Каракатиці активують "гіпнотичний" ефект перед нападом: дослідники роз'яснили цю незвичайну поведінку.

Вражаючі світлові спалахи, що з'являються на тілі каракатиці, можуть виглядати як справжній магічний трюк, адже під час полювання її жертва іноді завмирає в ступорі. Проте вчені мають інше бачення щодо незвичайної поведінки цих морських хижаків.

Під час полювання каракатиці демонструють блискавичну зміну кольорів. Це викликає логічне питання: чи допомагає зміна кольорів тварині маскуватися та гіпнотизувати свою здобич? Науковці врешті знайли відповідь на це запитання.

Цю інформацію публікує Live Science.

Чи насправді каракатиці здатні гіпнотизувати свою здобич? Вчені відкрили цю таємницю.

Як і їхні близькі родичі — восьминоги, каракатиці відзначаються неймовірними здібностями до маскування. Під час полювання ці морські хижаки створюють на своїй шкірі яскраві світлові візерунки. Цей кольоровий спектакль здатний заворожити жертву, змушуючи її заціпенити. В результаті, каракатиця отримує достатньо часу, щоб миттєво викинути два спеціалізовані щупальця та втягнути свою жертву в зону небезпеки свого смертоносного дзьоба.

Каракатиці є вражаючими хижаками, що покладаються на свої великі, складно устроєні очі для пошуку та стеження за потенційною здобиччю. Їхня основна тактика полягає в повільному й непомітному наближенні до жертви. Про це ділиться керівник відділу головоногих у Біологічній лабораторії моря у Вудс-Гоулі, штат Массачусетс, Бретт Грасс.

"Каракатиця повільно наближається до здобичі, щоб не сполохати креветку, рибу чи краба, які навіть нічого не підозрюють".

Коли каракатиці наближаються, вони часто влаштовують вражаюче шоу, в ході якого їхнє тіло покривається яскравими, рухомими смугами. Це незабутнє видовище є результатом дії різних пігментних клітин, які здатні відбивати світло: іридофорів, лейкофорів і хроматофорів. Ці клітини можуть швидко змінювати свої розміри, скорочуючись і розширюючись за мить, що і призводить до появи яскравих кольорових візерунків.

Наразі науковці мають великі сумніви щодо того, чи використовує цю особливість каракатиця для гіпнозу своїх жертв.

Гіпноз, що характеризується як психологічний стан інтенсивної релаксації та зміненого стану свідомості, вважається особливим феноменом, властивим лише людській психіці. Існує дуже обмежена кількість досліджень, які вивчають можливість гіпнотизувати рибу.

Проте у дослідженні, проведеному в 2005 році, було встановлено, що постійний потік води, що проходить через зябра пагра, може призводити до стану, схожого на гіпнотичний, коли риба стає нерухомою. Інше дослідження досліджувало вплив седативних і гіпнотичних препаратів на рибок даніо-реріо, виявивши, що у цих риб є молекулярні рецептори, які реагують на ці речовини і викликають їхню нерухомість. Однак досі не було проведено досліджень, які б з'ясували, чи можливо візуально ввести рибу в стан, аналогічний гіпнозу.

І хоча деяких тварин, наприклад курей, можна ввести у подібний до трансу стан тонічної нерухомості -- мимовільної тимчасової відсутності реакцій, -- малоймовірно, що зміна кольору каракатиці "гіпнотизує" її обід.

Натомість деякі дослідники переконані, що світловий перформанс слугує хитромудрим маскуванням. Коли хвилі різних відтінків пульсують тілом каракатиці, силует тварини стає менш чітким для здобичі, через що та не сприймає її як загрозу.

"Це всього лише фрагмент чогось, що наближається до них, і вони, здається, запитують: 'Чи ти мисливець? Чи просто хвиля, що минає? Хто ти насправді?'", -- коментує директор лабораторії головоногих у Колумбійському університеті Коннор Гіббонс.

На короткій відстані каракатиця стрімко випускає з боків рота дві довгі щупальця. Їх можна порівняти з язиком хамелеона. Ці щупальця діють з такою швидкістю, що жертва просто не встигає втекти.

Після цього жертва опиняється в пащі каракатиці, де її проколюють гострим хітиновим дзьобом і вводять отруту. Завдяки цій отруті, тварина може значно знизити свої енергетичні витрати під час полювання.

Каракатиця використовує маскування або ж спритно відволікає увагу.

Припущення про те, що каракатиці спалахують кольорами для приховування контурів власного тіла, -- лише одна з гіпотез. Інші дослідники розглядають ці стробоскопічні спалахи як спосіб відволікти й спантеличити здобич.

Каракатиця може змінювати відтінки та розміри свого тіла, щоб створити ілюзію для своєї здобичі, переконуючи її, що вона не така велика та небезпечна, як є насамперед.

Дослідникам належить ще визначити, що саме являє собою це "світлове шоу", яке демонструють каракатиці.

Тварини: свіжі новини та події

Сітчастий пітон, визнаний найдовшою і однією з найважчих змій у світі, проживає в регіонах Південної та Південно-Східної Азії. Ця змія обирає для свого існування тропічні ліси, луки та навіть міські каналізації. Найбільший дикий пітон, виявлений у 1912 році, досягав приблизно 10 метрів у довжину, тоді як найбільший зафіксований в неволі становить 7,67 метра. Водночас існують карликові та суперкарликові варіації цього виду, які зазвичай мають довжину не більше 1,82-2,4 метра.

Цей хижий змій не володіє отруйними залозами, а є констриктором: він підкрадається до своєї жертви з засідки, обвиває її та стискає, унеможливлюючи видих. Після цього змій може проковтнути свою здобич цілком завдяки своїй специфічній будові щелеп. Менші пітони живляться гризунами та кажанами, тоді як великі особини полюють на приматів, свиней, оленів, а також домашніх тварин і птахів.

Хоча напади на людей трапляються нечасто, сітчастий пітон має потенціал вбити та проковтнути дорослу особу. Це стало очевидним у жовтні 2022 року в Індонезії, коли всередині приблизно семиметрового пітона було знайдено тіло 54-річної жінки, яка працювала на каучуковій плантації і зникла безвісти.