Інтервальне голодування не сприяє поліпшенню метаболізму, якщо не забезпечується дефіцит калорій.

Німецькі вчені спростували популярну думку про користь інтервального голодування. Дослідження показало, що без зменшення калорій воно не впливає на обмін речовин.

Нове дослідження, проведене Німецьким інститутом харчування людини в Потсдамі-Ребрюке та Берлінським університетом медицини Шаріте, ставить під сумнів загальноприйняті погляди на практику інтервального голодування. Дослідники виявили, що обмеження часу для прийому їжі, без зміни загальної калорійності, не призводить до суттєвих покращень у метаболізмі чи серцевому здоров'ї, хоча й впливає на внутрішні біологічні ритми організму. Це дослідження, очолюване професоркою Ольгою Раміх в рамках проекту ХроноФаст, було опубліковане в журналі Science Translational Medicine.

Обмеження часу прийому їжі передбачає споживання всіх денних страв протягом вікна в десять годин або менше з подальшим голодуванням щонайменше 14 годин. Такий режим харчування здобув популярність як простий спосіб контролювати вагу та покращувати метаболічне здоров'я. Дослідження на тваринах показали, що обмеження часу прийому їжі може захищати від ожиріння, спричиненого дієтою, та пов'язаних метаболічних проблем. Деякі дослідження за участю людей повідомляли про такі переваги, як покращена чутливість до інсуліну, нижчі рівні цукру та ліпідів у крові, а також помірне зменшення ваги та жирової тканини. Через ці висновки обмеження часу прийому їжі розглядалося як потенційна стратегія боротьби з інсулінорезистентністю та діабетом.

Раніші дослідження демонстрували суперечливі дані, залишаючи відкритим питання про справжні причини спостережуваних переваг. Не було ясно, чи покращення пов'язані з коротшими періодами вживання їжі, випадковим зменшенням калорійності або обома цими чинниками. Багато з перших експериментів також не змогли належним чином відслідковувати рівень енергоспоживання або контролювати інші значущі фактори.

Для роз'яснення цього питання професорка Раміх, яка керує відділом молекулярного метаболізму та прецизійного харчування в Німецькому інституті харчування людини, а також викладає в Берлінському університеті медицини Шаріте, разом зі своєю командою провела дослідження. Вони перевіряли, чи може обмеження прийомів їжі до восьми годин на день покращити чутливість до інсуліну, а також інші показники метаболічного і серцево-судинного здоров'я при збереженні незмінного калорійного споживання. Це вичерпне дослідження стало основою для випробування, відомого як ХроноФаст.

Дослідники здійснили рандомізоване перехресне дослідження, в якому брали участь 31 жінка з надмірною вагою або ожирінням. Протягом двох тижнів кожна з учасниць споживала свої звичні страви в один із двох часових проміжків: рано, між восьмою ранку та четвертою дня, або пізно, з першої до дев'ятої вечора. Калорійність та поживний склад їжі залишалися практично незмінними.

Протягом чотирьох візитів були зібрані кров'яні зразки і проведений пероральний тест на глюкозну толерантність, щоб дослідити, як обмеження часу прийому їжі впливає на метаболізм глюкози та жирів, а також на інші метаболічні показники. Під час дієтичних етапів здійснювався безперервний моніторинг рівня глюкози, що дозволяло відстежувати добові показники, одночасно фіксуючи споживання їжі. Фізична активність учасників контролювалася за допомогою датчиків руху. Дослідники з Німецького інституту харчування людини, у співпраці з професором Ахімом Крамером з Берлінського університету медицини Шаріте, також аналізували біологічні годинники організму в ізольованих клітинах крові.

Людський організм функціонує відповідно до унікальних ритмів, які формуються молекулярними механізмами і приблизно відповідають 24-годинному циклу, тому їх часто називають циркадними ритмами. Ці добові ритми відіграють важливу роль у регуляції майже всіх фізіологічних та біохімічних процесів, включаючи цикли сну та метаболізм. Кожна клітина нашого тіла має свій внутрішній механізм відліку часу, на який можуть впливати різні фактори, такі як освітлення, фізична активність та харчування.

Для об'єктивного визначення індивідуальних внутрішніх ритмів людини професор Ахім Крамер з Берлінського університету медицини Шаріте розробив тест BodyTime. Для цього тесту потрібен лише один зразок крові. Цей метод використовували в дослідженні ХроноФаст, і він показав, що час прийому їжі впливає на внутрішні годинники організму людини.

Всупереч попереднім дослідженням, які припускали позитивні ефекти обмеження часу прийому їжі, дослідження ХроноФаст не виявило клінічно значущих змін у чутливості до інсуліну, рівнях цукру в крові, ліпідів крові або запальних маркерів, принаймні після цього відносно короткого двотижневого втручання. "Наші результати свідчать про те, що переваги для здоров'я, спостережувані в попередніх дослідженнях, ймовірно, були зумовлені ненавмисним зменшенням калорій, а не самим скороченням періоду харчування", пояснює Раміх.

Хоча учасниці не показали помітних метаболічних покращень, дослідження внутрішнього годинника в клітинах крові виявило, що обмеження часу прийому їжі вплинуло на циркадну фазу в клітинах крові та час сну. Внутрішній годинник у середньому зсунувся назад на 40 хвилин після пізнього прийому їжі порівняно з раннім, а учасниці, які дотримувалися пізнього режиму, лягали спати та прокидалися пізніше. "Час прийому їжі діє як сигнал для наших біологічних ритмів, подібно до світла", каже перша авторка дослідження Бееке Петерс.

Результати підкреслюють, що зменшення калорій відіграє центральну роль у користі інтервального голодування для здоров'я. "Ті, хто хоче схуднути або покращити свій метаболізм, повинні звертати увагу не лише на годинник, але й на свій енергетичний баланс", підсумовує Раміх.

Майбутні дослідження мають з'ясувати, чи забезпечує певний час обмеження прийому їжі в поєднанні зі зменшеним споживанням калорій додаткові переваги та як індивідуальні чинники, такі як хронотип або генетика, впливають на ці ефекти.