Кліматолог Майкл Манн висловлює свої заперечення щодо виступу Трампа на Генеральній асамблеї ООН.

Американський кліматолог Майкл Манн випустив критичну статтю в San Francisco Chronicle, в якій розглянув виступ Дональда Трампа на засіданні Організації Об'єднаних Націй. У матеріалі під назвою "Я є кліматологом. Промова Трампа в ООН — це сплеск дезінформації" Манн звинуватив екс-президента у розповсюдженні хибних відомостей про кліматичні зміни.

За словами Манна, майже кожне висловлювання в промові Трампа "просякнуте дезінформацією". Кліматолог вважає, що його виступ став елементом "антинаукової кампанії" і містив безліч неточностей щодо кліматичних явищ. Манн виступає як оборонець наукової правди, протистоячи розповсюдженню брехливих даних про глобальне потепління.

Однак критики самого Манна вказують на проблеми з його власними прогнозами ураганів протягом останнього десятиліття. Аналіз його передбачень показує значні розбіжності з реальними показниками. У 2024 році Манн прогнозував 33 шторми, але фактично їх було лише 18. У 2023 році його прогноз становив 15,9 плюс-мінус 4 шторми, а реально відбулося 20. У 2021 році він передбачав 11,9 плюс-мінус 3,4 шторми, тоді як насправді їх було 21 -- майже вдвічі більше.

Схожі неточності фіксувалися і в попередні роки. Наприклад, у 2020 році Манн передбачав 19,8 шторми з можливим відхиленням у 3,4, але насправді їх було 30. У 2019 році його оцінка складала 10,9 з відхиленням 3,2, тоді як реальна кількість штормів досягла 18. Ці факти ставлять під сумнів точність його підходу до прогнозування природних явищ.

Особливу увагу критики звертають на те, що Манн подає свої прогнози з точністю до десятих часток шторму, що вважається науково необґрунтованим. Така псевдоточність, на думку опонентів, створює хибне враження про надійність передбачень, тоді як реальні результати демонструють значні відхилення.

У контексті історії кліматології, Манн заперечує існування "похолодання 1970-х років", вважаючи його міфом, що розповсюджується скептиками. Він зазначає, що відповідальні вчені ніколи не передбачали глобальне похолодання, а лише аналізували окремі теоретичні сценарії, пов'язані з впливом аерозолів.

Проте, архівні дослідження відкривають іншу перспективу. Аналіз наукової літератури того періоду свідчить, що близько двох третин публікацій про клімат між 1965 і 1979 роками насправді прогнозували похолодання. У популярних виданнях того часу, таких як Science Digest і Newsweek, з'являлися статті з заголовками на зразок "Готуйтеся до нового льодовикового періоду" та "Світ стає холоднішим".

Навіть знаменитий телеведучий Волтер Кронкайт у 1972 році інформував глядачів CBS News про те, що британський науковець Хьюберт Лемб висловлює думку про наближення нового льодовикового періоду до Північної півкулі. А в 1992 році The New York Times опублікувала провокаційний заголовок: "Науковці вважають, що глобальне потепління може пришвидшити прихід наступного льодовикового періоду".

Манн також повторює своє улюблене твердження про те, що вчені компанії Exxon у 1980-х роках "таємно передбачили точне планетарне потепління, яке відбулося". Це твердження неодноразово спростовувалося. Внутрішні меморандуми Exxon досліджували сценарії, а не робили конкретні прогнози. Вони визнавали широку невизначеність і прямо застерігали, що результати є спекулятивними.

У своїй статті Манн також стверджує, що кліматичні впливи "фактично перевищують наукові прогнози". Однак статистичні дані показують інші тенденції. Площа лісових пожеж у США різко скоротилася з 1930-х років, а глобальні тенденції лісових пожеж також спрямовані вниз. Щодо ураганів, то глобальна частота не збільшується, а накопичена циклонна енергія коливається, але не показує довгострокового зростання.

Число потужних торнадо в США, які належать до категорії EF3 та вище, демонструє зниження з 1970-х років. Водночас, смертність від повеней у світі досягла рекордно низького рівня завдяки вдосконаленій інфраструктурі та ефективним системам попередження. Ці дані ставлять під сумнів заяви Манна про загострення кліматичних катастроф.

Дослідники зазначають, що Манн часто вдається до тактики, яка має на меті дискредитацію своїх супротивників, малюючи будь-кого, хто не поділяє його поглядів, як корумповану або антинаукову особистість. Він часто звинувачує своїх критиків у зв'язках з нафтовими корпораціями та характеризує їх як загрозу для людства. На думку його опонентів, така риторика є інтелектуально невірним способом припинення наукових дискусій.

Особливу увагу привертає той факт, що кар'єра самого Манна була тісно пов'язана з політизацією науки. Його знаменитий графік "хокейної ключки", створений за допомогою спірних статистичних методів, та постійні судові процеси проти критиків демонструють, що він не є неупередженим захисником істини, як себе позиціонує.

Манн завершує свою статтю попередженням, що Трамп дотримується "стратегії, створеної плутократами та забруднювачами". Це характерний прийом для кліматолога: будь-яка особа, яка не поділяє його думки, вважається не лише помилковою, а й корумпованою. Подібна тактика застосовувалася ним як щодо політичних діячів, так і стосовно своїх колег-учених.

Цікава іронія полягає в тому, що кар'єра Манна сама по собі є яскравим прикладом політизації наукової діяльності. Він не виступає як об'єктивний захисник істини, як це намагається подати, а скоріше як партизан, котрий використовує "науку" як інструмент у своїй політичній боротьбі. Його стаття сприймається не як холодний аналіз вченого, а як риторика активіста.