Стародавній токсин у нашій спадщині: дослідники виявили, що свинець мав вплив на формування інтелекту.

Тривале вплив токсичних речовин, ймовірно, стало каталізатором еволюційних змін, сприяючи розвитку у людей генетичних механізмів, що захищають від свинцю.

Свинець є одним із найнебезпечніших токсичних елементів на планеті, здатним завдавати серйозної шкоди нервовій системі, погіршуючи пам'ять і викликаючи важкі порушення розвитку у дітей. Проте, нове дослідження, представлене в журналі Science Advances, виявляє, що ця небезпечна речовина супроводжує людство протягом мільйонів років і, можливо, навіть вплинула на нашу еволюцію.

Команда з Університету Південного Кросу проаналізувала скам'янілі зуби давніх людей і їхніх предків, знайдені в Африці, Азії та Європі. Вік деяких зразків сягає двох мільйонів років. За допомогою лазерного аналізу вчені виявили у зубах сліди свинцю, доказ того, що наші далекі предки постійно контактували з цією речовиною задовго до появи промислового забруднення. Джерелом отрути, вірогідно, були природні фактори: вулканічний пил, мінеральні ґрунти та підземні води, що текли крізь свинцеві породи.

Щоб зрозуміти, як цей вплив міг змінити еволюцію людини, дослідники виростили у лабораторії мініатюрні моделі мозкової тканини, так звані органоїди, із сучасними та архаїчними генами. Виявилося, що "давні" клітини реагували на свинець сильнішим стресом, ніж "сучасні", а їхні нейронні зв'язки формувалися гірше. Це свідчить, що з часом у людей могли розвинутися генетичні механізми захисту від токсину.

Отже, навіть небезпечні токсини могли стати каталізатором еволюційних змін. Вчені вважають, що тривале вплив свинцю сприяв розвитку нашого мозку, дозволяючи йому краще справлятися зі стресовими ситуаціями та, можливо, впливаючи на формування когнітивних здібностей і соціальної поведінки.

Незважаючи на це, дослідники підкреслюють, що свинець залишає в списку найнебезпечніших для здоров'я людства речовин. За даними ЮНІСЕФ, приблизно одна з трьох дітей у світі має підвищений вміст цього елемента у крові. Аналіз минулих досліджень свідчить про те, що протистояння невидимим екологічним загрозам — це не нова проблема, а давня частина нашої історії.

Історія, що шокувала американське містечко, розгорнулася як сценарій трилеру. Родина підлітка заявила про його зникнення, а незабаром поліція знайшла хлопця пораненим і нібито викраденим. Та коли слідчі розібралися в деталях, правда виявилася зовсім іншою: юнак вигадав усе сам і навіть навмисне прострелив собі ногу, щоб надати історії правдоподібності.