Антарктида трясеться. "Льодовик Судного апокаліпсису" викликає безліч невидимих землетрусів.

Нове дослідження руйнує цей стереотип: за останні 13 років у цьому регіоні відбулося сотні подібних випадків, причому більшість з них трапилася в найризикованішій зоні континенту, як повідомляє Live Science.

Механізм цього явища нагадує катастрофу, зафіксовану в сповільненій зйомці. Величезний, але стрункий айсберг раптово втрачає рівновагу і перевертається. У момент падіння він з неймовірною силою вдаряється об край "материнського" льодовика. Цей зіткнення викликає сейсмічні хвилі, які поширюються на тисячі кілометрів.

Проблема в тому, що ці хвилі -- низькочастотні. Звичайні сейсмодатчики, налаштовані на класичні землетруси чи ядерні вибухи, їх просто не "бачать". Саме тому в Гренландії, де ці події дуже потужні (як невеликі вибухи), їх фіксували регулярно, а "тиха" Антарктида залишалася білою плямою.

Автор дослідження вирішив використати дані локальних станцій безпосередньо на континенті, а не глобальну мережу. Результат вразив: понад 360 сейсмічних подій, яких немає в жодному каталозі.

Дві третини з цих подій (245 інцидентів) відбулися поблизу льодовика Туейтса. Цей льодовик недаремно отримав прізвисько "льодовик Судного дня": у випадку його повного руйнування рівень океану підвищиться на 3 метри.

Цікаво, що пік цих землетрусів (2018-2020 роки) збігся не з літньою спекою, як це буває на півночі, а з періодом прискорення руху льодовика в океан. Це свідчить про те, що головним драйвером руйнування тут є не тепле повітря, а океанічні процеси, які підмивають кригу знизу.

Ще одна група поштовхів була зафіксована поблизу льодовика Пайн-Айленд. Проте ситуація тут вельми незвичайна: епіцентри цих подій знаходилися на відстані 60-80 км вглиб суші, де айсберги не можуть утворюватися. Вченим ще потрібно розібратися, що ж саме викликає ці звуки під товщею льоду.