Іноземці у власній країні: переселенці-пенсіонери опинилися без фінансової підтримки.

Пенсіонери, які є внутрішніми переселенцями, з числа яких більше 1,3 мільйона, в січні зазнали масових проблем з отриманням своїх пенсій. Виплати були зупинені для 337 тисяч людей.

У лютому та березні багато людей можуть зіткнутися з певними змінами. Міністерство соціальної політики разом із Пенсійним фондом роз'яснюють, що це стосується тих, хто не встиг пройти верифікацію у встановлені терміни.

Внутрішньо переміщені особи постійно переживають стрес, змагаючись за виживання та намагаючись адаптуватися до нових умов життя. Проте початок 2026 року відзначився цинічною затримкою пенсій, які є єдиним джерелом мізерних коштів для їх існування.

Цікаво, що уповноважений Верховної Ради України з прав людини Дмитро Лубинець опублікував у соціальних мережах розповідь про досвід переселення своєї матері:

Моя мама покинула Волноваху, розташовану в Донеччині, коли російська артилерія почала обстрілювати місто. Вона переїхала в інше місце, отримала статус ВПО і протягом усіх цих років легально отримувала пенсію від української держави. У січні вона зателефонувала мені і запитала: чому в цьому місяці немає пенсії?

Офіційна відповідь керівників соціального захисту, що для відновлення виплат потрібно пройти ідентифікацію або підтвердити неотримання коштів від Росії через вебпортал, мобільний додаток чи особисто у сервісному центрі.

Міністр соціальної політики, сім'ї та єдності України Денис Улютін і голова правління Пенсійного фонду України Євгеній Капінус, звичайно, не займатимуться особистою ідентифікацією кожного громадянина або відвідинами відділень. І це не їхня обов'язок. Проте, кожен з цих керівників відповідає за належну організацію процесів, пов'язаних із виплатами пенсій та інших соціальних допомог.

Організація передбачає, що виплати будуть відновлені після завершення процесу ідентифікації, проте технічні проблеми в системі ускладнюють цей процес.

І, як зазаначив Дмитро Лубінець, відсутність пенсії - це відсутність грошей на ліки, їжу та комунальні послуги. Як цього можна не розуміти?

Омбудсман висловлює своє обурення, зазначаючи, що замість того, щоб визнати існуючу проблему та терміново її вирішити, міністерство соціальної політики обрало найлегший варіант - скидання відповідальності на самих громадян. Він також додає, що навіть ті, хто успішно пройшов цифрову ідентифікацію, виявилися змушеними особисто відвідувати відділення фонду через технічні проблеми.

Тож Лубінець повідомив про наміри направити лист з вимогами - негайно розблокувати виплати і за січень, і за цей місяць - лютий, і не допустити це в березні, - до прем'єр-міністерки Юлії Свириденко та зустрітися з міністром соцполітики Денисом Улютіним.

У кінцевому підсумку, громадяни не зобов'язані підтверджувати інформацію, яку держава здатна перевірити самостійно. Не варто навантажувати людей новими ускладненими процедурами, якщо у держави вже існують реєстри внутрішньо переміщених осіб, дані про їхнє місце проживання та інші необхідні бази даних.

У цілому, представник парламенту з прав людини підкреслює необхідність змінити системний підхід для всіх: не перетворювати пенсіонерів на "рабів" Пенсійного фонду.

Безумовно, це реально, якщо у державних службовців існує справжнє бажання виконувати свої обов'язки, а не просто отримувати зарплату і формально звітувати про те, що ситуація під контролем.

В цілому, внутрішньо переміщені особи, окрім труднощів, які ми всі разом переживаємо в цей складний час, мають справу з безліччю інших викликів.

Згідно з даними, наданими Міжнародною організацією з міграції, рівень безробіття серед внутрішньо переміщених осіб (ВПО) на 15% перевищує показники непереміщених громадян. Крім того, серед переселенців на 10% більше людей змушені працювати понад встановлену норму, щоб забезпечити себе найнеобхіднішим та оплатити житло. Як наслідок, більшість ВПО опинилися в ситуації, близькій до вразливих верств населення, адже багато з них живуть за межею бідності. У той же час, державна допомога залишається вкрай обмеженою і покриває лише незначну частину їхніх потреб.

Водночас, питання підтримки ВПО та інших вразливих категорій населення сьогодні є дуже важливим. Адже в умовах повоєнного відновлення і подальшого розвитку Україна повинна покладатися в першу чергу на широку участь населення. У той же час люди повинні бути впевненими, що вони братимуть участь у створенні кращого майбутнього для себе та дітей. І найкращий спосіб державі продемонструвати це - надавати, нехай мінімальну, але системну підтримку з перспективою на розширення. На жаль, реальність сьогодні зовсім інша. В Україні понад 4,5 млн громадян, які мають статус ВПО, багато з яких позбавлені гідної підтримки і можуть розраховувати лише на власні сили. Це негативно впливає на віру людей у завтрашній день. Не кажучи про те, що сьогодні Україні бракує робочих рук. І, водночас, вони настільки знецінені.

"В Україні кадрів не вистачає вже зараз. І це природньо, передусім тому, що в нас низькі зарплати й люди змушені їхати в пошуках гіднішої оцінки праці за межі своєї країни. Я говорила про це неодноразово й не одному скликанню ВР, але хто ж науку слухає? Наука це так собі, - каже Gazeta.ua директорка Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України ім. М. В. Птухи Елла Лібанова. - Я хочу, щоб усі зрозуміли важливу річ: влада жодної країни, куди поїхали наші мігранти, не зацікавлена в тому, щоб вони повертались до України. Адже Європа старішає, а третина з тих, хто виїхав з України, - це діти й підлітки. Тому ми повинні максимально дбати про кожного, хто живе в Україні, хто виховує тут дітей, якщо хочемо для неї майбутнього".

Головними потребами багатьох переселенців на сьогоднішній день залишаються житло та працевлаштування. За інформацією, наданою, наприклад, Київською міською радою, можна зрозуміти, з якими викликами стикаються внутрішньо переміщені особи, які живуть у столиці. Згідно з офіційними даними, чисельність переселенців у Києві досягає 420 тисяч осіб, тоді як неофіційні оцінки свідчать про втричі більшу кількість.

Звісно, держава робить певні кроки для підтримки переміщених наших громадян. Наприклад, особи зі статусом ВПО мають право на щомісячні виплати в розмірі 2 тис. грн на кожного дорослого і 3 тис. грн на дитину або на особу з інвалідністю. Також переселенцям надається право на безкоштовне проживання у приміщеннях переобладнаних адміністративних будівель, гуртожитках, модульних будинках, а також приватних порожніх будинках у сільській місцевості. Крім того, в державі діє програма субсидій щодо орендного житла, проте скористатися нею можуть лише ті переселенці, з якими орендодавці укладають офіційний договір, але це тарпляється рідко.

Крім того, сім'ям внутрішньо переміщених осіб постійно необхідно збирати документи та підтверджувати, що їхні доходи не перевищують 9,4 тисячі гривень на місяць на кожного члена родини, оскільки в іншому випадку вони можуть бути позбавлені виплат згідно з законом.

Отже, якщо на кожного члена сім'ї, що є внутрішньо переміщеними особами, припадає сума в 9700 гривень, то це означає, що переселенці мають достатньо коштів, і, відповідно, субсидії для них не передбачено.

Отже, постає важливе питання: наскільки державні програми дійсно сприяють адаптації внутрішньо переміщених осіб у нових умовах та заохочують їх залишатися у своїй країні.