Два крила, які сприяють розвитку.

Подальший розвиток АПК потребує створення інноваційних технологій виробництва, післязбиральної обробки та зберігання сільськогосподарської продукції на основі новітніх технічних засобів

Традиційно технології агропромислового виробництва та технічні засоби для їх реалізації спричиняють взаємний вплив розвитку, вони як два крила сільського господарства, які забезпечують його зростання. Тому й під час розроблення інноваційних технологій для агропромислового виробництва, і під час створення відповідних технічних засобів необхідно враховувати виклики сьогодення, зокрема: необхідність вирішувати питання мінімізації питомих витрат енергії на виробництво сільськогосподарської продукції, її післязбиральну обробку та зберігання, зменшення обсягів використання викопних палив, адаптації виробництва до зміни клімату, зменшення чисельності працівників, а також збереження довкілля та виведення операторів з робочих місць з підвищеним забрудненням.

У зв'язку з цими викликами, актуальними стають питання енергетичного виробництва та його раціонального використання, а також розробка технічних засобів, які відповідають вимогам технологій, адаптованих до змін клімату. Важливо також зменшити кількість працівників та екологічне навантаження шляхом автоматизації трудових процесів, а також вивести операторів з зон з підвищеним забрудненням повітря за рахунок роботизації виробничих операцій. Ці аспекти повинні стати пріоритетними для інженерів, які займаються створенням нових технологій. Таким чином, вирішення цих питань повинно бути основним напрямком діяльності інженерної науки та сільськогосподарського машинобудування. Якщо ми не досягнемо цього, вітчизняні аграрії будуть змушені імпортувати необхідне обладнання.

Інститут механіки та автоматики агропромислового виробництва не лише координує наукові дослідження в цих сферах, але й активно займається власними науковими розробками. Протягом останніх десятиліть під керівництвом професора Івана Масла фахівці Інституту здійснили великий обсяг досліджень у таких напрямках, як використання вітрової енергії, виробництво біодизелю та оптимізація споживання енергоносіїв, зокрема біоетанолу. На даному етапі основна увага наших науковців зосереджена на вирішенні задачі зниження енергетичних витрат у процесах виробництва сільськогосподарської продукції, а також у її післязбиральній обробці та зберіганні.

Зміна клімату призвела до необхідності перегляду підходів у галузі рослинництва в питаннях розроблення технологій обробітку ∂рунту щодо забезпечення збереження його родючості, зменшення викидів парникових газів і адресного створення сприятливих умов для розвитку рослин. Тому за результатами досліджень Інститут створив типорозмірні ряди технічних засобів для енергоощадного та екологічно безпечного обробітку ∂рунту на різну глибину вертикальним способом, а також для смугового обробітку ∂рунту та ∂рунтообробно-удобрювально-посівний комплекс. Для стабільного забезпечення ∂рунту вологою для проростання насіння овочевих культур сівалку обладнано системою укладання трубок крапельного зрошення.

Кліматичні зміни створили нові виклики для тваринництва. Щоб створити комфортні умови для утримання тварин у приміщеннях влітку, була розроблена автоматизована система контролю мікроклімату.

З огляду на те, що зміни клімату сприятим удосконаленню сівозмін завдяки включенню нових посухостійких культур, розробники сільськогосподарської техніки мають врахувати цю ситуацію при плануванні створення інноваційних технічних засобів для агропромислового сектору.

Автоматизацію робочих процесів з використанням вітчизняної й іноземної техніки реалізують вітчизняні агропромислові виробники. Наукові дослідження з цього напряму в Україні потребують розширення сегменту робіт і поглиблення їх за суттю. Після утворення ІМА АПВ розроблення наукових засад створення автоматизованих технічних засобів стало пріоритетним напрямом роботи наших науковців. Уже проведено відповідні наукові дослідження і за їх підсумками створено дослідні зразки технічних засобів, а за окремими напрямами виготовлено дослідні партії, наприклад, систем автоматизованого водіння МТА "Автопілот", технічних засобів для адресного внесення мінеральних добрив у ∂рунт з осені під ярі культури, автоматизованих електроприводів висівних апаратів зернових сівалок, автоматизованих систем прогнозування початку жнив, систем автоматизованого контролю роботи зернових сушарок, автоматизованих систем знезараження й очищення повітря тваринницьких приміщень.

