликати певні суперечності у багатьох представників військового середовища, особливо у тих, хто виховався на радянських підручниках і продовжує ігнорувати західні військові концепції. Проте, тим не менш...

Що ж насправді означає термін "відступ"?

Згідно з фундаментальною працею для багатьох пострадянських офіцерів, "Радянської військової енциклопедії", під редакцією маршала СРСР Огаркова Миколи Васильовича: "Відступ є вимушеним або навмисним залишенням військами та силами займаних оборонних рубежів, а також їхній відхід на нові рубежі, у глибині своєї чи ворожої території".

Але що означає "глибина власної чи чужої території"?

Нещодавно ми обговорювали термін "обвал фронту". Я зазначив, що цей термін означає швидкий прорив сил супротивника через лінію оборони, яка має довжину не менше 20 км, на глибину щонайменше 30 км, за короткий період – приблизно 2-3 тижні. Чому таке явище називається "обвалом фронту"? Справа в тому, що досягнення глибини 30 км фактично означає проникнення на третю лінію оборони, яка не призначена для стримування атаки противника. Водночас фронт довжиною від 20 км дозволяє створити на цій глибині стабільні фланги.

І ось тут найцікавіше, адже саме за таких умов і відбувається відступ військ. Коли доводиться відходити саме вглиб території, зайнятої ворожою чи своєю, але важливе, що саме углиб, на оперативно-тактичному рівні.

Що ми спостерігаємо зараз на всій лінії бойових зіткнень?

Ми спостерігаємо явище, яке отримало назву "тактичний відступ".

Вимушене пересування під тиском противника від однієї позиції до більш вигідної – третьої, четвертої тощо – є тактичним відходом, а не хаотичною втечею на значну відстань у тил. Це передбачає, що у бойовій зоні залишаються укріплені позиції, а в тилу формуються нові рубежі, готові до використання підрозділами. Хоча для деяких це може здаватися неважливим, я завжди звертаю увагу на те, як деякі наші журналісти, які вважають себе експертами у військовій справі, продовжують використовувати неточні терміни, які можуть спотворювати реальність подій на передовій. Це особливо небезпечно, коли така інформація потрапляє до широкої аудиторії, яка вже переживає значний стрес через регулярні бойові дії та їх вплив на психічне здоров'я, яке й так знаходиться на межі.