"Це справжні ентузіасти своєї професії": експерт про ризик знищення української науки через відчуження земель НААН | УНН

Вилучення земель, що належать НААН, може призвести до серйозних наслідків для аграрної селекції в Україні. Це становить ризик втрати багатолітніх наукових досягнень і створить необхідність імпорту дорогих технологій з-за кордону.

Втрата наукових земель Національної академії аграрних наук України (НААН) може загрожувати руйнуванням цілісної системи аграрної селекції, призвести до деградації садівництва та зменшення біорізноманіття. Таку думку висловив голова ГС "Укрсадвинпром" Володимир Печко в ексклюзивному коментарі для УНН.

Вартість розмноження лише 1 культури може сягати від 1 до десятків мільйонів доларів. Тому стоїть питання, що ми можемо втратити можливість і вміння розмножувати. І купувати ці технології в іноземців.

Існує ризик втрати значної кількості виконаної роботи, яка вже зареєстрована, а також тієї, що наразі перебуває в процесі. Це стосується справжніх сортів, зокрема садових виноградних, які вирощуються ще з часів Таїрова. Тому сьогодні ми не здійснюємо оплату за технологію, хоча загальна вартість може сягати мільйонів доларів.

Голова ГС "Укрсадвинпром" Володимир Печко підкреслив, що попит на українські сорти залишається на високому рівні. Проте науковці стикаються з проблемами, пов'язаними з хронічним недофінансуванням та застарілою матеріально-технічною базою. Незважаючи на це, інститути НААН продовжують постачати українським аграріям вітчизняні сорти для рослинництва та садівництва, які користуються популярністю серед споживачів та мають великий потенціал на міжнародній арені.

У нас дуже великий попит є на вітчизняні сорти для рослинництва та садівництва, зокрема. Громадяни переважно орієнтуються саме на українську селекцію. Так, ми працюємо над збільшенням експорту, і за кордоном дійсно популярні іноземні сорти - але це вже інша історія. Все ж для українців найбільш знайомими й затребуваними залишаються такі сорти яблук, як Мельба, Симиренка, Айдаред та інші. Саме ці, наші вітчизняні сорти, є особливо важливими й потрібними

Володимир Печко підкреслив, що інститути НААН являють собою не лише архітектурні споруди, а повноцінні науково-виробничі екосистеми, що об'єднують дослідницькі території, маточні господарства, розсадники та висококваліфікованих фахівців.

Вартість розмноження лише однієї рослинної культури може становити від одного до десятків мільйонів доларів. Сьогодні Україна має всі необхідні знання та кваліфікованих фахівців для виконання цього процесу, але існує загроза не лише втрати інфраструктури, а й самої здатності до розмноження. Це може змусити нас купувати подібні технології за кордоном. Вже зараз значна частина селекційної роботи знаходиться під загрозою - чи то вона вже завершена та внесена до офіційних реєстрів, чи перебуває на стадії завершення. Особливо це стосується унікальних сортів садових культур і винограду, створених ще за часів Василя Таїрова, засновника розсадницької бази виноградарства в Україні. Хоча наразі ми не несемо витрат за ці технології, їх реальна ринкова вартість може сягати мільйонів доларів.

За інформацією Печка, наукові заклади НААН є великим досягненням України, оскільки в багатьох країнах світу аналогічні системи аграрних наукових установ уже втрачені. Він навів Узбекистан як приклад міжнародного визнання українського досвіду, де виявили інтерес до створення біоцентру за українською моделлю та навіть висловили бажання запросити наших експертів для реалізації цього проекту.

В Інституті садівництва активно зводять біоцентр для розмноження рослин. Коли Узбекистан дізнався про цю ініціативу, вони висловили бажання: "Чи не могли б ви приїхати до нас на кілька років і допомогти створити подібний центр? Ми готові інвестувати". Наразі в Узбекистані займаються лише розмноженням черешні, отримуючи фінансування від USAID та Китаю. Натомість наші вчені мають можливість розмножувати різні культури та лікувати їх, якщо біоматеріал виявився зараженим.

Експерт підкреслив, що аграрна наука в Україні вже протягом тривалого часу страждає від систематичного недофінансування, зіштовхуючись із численними викликами. Незважаючи на це, суспільство прагне швидких досягнень у цій сфері, хоча фактична ситуація показує інше. Розробка нового сорту рослин - це складний та тривалий процес, який може зайняти десятиліття та вимагає постійної підтримки. Непродумані дії, пов’язані з розподілом земель або скороченням наукових програм, можуть знищити результати багаторічної праці селекціонерів. Тому, на думку експерта, українські вчені заслуговують не лише на повагу, а й на реальну підтримку, оскільки вони віддають свої життя на цю важливу справу.

На кожен сорт треба витратити десятки років. Якщо це ягідні - то менше, якщо яблука, груші - то більше. Це дійсно люди, які фанатично виконують свою роботу. Це фанати своєї справи. Говорячи про ті речі, які зараз відбуваються - ініціативи передачі земель - мене навіть трохи лякає ця перспектива

У розмові Володимир Печко пригадав трагічний випадок із часів радянського "сухого закону". У 1986 році, після ухвалення постанов про масову вирубку виноградників, видатний селекціонер Павло Голодрига, який усе життя працював над виведенням нових сортів винограду, не витримав втрати справи свого життя і наклав на себе руки.

За словами фахівця, поточна ситуація з передачею земель Національної академії аграрних наук України несе в собі серйозну загрозу для унікальних досягнень української науки. Мова йде не лише про фізичну інфраструктуру, а й про результати селекційної роботи, які накопичувалися протягом багатьох років і мають високу цінність як для внутрішнього споживання, так і для експорту. Сорти, розроблені українськими науковцями, часто вирізняються своїми неперевершеними смаковими характеристиками, тривалістю зберігання та ароматом. Сьогодні державі потрібно зробити важливий вибір: зберегти ці досягнення та отримати значні прибутки, або ж втратити їх назавжди.

Як підкреслює Печко, в інститутах НААН, крім нових сортів, зберігаються також унікальні колекції, які вдалося врятувати з територій, що тимчасово опинилися під окупацією. Багато сортів мають історичне коріння — це рослини, які були завезені до України з Європи понад 150 років тому. Їхнє збереження є важливим не лише з наукової точки зору, але й з огляду на національну пам'ять.

150 років тому з Європи були вивезені колекції різноманітних сортів. Багато з них зберігалися протягом десятиліть. Праця селекціонерів є важливим досягненням. Я не вважаю, що є сенс зупиняти діяльність цих спеціалістів.

ФМДУ оприлюднив офіційну заяву, в якій апелює до того, що землі, які мають бути перейти із розпорядження НААН не вилучаються з державної власності, але приноситимуть більші надходження до державного бюджету. Водночас за формулюванням "неефективність" ховається глибоке нерозуміння специфіки наукової аграрної діяльності.

У НААН пояснюють, що землі, які зараз під загрозою вилучення є основою роботи 42 наукових установ та 63 державних підприємств НААН, серед яких - дослідні господарства, наукові інститути, національні наукові центри. Йдеться про полігони для селекційної роботи і створення нових сортів сільськогосподарських культур, території для вирощування елітного насіння, апробації новітніх агротехнологій, збереження й розвитку бази генетичних ресурсів рослин і тварин.