Досліджуючи тенденції технічного розвитку, можна впевнено зазначити, що в найближчому майбутньому спостерігатиметься суттєве скорочення обсягу наукових досліджень у галузі механізації агропромислових виробничих процесів. Водночас, є сенс значно розширити область наукових досліджень, спрямованих на розробку технічних засобів із автоматизованими робочими елементами.

В Україні активніше впроваджуються роботи в агропромисловому секторі, що сприяє розширенню їх використання. Переважно це реалізується за рахунок імпортних технологій, таких як роботи для доїння, а також обладнання для збору і сортування фруктів та овочів.

На нашу думку, першочергову увагу слід приділити розробці роботизованих систем для тих технологічних процесів, де умови праці операторів є особливо складними, зокрема в ситуаціях з високим рівнем забруднення повітря. Саме тому в нашому Інституті ми завершуємо наукові дослідження щодо створення наземного робота для обприскування сільськогосподарських культур.

Для стимулювання інноваційного розвитку агропромислового комплексу України необхідно провести модернізацію машинно-тракторного парку. Наші дослідження свідчать, що для оновлення техніки вітчизняного виробництва аграрії щороку повинні інвестувати близько 16,8 млрд доларів США, тоді як на імпортну техніку знадобиться 28,4 млрд доларів США. Згідно з даними Державної служби статистики, у довоєнному 2021 році прибуток сектору сільського, лісового та рибного господарства складав 238 807 млн грн, що за курсом долара того року (27,2077 грн) еквівалентно майже 8,8 млрд доларів США.

З огляду на це нескладно зробити висновок, що найближчими роками аграрії працюватимуть в умовах дефіциту новітніх технічних засобів, застосування яких могло б забезпечити перехід на інноваційні технології виробництва сільськогосподарської продукції, її післязбиральної обробки та зберігання. Тільки фінансово потужні підприємства будуть здатні працювати за новими технологіями.

Згідно з результатами дослідження національного ринку сільськогосподарської техніки, у 2021 році український сектор машинобудування для сільського господарства виготовив продукцію на загальну суму 16 152,1 мільйона гривень (за даними Міністерства економіки), що еквівалентно приблизно 593,659 мільйона доларів США. Водночас, наші аграрії витратили 1887,8 мільйона доларів США на імпорт техніки. Таким чином, ринок сільськогосподарської техніки в Україні до початку війни оцінювався в 2481,459 мільйона доларів США (67 514,792 мільйона гривень), з яких лише 23,92 % припадало на продукцію вітчизняного виробництва.

На 2021 рік галузь налічувала понад 200 машинобудівних підприємств. Діяльність галузі забезпечували 18 тисяч працівників. Виробіток на одного працівника становив 16 152,1 млн грн. : 18 тис. працівників = 897,338 тис. грн.

Для досягнення повного охоплення вітчизняного ринку, продуктивність на одного працівника в секторі сільськогосподарського машинобудування повинна скласти 3750,82 тис. грн, виходячи з поточної кількості працівників (67 514,792 млн грн : 18 тис. працівників = 3750,82 тис. грн). Або, якщо залишити виробіток незмінним, чисельність працівників у галузі необхідно збільшити до 75 238,975 (67 514,792 млн грн : 897,338 тис. грн = 75 238,975).

