Детектор неправди: принципи функціонування поліграфа та його ефективність у виявленні обману - Health 24

Останнім часом в Україні дедалі частіше обговорюють використання детектора брехні у роботі державних органів. Влада пропонує перевіряти на поліграфі детективів НАБУ, а також нещодавно обраного голову Бюро економічної безпеки (БЕБ). Здається, ось він - простий інструмент для виявлення чесних держслужбовців та правоохоронців. Але чи справді поліграф - це надійний спосіб дізнатися правду?

Детектор брехні, або поліграф, з'явився ще на початку XX століття. Основна ідея - коли людина бреше, вона починає нервувати, і це відображається на її фізіологічних показниках, пише 24 Канал.

Ось альтернативна версія вашого тексту: "Дослідження британських вчених: як пандемія вплинула на функціонування нашого мозку."

Початкові прилади були здатні лише вимірювати тиск, тоді як сучасні технології реєструють цілий спектр реакцій:

Однак на сьогоднішній день наукові дослідження не підтвердили існування єдиного "фізіологічного маркера" для визначення брехні. Незважаючи на це, поліграф залишається популярним інструментом у різних сферах.

Один із найбільш розповсюджених підходів - це тест контрольного запитання (Control Question Test, CQT). У цьому методі людині задають два види запитань: основні, що стосуються теми (релевантні), та контрольні, які стосуються минулих проступків чи заборонених дій (наприклад, "Чи траплялося вам підглядати за сестрою, коли вона була у ванній?").

Вважається, що невинна людина більше хвилюється на контрольних питаннях - у більшості з нас у минулому були дрібні або й не дуже гріхи. А ось у винного найбільший стрес саме під час обговорення злочину.

Проте, ця схема має свої недоліки: кожна людина реагує по-своєму, а також якість запитань і підготовка респондента можуть суттєво вплинути на результати. Отже, основна майстерність експерта полягає не лише у налаштуванні обладнання, а й у встановленні ефективної комунікації: підозрюваного свідомо переконують, що поліграф завжди точний і що будь-яка неправда буде виявлена.

Інший метод – це тест на обізнаність у вині (GKT).

У цьому випадку особі задають запитання з кількома можливими варіантами відповідей. Тільки злочинець знає, яка відповідь є правильною. Наприклад: "Де відбувся злочин - на кухні, у ванній чи в спальні?", "Скільки грошей було в гаманці?" Якщо у людини при відповіді на певний варіант спостерігаються фізіологічні ознаки збудження, це може свідчити про її провину.

Та GKT застосовують не так часто, оскільки він вимагає наявності численних "таємних" компонентів, які не потрапили в медіа. Крім того, підозрюваний може щось упустити з пам’яті або заплутатися.

Психологи та психіатри стверджують, що людська психіка є набагато більшою загадкою, ніж вважають ті, хто підтримує використання детекторів брехні. Не існує чіткої кореляції між емоційним станом і неправдою — все залежить від індивідуальних особливостей.

Існує небагато досліджень, що стосуються ефективності поліграфа. В рамках лабораторних експериментів учасників розподіляють на категорії "винні" та "невинні", створюють умовні ситуації злочину, а потім проводять тестування. Проте, справжнього стресу, як під час реального слідства, тут не виникає: учасники не відчувають страху перед покаранням.

У реальних розслідуваннях оцінка ефективності поліграфа є ще більш складною задачею. Часто результат тесту вважається позитивним, якщо обвинувачений зізнається після проходження поліграфа. Проте в цьому випадку спрацьовує ефект психологічного впливу: якщо людині вдалося переконати, що пристрій неможливо обманути, навіть безневинна особа може заплутатися у своїх свідченнях і почати сумніватися в собі.

У 2003 році Національна дослідницька рада США провела аналіз численних досліджень і виявила, що точність у визначенні винних коливається в межах 74-89%, а невинних — від 59 до 83%. Хоча ці показники виглядають досить оптимістично, ризик помилки залишається значним — чимало людей можуть бути помилково визнані винними за результатами поліграфа. З цієї причини, результати перевірки на детекторі брехні не вважаються достатніми доказами в судових розглядах.

Так, це трапляється досить регулярно. Наприклад, у Сполучених Штатах спецслужби проводять поліграфічні тести для всіх претендентів. В Україні ситуація схожа: згідно з новим законодавством, всі детективи НАБУ також повинні проходити цю процедуру.

У Сполучених Штатах Америки приватним підприємствам вже протягом багатьох років заборонено проводити подібні "конкурси". Основна проблема полягає в тому, що поліграф розроблявся для розслідування певних злочинів, а не для оцінки "загальної добросовісності". Коли немає конкретного правопорушення, результати тестування стають неоднозначними, а їх інтерпретація - суб'єктивною.

Поліграф - не універсальний детектор брехні. Його показання не є абсолютною істиною, а результат залежить від безлічі нюансів: від професіоналізму експерта до психологічного стану людини. Пам'ятайте: навіть сучасні технології не замінять критичного мислення і грамотного розслідування.