Перетворення рослинного покриву сприяло пришвидшенню кліматичних змін у завершальний період міоцену.

Свіже дослідження, очолюване професором Жаном Чжаном з Інституту фізики атмосфери Китайської академії наук, виявило значущість змін у рослинному покриві для формування кліматичних умов на Землі в період пізнього міоцену.

У пізньому міоцені, який тривав приблизно від 11,6 до 5,3 мільйона років тому, клімат Землі пережив значні зміни. Цей період знаменувався переходом від теплого середнього міоцену до умов, що стали ближчими до сучасних. Ця еволюція клімату призвела до істотних змін в екосистемах планети, включаючи перетворення лісів на відкриті трав'янисті простори.

Екологічні зміни, що відбулися, справили значний вплив на еволюцію тварин. Наприклад, коні та слони змушені були еволюціонувати, розвиваючи більш міцні зуби для споживання жорсткішої рослинності. Одночасно великі хижаки, такі як представники родини котячих, адаптувалися до полювання на відкритих просторах, що назавжди змінило екосистеми на суші.

Попередні наукові дослідження вказували на зниження рівня вуглекислого газу (CO2) та тектонічні рухи як на головні чинники цих змін. Проте ці фактори самі по собі не могли повністю пояснити глобальний кліматичний перехід того періоду.

Нове наукове дослідження, опубліковане в журналі Science Advances, показує, як зворотний зв'язок між рослинністю і кліматом, зокрема зміни в рослинному покриві, сприяв посиленню охолодження в північних високих широтах та змінам у характері опадів у більш низьких широтах.

Дослідники виявили, що зміни рослинності посилили охолодження через зміну поверхневої відбивної здатності (альбедо) та взаємодію з водяною парою, хмарами та морським льодом. У деяких регіонах ці ефекти виявилися навіть сильнішими за вплив самого зниження рівня CO2.

Дослідники застосували синергію геологічних відомостей і кліматичних моделей, щоб визначити окремі впливи CO2, тектонічних змін та зворотного зв'язку з рослинністю на формування кліматичних умов пізнього міоцену. Це дало змогу отримати більш детальне уявлення про кліматичні процеси того часу.

Професор Жан Чжан зазначає: "Це дослідження допомагає нам краще зрозуміти механізми, що стоять за кліматичними змінами пізнього міоцену, і підкреслює, як зворотний зв'язок рослинності може впливати на глобальний клімат -- як у минулому, так і в майбутньому".

Важливо відзначити, що на відміну від сучасного швидкого потепління, спричиненого зростанням CO2, пізній міоцен характеризувався охолодженням та зниженням рівня CO2. Це дослідження висвітлює часто недооцінений вплив рослинного життя на кліматичні системи, що має важливе значення як для розуміння історичних кліматичних змін, так і для прогнозування майбутніх кліматичних сценаріїв.

Висновки цього дослідження акцентують увагу на складності взаємозв'язків між численними елементами кліматичної системи нашої планети та необхідності врахування багатьох аспектів при аналізі кліматичних змін. Глибоке усвідомлення цих механізмів здатне сприяти більш точному прогнозуванню та адаптації до потенційних змін у кліматі в майбутньому.