Наведений аналіз дає змогу зробити висновок, що в умовах недостатньої державної підтримки (адже за нинішніх ставок здешевлення для аграріїв техніки вітчизняного виробництва недостатньо для розв'язання наявних проблем) аграрні підприємства не матимуть змоги провести повне оновлення МТП. Навіть за таких обставин нинішня галузь вітчизняного сільськогосподарського машинобудування не здатна освоїти ринок, який формується, з огляду на попит наших аграріїв.

Таким чином, продовольча безпека нашої країни опинилася під серйозною загрозою. В Україні практично зупинилося виробництво складної сільськогосподарської техніки. Зокрема, на сьогоднішній день не виготовляються самохідні сільськогосподарські машини, такі як трактори, зернозбиральні, кормозбиральні, бурякозбиральні та картоплезбиральні комбайни, а також висококліренсні обприскувачі.

Ці проблеми не зникнуть після того, як Україна стане частиною ЄС. Такий висновок можна зробити, аналізуючи досвід євроінтеграції країн Балтії та Східної Європи, де було знищено власне сільськогосподарське машинобудування. Відсутність необхідної державної підтримки призвела до того, що місцеві виробники не змогли витримати конкуренцію з європейськими компаніями, для яких ЄС створив умови, що дозволяють знижувати ціни на свою техніку.

Щоб забезпечити продовольчу безпеку нашої країни та знизити залежність агропромислового сектору від імпортної сільськогосподарської техніки, важливо акцентувати увагу на розвитку її виробництва на території України.

На нашу думку, для прогресу вітчизняного сільськогосподарського машинобудування потрібно:

1) заснувати державну установу для координації розвитку сектору сільськогосподарських машин.

2) визначити головні машинобудівні підприємства за основними напрямами виробництва сільськогосподарської техніки;

3) Прийняти законодавчі акти, які забезпечать формування вигідного середовища для інноваційного прогресу провідних машинобудівних компаній, зокрема шляхом організації вільних економічних зон, створення спільних підприємств, а також заохочення розробки та виробництва новітньої техніки з елементами автоматизації і роботизації.

4) головним машинобудівним підприємствам сформувати мережу підприємств-сателітів, діяльність яких буде спрямовано на створення елементної бази та спеціалізованих видів техніки з урахуванням ∂рунтово-кліматичних умов, а також створити умови для розвитку кооперації у їхніх виробничих процесах;

5) ввести практику укладання угод між державою і бізнесом з питань започаткування створення і серійного випуску складної сільськогосподарської техніки з обумовленням строків чинності пільгових умов для її створення та реалізації на внутрішньому й зовнішніх ринках;

6) Гарантувати захист вітчизняних виробників нових технологій, встановивши тимчасові обмеження на річний обсяг реалізації аналогічної техніки іноземного виробництва на українському ринку (державне регулювання ринку технологій);

7) сприяти розвитку партнерства між урядом, підприємствами, науковими установами та освітніми закладами щодо розробки новітніх сільськогосподарських технологій та обладнання.

8) Збільшити фінансові можливості аграрних підприємств шляхом запровадження вимоги обов'язкового формування та цільового використання коштів з їх амортизаційного фонду.

9) забезпечити сприятливі умови для пільгового кредитування та інвестування в інноваційний прогрес аграрного сектору національної економіки, зокрема через спеціально розроблені державні програми підтримки агропромислового виробництва;

10) Узгодити вимоги до імпорту сільськогосподарської техніки в Україні з міжнародними стандартами, зокрема, забезпечити постачальників необхідною документацією для проведення ремонту обладнання.

11) Продовжити державну підтримку закупівлі сільськогосподарської техніки та обладнання вітчизняного виробництва, вдосконаливши механізм цієї підтримки через диференціацію ставок компенсації, що враховує потребу впровадження новітніх технологій у виробництві сільгосппродукції. Крім того, обмежити терміни надання такої підтримки, зважаючи на тривалість підтримки для конкретних марок сільськогосподарської техніки та обладнання. Це дозволить виключити з переліку техніку та обладнання, які застаріли.