Чи варто згадувати про зрадників та супротивників?

130 років від дня народження Миколи Щорса.

Десяток років тому це місто відзначало свого видатного земляка, на честь якого досі існує музей у його рідному домі. Хоча музей змінив назву на краєзнавчий, варто зазначити, що саме місто раніше носило його ім'я. Це Щорс, але внаслідок процесів декомунізації воно повернуло свою історичну назву - Сновськ.

Микола Щорс народився в Сновську в родині машиніста. Його батько переїхав з Білорусі, і старожили, з якими я спілкувався в 90-х, вперто стверджували, що Щорс був білоруським євреєм. Чи це правда — важко сказати, але як Сновськ, так і Корюківка мали значну єврейську громаду. Проте, якщо Микола і справді мав єврейське походження, то, напевно, з християнських сімей, адже існує документ, що підтверджує його хрещення в селі Носівка, яке сьогодні є частиною Сновська. Важливо зазначити, що машиністи в Російській імперії користувалися певними привілеями — батько Щорса мав домашню прислугу, що явно свідчить про їхній статус, який аж ніяк не відповідає образу пролетаріату.

Микола Щорс після завершення початкової освіти у Сновську вступив до Київської військово-фельдшерської школи, проте зробив це лише з другої спроби. Як фельдшер, він брав участь у боях Першої світової війни, де здобув звання прапорщика, а згодом підпоручика. Однак через хворобу на туберкульоз йому довелося залишити армію.

Повернувшись додому, Щорс, здається, бере участь у партизанських діях проти німецьких військ на чолі з гетьманом Скоропадським. У будь-якому випадку, він ворожий до більшовиків і має прихильність до есесерів.

Доля цього чоловіка після його перебування на Волзі залишається загадкою. Проте в серпні 1918 року він проявляє нетерпимість до есерів і з'являється в нейтральній смузі, отримавши від більшовиків повноваження на створення партизанських загонів. Вже у вересні він стає командиром Богунського полку червоної армії. Під його керівництвом окупаційні сили беруть під контроль Київ і Бердичів. 30 серпня 1919 року його життя обірвалося на Житомирщині, і обставини його смерті залишалися нез'ясованими тривалий час. Комуністи звинуватили петлюрівців у його вбивстві, але з початком перебудови з'ясувалося, що вбивцею був Танхіль-Танхілєвич, якого надіслав особисто Лев Троцький. Щорс був застрелений ззаду, в потилицю, а експертиза, проведена після Другої світової війни, підтвердила, що куля була випущена з браунінга Танхіль-Танхілєвича.

Пам’ятаю, як видання "Комсомольський гарт" під керівництвом Сергія Павленка публікувало обширні дослідження, що викликали чимале обурення серед тих, хто ще залишався в рядах комуністів-енкаведистів, таких як Герард Кузнєцов та його прибічники...

Не менш яскравою особистістю була дружина Щорса, яку сучасники називали "Хая в шкіряних штанах". Вона була жорсткою єврейкою-большевичкою, яка відзначалася садистськими нахилами. Саме вона, з незрозумілої причини, привезла тіло Щорса в Самару і сприяла популяризації його імені. Сталін дав наказ Довженку зняти фільм про "українського Чапаєва" – Щорса, що врешті-решт і було реалізовано. Про Хаю, справжнє ім'я якої – Фрума Хайкіна, ми писали в газеті "Сіверщина", за що автор статті, Олександр Ясенчук, і редактор отримали ярлик антисемітів.

Микола Щорс зрадив Україну, але був убитий за український націоналізм. Як і командири Тимофій Черняк та Василь Боженко - банда Троцького не терпіла в зародку нічого українського.

Тож чи варто пам'ятати зрадників? Обов'язково. Щоб була наука іншим, потенційним...

Василь ЧЕПУРНИЙ може бути перетворений на "Василь Чепурний" або "Чепурний Василь". Якщо вам потрібно більше варіантів або інша форма, будь ласка, уточніть!

Вважаю, що важливо зберігати пам'ять про Щорса. У контексті цього вшанування необхідно вигнати окупантів-щорсівців з Валу.

Сергій Карась

Фрума Хайкіна та Роза Залкінд, відомі як Землячка, були "веселими" дівчатами, які виявляли неабияку пристрасть до розстрілів. Перша з них безпосередньо розстрілювала людей з револьвера, тоді як друга, озброєна кулеметом "Максим", позбавила життя сотні невинних жертв.

Олег Маховський