Стародавня китайська поезія висвітлила глибину зникнення янцзійського дельфіна без плавників.

Науковці проаналізували 724 стародавні китайські вірші, що згадують безплавникового дельфіна, і виявили скорочення ареалу виду на 65% за останні 1400 років

Новаторське дослідження, яке з'явилося в журналі Current Biology, об'єднало культурну спадщину з сучасними методами охорони природи, щоб відстежити зміни в популяції янцзійського безплавникового дельфіна за більш ніж тисячу років.

Дослідники під керівництвом Чжиґана Мея з Китайської академії наук провели аналіз 724 давніх поетичних творів, в яких згадується унікальний вид дельфінів, знаменитих своєю "усміхненою" мордочкою. "Ми поєднуємо дві тисячі років китайської культурної спадщини з темою біорізноманіття", - підкреслив Мей. "Наше дослідження заповнює прогалину між тривалою інформацією, отриманою з викопних решток та ДНК, і сучасними дослідженнями популяцій".

Мей, що провела своє дитинство на узбережжі Янцзи, пам'ятає, як старші члени громади ділилися легендами про дельфінів, які вважалися священними істотами, здатними передбачати зміни погоди та вказувати на місця скупчення риби. Ця глибока культурна прив'язка стала поштовхом для новаторського підходу до дослідження історичного ареалу цього підвиду.

Дослідницька група зіткнулася зі значними методологічними викликами при використанні давньої поезії як екологічних даних. Китайська літературна традиція включає незліченну кількість віршів з різним ступенем реалістичності та художньої вольності. Науковцям довелося ретельно перевіряти достовірність кожної згадки, вивчаючи біографії поетів, записи про подорожі та стилі письма.

Найбільше згадок походить з періоду династії Цін (1636-1912), де зафіксовано 477 віршів. Династія Мін (1368-1644) додала до цієї кількості ще 177 творів, тоді як давніші епохи залишили нам менше, хоча й цінні, історичні свідчення. Особливу цінність має спадщина імператора Цяньлуна, одного з найпотужніших поетів Китаю, який створив понад 35 000 літературних творів. Під час своїх поїздок до Чженьцзян він описував унікальних дельфінів, які "переслідували місячне світло на срібних хвилях".

Янцзійський безплавниковий дельфін є відмінним об'єктом для проведення історичного дослідження. Як єдиний у світі прісноводний дельфін, він вирізняється своїми великими розмірами серед інших річкових мешканців і часто спливає на поверхню для дихання. Це робить його легко помітним та запам'ятовуваним для мандрівників, які подорожують вздовж найдовшої річки Азії.

"У порівнянні з рибами, дельфіни без плавників, що мешкають у Янцзі, є досить великими і часто проявляють активність на поверхні води, особливо перед бурею, коли вони активно ловлять рибу і стрибають в повітрі," – зазначила Мей. "Цей неймовірний вид не міг залишитися поза увагою поетів."

Картографування географічних місць, згаданих у віршах, дозволило документально зафіксувати історичний розподіл дельфінів у системі річки Янцзи. Результати показали, що хоча вид втратив приблизно третину свого ареалу вздовж основного русла річки з часів династії Тан (618-907), його присутність у притоках і пов'язаних озерах зменшилася на приголомшливі 91%.

Найбільш суттєве зниження чисельності спостерігалося між пізньою династією Цін та сучасним періодом, що збіглося з активізацією індустріалізації та реалізацією проектів з управління водними ресурсами. Дослідження вказують на те, що дельфін колись заполонював 169 сіткових ділянок під час династії Тан, але сьогодні його можна знайти лише в 59, що свідчить про 65-відсоткове скорочення його традиційного ареалу.

Ця закономірність узгоджується з тим, що науковці спостерігали в інших видів мегафауни. У дослідженні зазначається, що серед 204 видів нелітаючих наземних ссавців 40 видів побачили скорочення своїх ареалів більш ніж на 50% протягом століття. Конкретно в Янцзи два ендемічні види -- байцзі (китайський річковий дельфін) та китайський веслоніс -- вже оголошені функціонально вимерлими в останні десятиліття.

Дослідження вказує на гідротехнічне будівництво як основний фактор зникнення дельфіна. Будівництво гребель, особливо з 1950-х років, фрагментувало екосистему Янцзи і заблокувало рух між основним руслом річки та пов'язаними водоймами.

Гребля Ґечжоуба, яка була завершена в 1988 році, стала першою великою спорудою на основному руслі річки Янцзи і відкрила нову еру в історії водного господарства. Історичні дані свідчать про те, що дельфіни мешкали вище цієї греблі до 1988 року, проте після цього їхнє населення в цих водах значно зменшилося.

Для дослідників ця праця є чимось більшим, аніж просто науковою документацією — вона акцентує увагу на потужному взаємозв'язку культурної спадщини та екологічної охорони. "Збереження природи — це не лише обов'язок сучасної науки; це також глибоко переплетене з нашими культурними цінностями та історією", — зазначив Мей. "Мистецтво, таке як поезія, здатне справжнім чином викликати емоційний резонанс, спонукаючи людей усвідомити ту гармонію та повагу, які мають панувати між людством і природою".

Команда планує продовжити аналіз зібраних віршів для отримання додаткових екологічних відомостей, включаючи історичні розміри популяцій дельфінів, поведінкові патерни та стан річкової екосистеми. Вони сподіваються, що їхня нестандартна методологія може надихнути на подібні підходи з використанням інших форм мистецтва, таких як романи та картини.