Інженер і новатор у сфері космічних досліджень Михайло Яримович: "людина, яка завадила росіянам потрапити на Місяць".

Михайло Яримович - це представник давнього тернопільського роду, який подарував Україні не лише видатних полководців і лідерів, а й видатних учених, відомих своєю легендарною діяльністю в галузі освоєння космосу. Хоча значна частина його наукових робіт залишається під грифом секретності, Яримович, виконуючи обов'язки заступника міністра оборони США, зробив вагомий внесок у військову сферу, зокрема на керівних позиціях у НАТО. Його досягнення в НАСА є більш ніж достатніми, щоб залишити слід в історії.

Величезну роль у відправленні пілотованого космічного апарату "Аполлон" на Місяць та висадці американських астронавтів на його поверхню відіграв саме він. Проте досягнення Яримовича не обмежуються лише космічною галуззю. Протягом свого життя він очолював низку провідних міжнародних організацій у сфері космонавтики та астронавтики, але його діяльність охоплює й інші значущі аспекти. Серед них - участь у СОІ та розробка системи GPS. Окрім того, Яримович є автором багатьох наукових праць, присвячених аеродинаміці, космічним технологіям та їх практичному впровадженню.

Як сина українських емігрантів працевлаштували в НАСА.

Михайло Яримович народився 13 жовтня 1933 року в польському Білостоці в українській сім'ї, яка тимчасово мешкала в Європі. Згодом вони повернулися на рідну їм Тернопільщину - у село Метенів Зборівського району, а згодом мешкали і в самому Тернополі - їхній будинок стояв на вулиці Микулинецькій. Після закінчення Другої світової війни батьки Яримовича перебралися за океан. Вищу освіту Михайло, який перетворився в Америці на Майкла (згідно з дипломом, він інженер аеронавтики), здобув в університеті Нью-Йорка, а докторський ступінь з філософії - у Колумбійському університеті. Унікальне поєднання, здавалося б, несумісних галузей знання зробило Яримовича цінним фахівцем, якого із задоволенням узяли на роботу його мрії - в НАСА, хоча йому на той час було лише 26 років.

Успішне завершення американської програми з дослідження Місяця в контексті невдачі радянського космічного проєкту.

У 1965 році Яримович зайняв позицію технічного директора, очоливши розробку проєкту орбітальної космічної лабораторії з екіпажем. Його обов'язки включали контроль за роботою систем космічних кораблів "Аполлон", зокрема електронного управління двигунами, навігаційних і стабілізаційних систем. Проєкт вимагав від Яримовича та його команди значних зусиль і часу — вони працювали безперервно, дні і ночі, фактично не залишаючи своїх офісів, поки їхні дружини займалися домашніми справами та вихованням дітей. Складність завдання полягала не лише у необхідності виконати його якісно, але й в термінах — потрібно було випередити Радянський Союз, який також працював над подібними проектами.

У липні 1969 року відбувся політ до Місяця пілотованого космічного корабля "Аполлон-11", під час якого астронавти Ніл Армстронг і Едвін Баз Олдрін першими в історії людства висадилися на супутник Землі. За дві з гаком години, які вони провели на його поверхні, Армстронг і Олдрін встановили на місці висадки прапор США, залишили технічне обладнання і зібрали майже 22 кілограми місячного ґрунту. Після успішного повернення американських астронавтів на Землю стало зрозуміло, що радянська програма провалилася - у ній не було більше жодного сенсу, а отже, Радянський Союз не зміг би тиснути на західний світ і погрожувати йому. Щодо самого Яримовича, то його колеги жартома стали говорити про нього: "Цей той, хто не пустив москалів на Місяць".

"Галактичні конфлікти"

Не менш важливу роль Яримович відіграв і в період так званих "зоряних війн", які президент США Рональд Рейган оголосив 23 березня 1983 року. У їхніх рамках було створено СОІ - Стратегічна Оборонна Ініціатива - масштабну космічну систему протиракетної оборони. У 1986 році її керівником - за наполяганням самого Рейгана, який зробив ставку на українського вченого - був призначений Михайло Яримович.

"Яка може бути перспектива українського емігранта в демократичній Америці?"

Михайло Іванович вийшов на пенсію у 1990 році, але перед цим зробив ще одне значне відкриття, яке мало величезне значення для людства. Він представив свою інноваційну розробку - прообраз глобальної системи позиціювання GPS. Ця система дозволяє точно визначати координати будь-якої особи або об'єкта на Землі, а також у навколоземному просторі, тому її не випадково називають "людським сузір'ям". Її основа полягає в простій, але геніальній ідеї: 24 супутники, що обертаються на різних орбітах навколо Землі. Кожна точка планети охоплюється сигналами від 3 до 6 супутників, створюючи тривимірну координатну систему, від якої неможливо сховатися. Сьогодні система GPS широко використовується в смартфонах і навігаторах, хоча спочатку Яримович розробляв її для потреб американських військових. Що стосується його особистого досвіду, то Яримович зазначив: "Мій приклад демонструє, як може розвиватися життя українського емігранта, якщо надати йому можливість вільно розвиватися в демократичній Америці".

Зв'язок із рідною землею.

Після здобуття незалежності України, батьківщини вченого, Яримович активно залучився до співпраці з нашою країною. Він взяв участь у реалізації міжнародного проекту "Морський порт", у якому була використана українська ракета "Зеніт-3SL". В Україні Михайло Іванович також очолював студентську секцію українських інженерів Америки, а в Сполучених Штатах закликав до створення кафедр українознавства у вищих навчальних закладах. На знак визнання його значного внеску у світову науку, Національна Академія наук України прийняла Яримовича до своїх лав як іноземного члена. Михайло Яримович має чудову сім'ю: дружину Роксолану, доньку Тетяну, сина Миколу та чотирьох онуків, і проживає в Оспрі, штат Флорида.